Історія України

 

 

Основні терміни: Болонський процес, навчальні заклади нового типу.

 

 

1. Основні чинники та особливості розвитку культури України.
2. Модернізація національної системи освіти.
3. Основні тенденції розвитку науки.
4. Здобутки української літератури і мистецтва. Фізична культура і спорт.
5. Основні чинники та особливості релігійного життя України в умовах незалежності.
6. Взаємовідносини влади та релігійних конфесій.

 

1. Лібералізація суспільного життя за “перебудови” відкрила можливість для відродження духовного життя українського народу. В зв’язку з цим до процесів демократизації почала долучатись українська інтелігенція, яка почала обговорювати гострі моменти історії, минулого і сучасності. У 1990 році Спілка письменників України та організація “Меморіал” отримали дозвіл ознайомитись з судовими справами репресованих письменників і видати збірки творів про них, а також їхні твори. Товариство “Просвіта” і Спілка письменників України поставили питання про стан української мови.

   Компартія України, слідуючи в тому числі своїм власним інтересам, дозволила у жовтні 1990 року, через Верховну Раду України прийняти Закон “Про мови в Українській РСР”, який закріпив державний статус української мови. 

Після прийняття цього закону почала розширюватись мережа українських шкіл. На 1993 рік в них навчалось 60% учнів країни. Але спостерігалось і спостерігається нині небажання керівної еліти, представників бізнесу оволодівати українською мовою.

На початку 1992 року Верховна Рада України  прийняла “Основи законодавства України про культуру”, відповідно до якого на розвиток культури виділялось 8% національного прибутку. Звільнившись від партійного тиску, культура України опинилась під фінансовим тиском. На культурному ринку країни головну роль стали відігравати кошти спонсорів, більшість з яких, за своєю національністю і уподобаннями виявилися російськомовними і як результат, українські книги, українські музичні твори стали неформатом в українській Україні. Більшість талановитих українських діячів культури, співаків, таких як Таїсія Повалій, Ірина Білик, та інші, з метою отримання фінансового зиску, стали носіями російської культури на своїй українській землі.

 

2. На час здобуття незалежності в Україні 90% населення мало середню і вищу освіту. Але освіта потребувала модернізації. У 1991 році Верховна Рада прийняла Закон “Про освіту”, який, в тому числі, спрямував її на національне відродження. Вже на 1993 рік в школах з українською мовою навчалось 66% дітей. Відкривались школи національномовних меншин. Почали відкриватись навчальні заклади нового типу: ліцеї, гімназії, спецшколи, авторські школи, приватні школи. В умовах кризи перед школою і профтехосвітою постали великі матеріальні труднощі, так як видатки на освіту весь час скорочувались. В зв’язку з цим, а також у зв’язку з демографічною ситуацією, почала скорочуватись кількість шкіл. На 1997 рік у містах України було ліквідовано 26 шкіл, у селах – 81 школа. Крім того в інших школах було скорочено 16,7 тис. класів.

В зв’язку з втратою престижу педагогічних професій освіта втратила значну кількість кваліфікованих кадрів. На 1994-1995 рік зафіксовано 22,6 тисяч вакансій учителів. Протягом цього ж періоду вищу школу залишило 7 тисяч викладачів.

І все ж зміни в освіті продовжувались. У 1993 році уряд прийняв програму “Освіта”, яка передбачала перебудову освіти відповідно до нових умов. В 1998 році прийнятий закон про професійно-технічну освіту, який врегульовував підготовку спеціалістів в цих навчальних закладах. В 2001 році було введено 12-бальне оцінювання знань учнів, що повинно було стимулювати навчання дітей. В 2002 році в 22 тисяча шкіл України вивчення іноземної мови розпочалось з 2 класу. У 2004 році введений Державний стандарт загальної середньої освіти, згідно якого почали робити нові підручники і програми.

Відбулись зміни і в вищій школі. Відкривались нові ВНЗ, серед яких слід назвати університет “Києво-Могилянська академія”. В першій половині 90-тих років було запроваджено державне ліцензування і акредитацію ВНЗ (визначення рівня освітньої діяльності). 

Але вища школа також перебувала в кризовій ситуації. Тому почалось введення платних навчальних послуг паралельно з державним фінансуванням.

З 1999 року у м. Болонья (Італія) був започаткований процес створення в Європі єдиного освітнього простору, що отримав назву Болонського процесу. До нього приєдналась і Україна. Ця система передбачає ступеневу підготовку фахівців за спеціальностями молодший спеціаліст, бакалавр, магістр.

Одними з важливих нинішніх завдань для освіти є: перехід до нових інформаційно-комунікаційних технологій навчання, підвищення професійної конкуренції випускників навчальних закладів, орієнтація освіти на потреби внутрішнього та європейського ринку праці.

 

3. На час незалежності Україна мала потужний науковий потенціал. В країні було 1300 наукових установ, в яких працювало 500 тисяч осіб, з яких – 80 тисяч докторів і кандидатів наук. Головною науковою установою залишалась Академія наук, яка з 1994 року отримала статус національної. В 1992 році зявилась Вища атестаційна комісія України (ВАК), яка отримала право надавати звання кандидата і доктора наук. Ці звання отримали 13 тисяч осіб. Доктором наук , професором став і нинішній Президент В.Янукович. 

Але криза вдарила і по науці. Скорочувались видатки на науку з 3,1% ВВП в 1990 році до 0,29% в 2002 році. Кількість працівників наукових установ скоротилась за цей же період у 2 рази. Посилився потік вчених- емігрантів на Захід. Це були вчені генетики, фізіологи, біохіміки, фізики-ядерники. Тільки