Історія України

 

 

Студент (студентка)  визначає хронологічну послідовність головних подій періоду перебудови в Україні та проголошення незалежності;

показує на карті кордони незалежної України;

характеризує внутрішньополітичне та соціально-економічне становище України в цей період;

аналізує та порівнює явищі суспільного життя цього періоду;

визначає та характеризує причини відновлення незалежності України, розпаду СРСР;

порівнює процеси і явища суспільного життя в Україні та інших регіонах СРСР;

описує повсякденне життя та зміни, пов’язані з процесами перебудови суспільства;

визначає зв’язок між дисидентським та масовим національно-демократичним рухом.

 

 

Основні терміни: “перебудова”, демократичні вибори, директивне планування, ринок, приватна власність, орендні відносини, інфляція, емісія, спекуляція.

 План

 

1. Причини та початок перебудови.
2. Чорнобильська катастрофа.
3. Політика прискорення та її наслідки для України.
4. Стан економіки.
5. Рівень життя населення.

 

1. У 80-ті роки кризові явища у житті радянського суспільства посилювалися. Відбувались перестановки пристарілих політичних лідерів СРСР. Після смерті Л.Брежнєва в 1982 році посаду Генерального секретаря ЦК КПРС зайняв Ю.Андропов, а в лютому 1984 року К.Черненко. Українське керівництво, спостерігаючи за змінами в Москві, демонструвало свою відданість кожному з них. На початку березня 1985 року помер К.Черненко і 11 березня Генеральним секретарем став М.Горбачов. Нове керівництво охарактеризувало ситуацію в СРСР на квітневому пленумі ЦК КПРС. Цей пленум затвердив програму економічних реформ, що передбачала структурні зміни економіки, застосування матеріального стимулювання у виробництві, запровадження ринкових важелів управління економікою. М.Горбачов хотів подолати кризу в тому числі через обмеження владних повноважень партійного апарату. Всі ці заходи М.Горбачова дістали назву “перебудова”. Напрями перебудови: привести форми соціалістичного господарювання у відповідність до сучасних умов; навести порядок в управлінні господарством; зміцнити трудову і технологічну дисципліну; змінити морально-психологічний стан суспільства; змінити підхід до підбору кадрів. Перебудова мала охопити п’ять сфер суспільства: економіку (перехід від екстенсивного до інтенсивного господарювання), внутрішню політику (демократизація, народовладдя), зовнішню політику (припинення “холодної” війни), соціальну сферу (поліпшення добробуту людей), ідеологію (ліквідація цензури, гласність). Але крім декларацій М.Горбачов не зміг реформувати СРСР, тому що це була імперія, яка тримала на страхові поневолені народи.

В Україні партійна бюрократія так само не поспішала чинити якісь зміни. Цьому сприяло і те, що 17 років компартію України очолював партійний ортодокс, опонент М.Горбачова в багатьох питаннях, тільки не в питаннях захисту українських інтересів В.Щербицький. Тому преса називала Україну “заповідником застою”.

 

2. Великою трагедією був вибух 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній станції. Пожежу на четвертому реакторі гасила першою пожежна бригада лейтенанта В.Правика, який потім буквально згорів від радіації. Вогонь в середині реактора загасили лише 10 травня . За героїзм при гасінні пожежі  В.Правик, В.Кибенок (обидва посмертно) і Л.Телятников удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Під час аварії вибухнуло 190 тон ядерного палива, що забруднило великі території. Радіаційна хмара, яка виникла після вибуху була більшою ніж після бомбардування Хіросіми.

Перше офіційне повідомлення про аварію зявилось лише 28 квітня і містило мало інформації. Попри загрозу життю на 1-ше травня проводились масові демонстрації і гуляння.. Про радіоактивне випромінювання повідомлення зявилось лише 5 травня, при цьому говорилось, що ніякої загрози для життя немає.

У 30-кілометрову зону почали прибувати ліквідатори військові частини і резервісти. Загальна кількість ліквідаторів сягнула 600 тисяч чоловік. За даними організації “Союз Чорнобиль” 10% ліквідаторів померла і 28% стали інвалідами.

На ліквідацію аварії було затрачено 20 млрд. рублів. На 1990 рік дезактивовано 12% території України. З господарського вжитку вилучено 190 тисяч гектарів землі.  В цілому жертвами забруднення стали 1 000 українських міст і сіл. Лише через чотири роки компартійне керівництво визнало жахливі наслідки цієї катастрофи.

 

3. З 1985 року М.Горбачов проголосив “прискорення” в контексті якого планувалось підняття якості продукції, введення держриймання на виробництві. Але підняття якості товарів добитись не вдалось.

У червні 1987 року Верховна Рада СРСР прийняла “Закон про державне підприємство”, який передбачав введення ринкових методів управління в економіці. Головними принципами функціонування підприємства стали: самостійність, самофінансування.  Але запровадження цього закону гальмувалось директивним плануванням. Як результат, відставання промислового виробництва продовжувалось. У 1986 році приріст промислового виробництва становив 2,3% а в 1987 – лише 1,6%. При цьому зарплати людей зростали, а купити товар не всі могли, тому що панував дефіцит. Швидким темпами зростала інфляція (невідповідність грошової маси кількості вироблених і реалізованих товарів що обезцінювало паперові гроші). 

Проводились реформи сумнівного характеру, такі як забезпечення всього населення квартирами до 2000 року, антиалкогольна компанія і т.п.

На січневому пленумі ЦК КПРС 1987 року М.Горбачов визнав провальність прискорення і закликав поглиблювати реформи, в тому числі через визнання приватної власності та  введення орендних відносин у сільському господарстві. В селі почали створюватись перші фермерські господарства, виникали кооперативи і т. п.

 

4. Згадані нововведення руйнували директивне планування економікою. Але цей процес був дуже повільний.