Історія України

 

1. Державотворчі процеси: особливості розбудови законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні.
2. Участь населення у державотворчих процесах першої половини 1990-тих років.
3. Прийняття Конституції України (1996 р.)
4. Становлення інституту президентства в Україні.
5. Проблеми політичного життя України у другій половині 90-тих років ХХ ст.. – на початку ХХІ століття.

 

1. Після прийняття Декларації про державний суверенітет України , Акту незалежності України розгорнувся процес державотворення. Український народ постав як постколоніальна ( тому що був колонією Росії, потім Радянського Союзу), посттоталітарна (тому що в СРСР існувала тоталітарна система влади), пост геноцидна  (тому що українці пережили штучні голодомори і інші форми винищення) нація.

Перед Україною постали наступні завдання:

І. Першочергові:

• національне відродження українського народу;
• встановлення недоторканості кордонів, регламентування їх режиму;
• формування збройних сил та органів безпеки;
• прийняття державної символіки;
• визначення громадянства;
• правове забезпечення міжнаціональних відносин;
• створення власної грошової системи;
• визнання незалежності України світовою спільнотою.

ІІ. Стратегічні:

• побудова ринкової економіки;
• реформування законодавчої, виконавчої і судової влади;
• забезпечення прав людини як найвищої соціальної цінності;
• впровадження принципу верховенства права і розбудови правової країни

Таким чином, державотворчий процес – це процес формування органів влади, місцевого самоврядування, визначення їх повноважень, конституційне оформлення, визначення кордонів, державних інтересів, вироблення пріоритетів внутрішньої і зовнішньої політики.

Одним з перших завдань була фіксація кордонів. У листопаді 1991 року Верховна рада України прийняла Закон “Про державний кордон України” ( на сьогодні всі сусіди, крім Російської Федерації, узгодили кордони України). Згодом вийшли Указ Президента “Про створення митного комітету України” і Закон “Про прикордонні війська України”.

6 грудня 1991 року прийнятий Закон України “Про Збройні Сили України”, за яким всім військовим на території України пропонувалось, або прийняти присягу на вірність Україні, або перейти на службу в інші країни СНД, або іти в запас. Було взято курс на скорочення армії.

19 жовтня 1993 року була прийнята військова доктрина України, яка виходила з того, що Україна не є потенційним противником жодної держави, а свою безпеку розглядає як стан захищеності національних інтересів в умовах реальної військової загрози. Була сформована Національна гвардія (згодом буде розпущена), Міністерство внутрішніх справ, Служба національної безпеки (нині її очолює Хорошковський, один з найбагатших людей в Україні). Завдання цих органів контр розвідувальна діяльність, боротьба з тероризмом, організованою злочинністю, тощо.

У січні – лютому 1992 року була прийнята українська державна символіка: музика до гімну “Ще не вмерла України ..”, Державний Прапор України (синьо-жовтий) і Малий Герб України (Тризуб, Знак Княжої Держави Володимира великого).

У жовтні 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про громадянство України”. Воно було надане всім, хто на час прийняття закону жив в Україні.

Також законодавчо була оформлена Верховна Рада України, депутати якої обирались на основі загального, рівного і прямого виборчого права, шляхом таємного голосування і працювали в парламенті на постійній основі.

Виконавчу владу представляв уряд, який отримав назву Кабінет Міністрів, який був відповідальний перед Президентом і підконтрольний і підзвітний Верховній Раді. Уряд, в умовах різних негативів був громовідводом, тому часто мінялись його керівники. До 2010 року ця зміна відбувалась 18 разів.

За роки незалежності сформувалась судова система у складі Верховного суду України, загальних, арбітражних та військових судів. За дотриманням законності слідкує Генеральна Прокуратура, створена 5 листопада 1991 року. З метою догляду за дотриманням Конституції, 1992 році утворено Конституційний Суд України. Альтернатива. Суперечливі рішення Конституційного та інших судів а також вибіркове судочинство у випадках перемоги тої чи іншої владної групи, корупція, породили останнім часом недовіру до судової системи, і є фактором стримування входження України до Європейського Союзу.

Особливості державного будівництва в Україні: при владі залишилась стара державно-управлінська верхівка, тобто не відбулась люстрація (заміна влади);  політичні партії були надто слабими; політичне протистояння між Президентом і Парламентом; падіння авторитету влади через падіння соціального захисту населення; становлення держави відбувалось одночасно з завершенням формування української політичної нації; відбувався постійний тиск Російської Федерації через пряме втручання у внутрішні справи України з метою відновлення влади над своєю колишньою колонією.

Позитивні чинники державотворення: вплив державотворчих традицій; мирний шлях здобуття незалежності; підтримка з боку населення; демократичний вибір; міжнародне визнання України; підтримка з боку США та інших країн.

 

2. З проголошенням незалежності, в умовах погіршення рівня життя, загострились протестні настрої населення. Дехто почав ностальгувати за СРСР. Це породило відновлення лівих партій. Восени 1991 року утворюється Соціалістична партія України, яку очолив О.Мороз. У червні 1993 року в Донецьку відновила діяльність, заборонена в 1991 році Комуністична партія України, яку очолив П.Симоненко (парадокс, нині ця партія бідних і пригноблених знаходиться у спільній фракції з Партією регіонів, тобто партією найбагатших людей України. Чому?). У вересні 1991 року в Донецьку утворилась Ліберальна партія, яку очолив В.Щербань (згодом буде убитий під час теракту і справу якої продовжить Партія регіонів). У 1992 році було утворено Конгрес Українських націоналістів під керівництвом С.Стецько. Мета організації побудувати національну, унітарну і правову державу. В 1993 році розколовся Народний Рух України. Одна частина пішла на співробітництво з владою, яка майже не змінилася, інша на чолі з В.Чорноволом продовжила боротьбу. З УРП вийшло праве крило і