Історія України

Основні терміни: лібералізація цін, інфляція, емісія, приватизація, приватизаційні папери, корупція, криміналізація економіки, аграрна реформа, інтеграція економіки.

 

 

1. Стан господарства після розпаду СРСР.
2. Спроби реформування економіки.
3. Роздержавлення, приватизація та фінансова система України.
4. Соціальне та економічне становище населення України.
5. Еміграція.
6. Основні тенденції розвитку економіки України у другій половині 90-тих років.
7. Пошуки шляхів стабілізації на початку ХХІ століття. Здійснення аграрної реформи.
8. Залучення населення до ринку.
9. Інтеграція української економіки у світовий простір.
10.  Демографічні зміни.
11. Соціальна диференціація суспільства.
12. Міжнаціональні відносини.

 

1. Здавалось, що в економіці Україна має всі можливості по переходу до ринку. Але країна успадкувала від СРСР застарілі енергомісткі технології, що забезпечило її енергетичну залежність від Росії і Туркменії, на виробництві випускалась продукція застарілих зразків, не існував завершений виробничий цикл бо до цього був єдиний народногосподарський комплекс СРСР (для прикладу, лише зв’язки з Росією забезпечували виробництво 67,3% кінцевого продукту промисловості України).

Тяжким було становище в сільському господарстві. В УРСР був найбільший рівень розорюваності грунтів у світі (82%). Як результат – виснаження українських чорноземів.

Вплинули негативно і горбачовські реформи. Внаслідок них зменшився валовий суспільний продукт а грошова маса зростала. Тому всі товари на прилавках магазинів стрімко зникали.

 

2. З 1991 року почалось переведення економіки під контроль України. У березні 1992 року Верховна Рада прийняла “Основи національної економічної політики України”, де говорилось про розвиток ринку, приватизацію і т. п. Тим часом Росія підняла ціни на енергоносії: на нафту в 300 разів, на газ в 100 разів. В результаті стрімко зросли ціни на всі товари в Україні. Наприклад – в промисловості в 42 рази. Російські рублі в Україну практично перестали надходити, тому в 1992 році в Україні були введені купоно-карбованці. У такий спосіб Україна вийшла з рубльової зони. Але вартість купоно-карбованця почала стрімко знижуватись (наприклад в 1993 році у 103 рази). Це породило (грошову емісію – випуск надлишкових грошей) і забезпечило перехід від інфляції (обезцінення грошей) до гіперінфляції (один з видів інфляції).

В 1992 році уряд України прийняв постанову “Про регулювання цін”, якою почав лібералізацію цін на товари. Тобто був усунутий державний контроль за ростом цін. Це продовжило руйнацію економіки. У грудні 1993 року інфляція перевищила 90%. В 1994 році рівень інфляції був збитий до “2,1%. Цього було досягнуто монетарними обмеженнями (затримкою виплат зарплат, пенсій, скороченням фінансування бюджетників: в освіті на 64%, медицині-69%, науці-60%).

Ці заходи тимчасово призупинили гіперінфляцію, але в 1994 році розпочався новий її виток. Тому влада повернулась до директивного господарювання і запровадила фіксований курс купона до долара, що спричинило зростання тіньової економіки, посилення корупції в державному апараті, втечі капіталів за кордон (в 1994 р. в Україні було 4 млрд. дол.. а за кордоном 20 млрд. дол..). З 1990 по 1994 рік валовий національний продукт впав до 27,7%, а національний доход на 54%. Це відповідає показникам часів війни, коли падіння за 1941-1945 роки становило 30%.

Перехід від командної до ринкової економіки, від єдиного народногосподарського комплексу до власної економічної системи не міг бути не болючим.  Але те, що сталось в Україні, не мало аналогів у світі. Влада розробляла програми, але вони не діяли, міняла уряди. Дії влади були хаотичними. Змінам противились консервативні прокомуністичні сили, копіювались бездарно дії уряду Росії і т.п.

 

3. І все ж в Україні формувалась нова господарська модель з різними формами власності. У березні 1992 року Верховна Рада прийняла закони про приватизацію майна державних підприємств, випуск приватизаційних паперів.  Але замість цивілізованої приватизації відбувалась “диеа приватизація”, яка супроводжувалась навмисним доведенням підприємств до банкрутств, а потім їх скуповування за безцінь. При цьому страждали трудові колективи. Водночас створювались малі підприємства, кооперативи. Директори державних підприємств отримали повну самостійність, в тому числі користування прибутками.

Відбувались зміни і в селі. У 1992 році Верховна Рада прийняла постанову “Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі”. Головним в цій постанові було дозвіл на паювання землі а не на приватизацію с.господарських угідь. Тобто право продажу земельних масивів не надавалось. Це уповільнювало процес розвитку фермерських господарств. Місцева номенклатура, керуючись цим законом почала “прихватизовувати” землю, розвалюючи по ходу колишні колгоспи. Таким чином на селі фермерство ще не стало домінуючою господарською ланкою, а колективні господарства вже розвалювались.

Відбувались перетворення і в фінансовій системі. Росія самочинно привласнила активи і пасиви банківської системи, позбавивши українців вкладів. Головним в Україні став Національний банк України. Почалось створення нових банківських установ в тому числі приватних, таких як “Аваль”, “Приватбанк” та інші. Коштами для них стали частково гроші колишнього КПРС І КПУ та ВЛКСМ. Наприклад, всі відділення “Приватбанку” очолили колишні перші секретарі обкомів ВЛКСМ в Полтаві Удовиченко, в Дніпропетровську Тигіпко і т.п. В цілому банківська система виявилась некерованою, що створило умови для масових зловживань.

Для підтримки економіки України, почалось співробітництво з МВФ та ЄБРР, які почали давати кредити. Це породило зростання зовнішнього боргу, який став становити в 1995 році 8,2 млрд. дол..

 

4. Після 1992 року основна маса населення опинилася за межею бідності. Частка зарплати в валовому національному доході в 1994 році становила