Історія України

Улітку-восени 1988 року політична активність вилилась на вулиці Львова, Києва, Вінниці та інших міст. Провідна тема мітингів національне відродження, демократизація. В листопаді 1988 року в Києві відбувся мітинг проти приховування владою наслідків Чорнобильської аварії. В кінці 1988 на початку 1989 року громадсько-політичні обєднання провели 1200 мітингів, в яких взяло участь 13 млн. чоловік. Влада розправлялась з учасниками мітингів. Так, 15 березня 1989 року на 15 діб засудили Б.Гориня, кілька разів заарештовували голову Спілки української молоді у Харкові А.Черемиського.

Влітку 1989 року по території СРСР прокотилась хвиля міжнаціональних конфліктів, тому московська влада вирішила зміцнити СРСР під лозунгом “Сильний центр-сильні республіки”. Це не відповідало інтересам національно-патріотичних сил. 22 січня 1990 року від Івано-Франківська до Києва з нагоди відзначення роковин Акту злуки УНР і ЗУНР (1919 рік) протягнувся “людський ланцюг” в якому взяло участь 800 тисяч осіб. (нині новий Президент України не відмінив це свято, але відмінивши День Свободи 22 листопада (початок Помаранчевої революції) приєднав його до Дня Злуки УНР і ЗУНР 30 грудня 2011 року). Альтернативна точка зору: ці дві події історично несумісні. День Свободи запроваджений Президентом В.Ющенком в 2005 році, як відзнака духу мільйонів українців, які не захотіли миритися з сфальсифікованими виборами в 2004 році і 22 листопада масово вийшли на вулиці. А 22січня,це день обєднання зусиль українців двох самостійних держав, які в умовах агресії поляків з заходу і російських більшовиків з сходу чинили спільні дії проти агресорів.

 

3. В умовах лібералізації суспільства почали виникати громадські організації. Однією з перших в 1987 році виник Український культурологічний клуб. У грудні 1987 року у Львові засновано Українську асоціацію незалежної творчої інтелігенції, яку очолили О.Заливаха, Є.Сверстюк, І.Світличний та інші. У березні 1988 року виникла Українська гельсінська спілка, лідером якої став Л.Лук’яненко. Вона нараховувала 1,5 тисяч членів. Видавала журнал “Український вісник” який після виходу з в’язниці, очолив В.Черновіл. У лютому 1989 року відбулась установча конференція Товариства української мови ім. Т.Шевченка (очолив Д.Павличко). З 1990 року вона стала називатись “Просвіта”. У травні 1989 року було утворене історико-просвітницьке товариство “Меморіал”, який зокрема почав розкривати тему голодомору 1932-1933 років. У грудні 1989 року виникла Українська студентська спілка (УСС). Тоді ж виникла Спілка незалежної української молоді (СНУМ) а в 1990 році Всеукраїнське студентське братство. 

Найбільш масовою організацією став Народний Рух України за перебудову, організаційно оформлений на зїзді у вересні 1989 року. Керівниками руху стали М.Горинь, І.Драч, В.Яворівський та інші. На жовтень 1989 року рух об’єднував 633 тисячі осіб. Кінцева мета руху: вихід України з СРСР, усунення КПРС від влади, повний суверенітет українського народу.

 

4. Невдале реформування економіки породило страйковий рух. Ця форма протесту була започаткована влітку 1989 року шахтарями. Причинами зростання страйкового руху були: невдоволення робітників економічними реформами, погіршення економічного становища трудящих, відсутність у робітників права бути господарями на виробництві, посилення впливу мафіозних кланів, постійне зростання цін і дефіцит.

15 липня 19879 року розпочався страйк на шахті “Ясинуватська-Глибока” в Макіївці з суто економічними вимогами. Згодом події перемістились до Донецька. Вже 18 липня в Донецькій області не працювало 93 шахти і 11 підприємств. Кількість страйкуючих 43 тисячі чоловік. Згодом страйк перекинувся на Луганщину і в Західний Донбас. На першому зїзді шахтарів СРСР у червні 1990 року більше половини депутатів були з України, які і висунули політичні вимоги про відставку уряду і формування Кабінету народної довіри. Звичайно цей страйк в основному не ставив питання про національну самостійність України, бо був представлений в російськомовному регіоні, але підривав владу союзного центру, а значить працював на національне визволення.

 

5. В умовах демократизації почалось формування багатопартійної системи (вона може існувати лише в демократичних країнах). Після ліквідації статті про керівну роль КПРС під тиском студентів у жовтні 1990 року в Конституції УРСР відкрились можливості для створення партій. З 1989 по 1991 рік в Україні виникло 20 партій з кількістю 30 тисяч членів. Політична партія (від лат. – частина, група) –політична організація, яка виражає інтереси певної соціальної групи, об’єднує найбільш активних її представників і прагне досягнення визначених цілей і завдань.

Політичні партії, що виникли класифікуються на ліві (збереження старої системи влади, конфедерація з Росією); соціал-ліберальні (лівоцентристські) (здійснення економічних реформ, поліпшення добробуту людей, зміцнення державності); неоконсервативні (правоцентристські) (орієнтація на країни Заходу, вихід з СНД); націоналістичні (право радикальні) (проголошення пріоритетності прав нації над правами особи, відмежування від Росії, обмеження впливу Заходу, протекціонізм національному виробництву, збереження ядерної зброї).

Процес формування багатопартійності прискорився після зняття у вересні 1989 року В.Щербицького з своєї посади. У жовтні 1989 року у Львові утворилася Українська національна партія. У березні 1990 року колишні комуністи, зокрема І.Драч утворили Демократичну партію України. У квітні 1990 року у Львові утворилась Українська християнсько-демократична партія. ЇЇ мета –“вільна, християнська Україна”. У квітні 1990 року утворилась Українська республіканська партія. Мета – побудова Української незалежної Соборної Держави. У травні 1990 року утворилась Соціал-демократична партія України. Мета – незалежність України. У вересні 1990 року створена Партія зелених України. Мета – відродження природи незалежної України. Листопад