Історія України

Наслідки колективізації: занепад сільського господарства України; винищення самими селянами взимку 1929 –30 року майже половини поголів’я худоби, щоб не віддати її до колгоспу; відновлення “воєнного комунізму” на селі (примусове вилучення державою продуктів харчування; внаслідок колективізації до колгоспів в кінці 1932 року залучено 70% селянських господарств; розкуркулено один мільйон укр. селян; в українських селян знищено почуття власника, господаря; штучний голодомор 1932 – 1933 років.

 

3. Голодомор 1932 – 1933 років був організований комуністичною партією на чолі з Й.Сталіним. Його метою в Україні було: примусити іти українських селян в колгоспи, вилучити всі необхідні запаси продуктів харчування а також голодом знищити український національний супротив, носіями якого було українське селянство. Знищення етносу за національною ознакою за визначенням ООН підлягає під поняття “геноцид”, тому рішенням Верховної Ради України від 2008 року (правда за це рішення в той час не голосувала Партія регіонів в силу орієнтації на російську оцінку цієї події) голодомор визнаний геноцидом проти українського народу. Таку ж оцінку дали ряд парламентів країн Європи і Америки.

Восени 1032 року в Україну приїхала надзвичайна комісія на чолі з В.Молотовим, яка ввела блокадний стан. Ще раніше, у серпні був прийнятий закон про захист соціалістичної власності, який передбачав за взяті на полі колоски від 10 років ув’язнення до розстрілу. Війська НКВС (так стало на-зиватися колишня ВУНК, потім ОДПУ) блокували села, які не виконували плани хлібозаготівель. З них утікачі не могли вийти, а всі їстівні запаси забирали буксирні бригади. Це і привело до масової смертності взимку 1932 – 1933 років. За різними оцінками від голоду загинуло від 3 до 10 мільйонів українських селян. Підручник “Історія Росії” дуже скупо говорить про цю подію, говорячи що голод охопив хліборобські райони України, Кубані, Поволжя і що від нього загинуло від 3 до 15 мільйонів чоловік. Не вживається ні слово “голодомор” ні слово “геноцид”.

 

1. Новітня історія України (підручник) ч.І., 10 кл., Турченко Ф.Г., Генеза, 2002, с.260 – 288.
2. Історія України. (підручник для ВНЗ)., колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.
3. Історія України. Бойко О.Д., -К., 2004.
4. История России.(учебник) 11кл. Н.В.Загладин и др., М., Русское слово., 2007, с.170 – 179.

 

 

Основні терміни: репресії, чистки, трійки.

 

Сталінські репресії в Україні можна поділити на два етапи: 1) охоплює 1929 – 1934 роки – в цей період здійснюються репресії проти робітників, селян, інтелігенції (голодомор 1932-1933рр., сфабриковані процеси “Спілка визволення України”, “Український національний центр”, “Шахтинська справа”, справа “Промпартії”, розпуск УАПЦ і т.п. 2) з 1934 року. В цей час, у грудні 1934 року спеціальною постановою ЦВК СРСР для ведення справ з приводу, так званих терористичних актів, встановлювалося 10 днів, відмінялась участь у справах прокурорів і адвокатів, скасовувалось право на помилування, суд здійснювали “трійки” (керівник осередку партії, начальник НКВС та начальник міліції). Вироки виносились негайно, вища міра покарання здійснювалась зразу ж після вироку за списком. В Україні біля кожного великого міста є місця масових розстрілів. Одним з найбільших вважається Биківнянський ліс під Києвом, де вимушено знайшли свою смерть тисячі українців.

Одночасно розпочались “чистки” КП(б)У, жертвами яких стали 100 тисяч українців, членів партії. Їх виключали за різними мотивами з партії, а потім заарештовували і багатьох розстрілювали. В 1937 – 1938 роках з 62 членів ЦК КП(б)У репресовано 55, з 11 членів Політбюро ЦК КП(б)У – репресовано 10. Також були репресовані відомі червоноармійські командири, такі як Йона Якір, Євген Жовтюк, Дмитро Шмідт, Іван Федько, Юрій Коцюбинський, Віталій Примаков та інші. Загалом репресовано 150 представників вищого командного складу Червоної Армії, що перебувала в Україні.

 

1. Новітня історія України (підручник) ч.І., 10 кл., Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002, с.292-299.
2. Історія України (підручник для ВНЗ). колектив авторів., кер. Зайцев Ю.Д. Світ, 2003.
3. Історія України. Бойко О.Д. –К., 2004.

 

 

Основні терміни: Розстріляне Відродження, культурна революція. 

 

 

1. Становище освіти, науки, літератури і мистецтва.
2. “Розстріляне Відродження”.
3. Антицерковна політика влади.

 

1. Розвиток культури України початку 30-тих років пов’язаний з введенням комуністами так званої культурної революції, основним завданням якої було утвердження марксистсько-ленінського світогляду у всіх сферах культурного життя.

Освіта. Перш за все слід відмітити, що великим здобутком більшовиків стала ліквідація неписьменності. За переписом населення 1939 року лише 15% дорослих жителів України були неписьменними. Шкільна освіта була спрямована на виховання відданості більшовицькій партії і комуністичним ідеалам. Також, на початку 30-тих років був оголошений загальний