Історія України

В 1957 році так звана “антипартійна група” спробувала усунути М.Хрущова від влади,  але потерпіла поразку.  В 1960 році був усунутий з посади голови президії Верховної Ради СРСР останній з цієї групи К.Ворошилов. На ХХІІ зїзді КПРС в жовтні 1961 року М.Хрущов остаточно розгромив своїх конкурентів.

 

7.  Ідеї демократизації знайшли певну підтримку у суспільстві. Зокрема рішення ХХІІ зїзду КПРС  про обмеження виборності партійних керівників не більше ніж на два терміни, обмежував чиновницьке всевладдя, а з іншої сторони викликав їхнє роздратування. Також скорочувався адміністративний апарат. З 1957 до 1959 року штат чиновників скоротився на 130 тисяч чоловік, що вело до прихованого чиновницького саботажу. Поскільки М.Хрущов запроваджував контрольовану зверху демократизацію, то і простий народ почав зневірюватись у демократичних перетвореннях. Крім того не була змінена система вождізму, яка і перейшла в спадок до нового вождя. Невдоволення владою почали проявляти і робітники, особливо на фоні падіння життєвого рівня на початку 60-тих років. Протестні акції відбулись серед робітників Києва, Краматорська, Харкова, Черкас. Виступи мали стихійний характер і швидко згасали. Але в Кривому Розі виступ робітників в 1963 році привів до встановлення військового стану. Таким чином росло невдоволення курсом М.Хрущова як і колишніх противників так і вчорашніх союзників.

 

8. Усунення М.Хрущова від влади готувало його найближче оточення, серед яких були вихідці з України Л.Брежнєв, Р.Малиновський, М.Підгорний (уродженець Карлівки), В.Семичастний та інші. Кожний учасник змови виконував певну роботу. Наприклад, перший секретар ЦК КП(б)У Петро Шелест вів підготовчу роботу з 36 партійними функціонерами України. Після повернення М.Хрущова з відпочинку 13 жовтня 1964 року на засіданні Президії ЦК КПРС його дії були піддані критиці. Наступного дня 14 жовтня М.Хрущов погодився йти у відставку з посад першого секретаря ЦК КПРС, Голови Ради Міністрів СРСР. Після нього Головою Ради Міністрів СРСР став О.Коси гін а Першим секретарем ЦК КПРС Л.Брежнєв. Згодом Л.Брежнєв, попри їх допомогу, поусував від влади багатьох українських поплічників, зокрема таких, як М.Підгорний.

 

9. В 50-ті роки індустріальна могутність України посилилась. Але проявлялись негативні тенденції: мало місце відставання від провідних країн світу, перенасичення України промисловими підприємствами, зниження темпів зростання продуктивності праці в економіці.  До негативних тенденцій спричинялась централізована система управління. Тому було проведено ряд реформ, серед яких найрадикальнішою була реформа 1957 року. ЇЇ суть: демократизація управління; розширення господарчих прав союзних республік; наближення управління до виробництва; скорочення управлінського апарату. За цією реформою було ліквідовано 10 союзних і 15 союзно-республіканських міністерств. В Україні скасували 11 міністерств, а замість них створили на місцях ради народного господарства (раднаргоспи). В основі нової системи був перехід від центрального управління економікою до територіального. В УРСР утворили 11 районів (територій). Під їх керівництво потрапило 97% заводів України. Раніше вони підпорядковувались Москві. Позитивні наслідки цієї системи управління: поліпшення розподілу праці по регіону; швидше формування виробничої і соціальної інфраструктури; чіткіша незалежна економічна політика України. Негативні наслідки: неспроможність забезпечити єдність технічної політики; гальмування впроваджень нової техніки; збереження централізованого планування.

Згодом М.Хрущов почав відновлювати централізацію управління. В 1962 році лишилося лише 7 раднаргоспів. В 1963 році управління економікою було передано Вищій раді народного господарства СРСР. Таким чином спроби децентралізації управління економікою не дали результатів.

 

10. На рубежі 50-60-тих років промисловість України мала певні успіхи. Стрімко розвивався видобуток нафти і газу на нових родовищах Львівської, Полтавської, Сумської, Чернігівської областей. Збудовано нафтогін “Дружба” в 1962 році. Внаслідок видобутку газу почало зменшуватись використання вугілля в господарстві. При видобутку вугілля зявилась проблема його отримання з великих глибин. Глибинними шахтами стали “Ясинівська-Глибока”, “Бутівка-Глибока” та інші.

Важливе значення в господарстві мала енергетика. До 1965 року виробництво електроенергії зросло в 2 рази. В цей час завершилось будівництво Кременчуцької, Дніпродзержинської, Київської ГЕС. Одночасно це була і біда, тому що було затоплено 1 млн. га. родючих земель. Водночас будувались місцеві електростанції а також Старобешівська, Славянська, Зміївська ДРЕС.

Розбудовувалась металургія. До 1965 року виробництво металу зросло в півтора раза.

Особлива увага приділялась хімічній промисловості. За 1959-1963 роки уряд виділив на цю галузь у півтора раза більше коштів, ніж за попередні 40 років. За цей час в Україні було збудовано 35 нових заводів і 250 великих хімічних підприємств. Найбільш відомі Лисичанський і Рубіжанський хімкомбінати на Луганщині, Черкаський і Чернігівський заводи хімволокна. Виробництво мінеральних добрив зросло в 2,5 рази.

В машинобудуванні виробництво також зросло в 2,5 рази. Було модернізовано Ворошиловградський і Харківський паровозобудівні заводи, які стали випускати тепловози. На Харківському і Київському авіазаводах почали випускати літаки