Історія України

Формування нових кадрів спеціалістів. Сталінський режим не довіряв старим спеціалістам, більше того, організував проти них судові процеси “Шахтинська справа”, справа СВУ та інші. Було взято курс на підготовку спеціалістів з робітників і селян. З 1926 до 1933 років кількість вузів зросла з 35 до 190, а кількість студентів з 27 до 160 тисяч. В 1933 році відновили діяльність Харківський, Київський, Одеський, Дніпропетровський університети. Зросла кількість робітфаків. Вища школа цілеспрямовано наповнювалась комуністами, комсомольцями. Збільшилась кількість технікумів. На кінець 1937 року їх стало 576, а учнів в них – 159 тисяч. Втрати вищої школи: зниження кваліфікаційного рівня підготовки, розрив моральної спадковості старої і нової інтелігенції, поширення в вищій школі безпринципності, фабрикування доносів, наклепництва і т.п.

Наука. Головним центром науки була Всеукраїнська академія наук яку очолював О.Богомолець. З 1934 року вона стала складатись з окремих науково-дослідних інститутів. В фізико-технічному інституті в Харкові  працювали такі відомі вчені, як І.Курчатов, Л.Ландау (останній написав роботу з кінетичної теорії плазми). В 1932 році вони розщепили ядро літію. З 1932 року під керівництвом Є.Патона було засновано Інститут електрозварювання (вони розробили спосіб електрозварювання під флюсом). В галузі математики і математичної фізики успішно працювали Д.Граве, М.Крилов, М.Боголюбов. На ці роки припадає творча діяльність винахідника Ю.Кондратюка, який розробив математичні розрахунки польоту і посадки на Місяць, що було використано в 60-ті роки, під час польоту американців до Місяця. Ю.Кондратюк – уродженець Полтави. Багато зробили вчені біохімік О.Паладін, медики В.Філатов, М.Стражеска, генетики М.Холодний, А.Сапегіна та інші.

Вчені, під час сталінських репресій також зазнали переслідувань. Були репресовані і або загинули, або відсиділи у в’язницях геолог М.Світальський, генетик І.Агол, Ю.Кондратюк, математик М Кравчук. В цьому владі допомагав академік родом з Карлівки (Полтавщина) Т.Лисенко. Ще важче було вченим суспільних дисциплін. В 1937 році був розстріляний палкий комуніст історик М.Яв орський, в 1934 році за загадкових обставин помер М.Грушевський, були репресовані філософи С.Семковський, П.Демчук  та багато інших суспільствознавців. 

Література. В 30 –ті роки влада поставила під свій контроль літературу через створення в 1934 році єдиної Спілки радянських письменників України.  Хто не піддавався контролю, той пішов під ніж влади і ввійшов в історію, як “Розстріляне відродження”. Тому багато українських письменників писали лише “правильні” книги. Так публікувались твори П.Тичини, М.Рильського, В.Сосюри, М.Бажана, П.Панча, Ю Яновського, Івана Ле, А.Головка Ю.Смолича, І.Микитенка та інших. Ці твори прославляли тоталітарний режим в Україні. Так, в 1933 році, в час голодомору, П.Тичина пише вірш “Партія веде”, де є такі кощунські слова “О прекрасний час! Неповторний час!”. Подібне прославлення є і в творах В.Сосюри, М.Бажана та інших. Коментуючи в еміграції вірш П.Тичини поет Є Маланюк напише “Від кларнета пофарбована дудка зосталась”. Дії цих українських письменників і поетів можна пояснити лише прагненням до виживання. В 30-ті роки в літературний процес поступово входило поняття вторинності української літератури в порівнянні з російською.

Мистецтво. Подібні прцеси відбувались і в театральному мистецтві, живопису, скульптурі, кіномистецтві і.т.п. Продовжили працювати корифеї сценічного мистецтва П.Сакса ганський, М.Садовський, Н.Ужвій, А.Бучма, співаки І Паторжинський, О.Петрусенко, Б.Гмиря. На новий рівень піднявся О.Довженко, який зняв відомий на той час фільм “Броненосець Потьомкін”. В Харкові, в 1934 році скульптор М.Манізер поставив пам’ятник Т.Шевченку. Але одночасно ішли репресії. Заарештований і загинув режисер Лесь Курбас та багато інших. Через те, що керівник з ЦК КП(б)У А.Хвиля назвав кобзу і бандуру ворожими інструментами, були зібрані в Харкові і розстріляні в 1934 році українські кобзарі.

 

2. В 30 – ті роки репресивний апарат НКВС почав винищення української культури. В результаті була знищена майже вся українська інтелігенція – на противагу українському Відродженню 20-тих років., тому 30-ті роки називають добою “розстріляного Відродження”.  Жертвами репресій стали письменники і поети О.Вишня, М.Яловий, С.Плужник, Г.Косинка, Д.Васильківський, М.Зеров, О.Ковінька та багато інших. З 259 письменників, які друкувались в 1930 році, після 1938 року лишилося лише 36. В 1933 році покінчив життя самогубством відомий діяч українського Відродження М.Хвильовий. Проти інтелігенції фабрикувалися надумані справи і багато письменників, щоб врятуватися, таврували один одного (писали доноси). В результаті були сфабриковані справи  “Спілка визволення України”(1930), “Український національний центр” і “Українська військова організація” (193 – 1932)

 

3. Комуністи формували в населення атеїстичні погляди. З прийняттям 1 січня 1928 року Адміністративного кодексу УСРР, попередній декрет Уряду УСРР про свободу совісті, втратив чинність. На рубежі 20-30 тих років відношення влади до