Історія України

Але були особливості багатопартійної системи: втрата традицій багатопартійності за роки радянської влади, відсутність масових політичних партій (в кожній партії люди бачили купки людей, які борються за владу), ще не відбулась чітка диференціація суспільства, націонал-демократичні партії переважали на Заході і в центрі України, а ліві – на Сході, програми багатьох партій подібні, більшість партій згуртовані навколо окремих людей,  незначна популярність партій серед людей.

КПУ в нових умовах втрачала своїх членів. На грудень 1990 року з партії вийшло 220 тисяч членів, а вступило 38 тисяч. Демократична платформа комуністів перетворилась в Партію демократичного відродження України.

 

6. Процеси перебудови вплинули на релігійне відродження. З 1987 року громадський комітет на чолі з І.Гелем почав добиватись відновлення УГКЦ. Ці дії підтримав римський папа Іван – Павло ІІ. РПЦ цього не хотіла, бо довелося б віддавати церковні споруди. Але у травні 1990 року влада змушена була зареєструвати громади віруючих УГКЦ. Її очолив митрополит Мирослав – Іван кардинал Любачівський. Її юрисдикція на сьогодні розповсюдилась на всю Україну. В лютому 1989 року в Києві виник комітет з питань відновлення УАПЦ, розпущеної в 1930 році. У серпні 1989 року настоятель храму Петра і Павла у Львові В.Ярема оголосив про розрив з РПЦ і перехід до УАПЦ. На початку червня 1990 року відбувся перший собор УАПЦ, який обрав Патріархом Київським і всієї України С.Мстислава (племінника С.Петлюри, уродженця Полтави), який до цього жив в США в еміграції. Зразу ж почалась боротьба за церковні споруди і вплив на паству. Для збереження контролю над Україною в січні 1990 року РПЦ оголосила про утворення  екзархату Московського патріархату під назвою УПЦ на чолі з митрополитом К.Філаретом. Згодом, після проголошення незалежності України, відбувся розкол УПЦ. Частина не захоче бути під Москвою і оголосить себе УПЦ Київського патріархату, інша залишиться під Москвою і буде називатись УПЦ Московського патріархату.

 

7.  У березні 1989 року відбулись вибори до Верховної Ради УРСР на альтернативних засадах. Демократичний блок з 442 обраних набрав 111 депутатів. Цей блок здобув перемогу у п’яти областях Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській, Київській. Демократичні сили повністю перемогли на виборах в обласні ради Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей.

Верховна Рада розпочала свою роботу 15 травня 1990 року. Вона працювала на постійній основі. Головою Верховної Ради комуністична більшість “група 239” обрала першого секретаря ЦК КПУ В.Івашка. Демократичний блок утворив  у Верховній раді опозиційну “Народну раду”, яку очолив І.Юхновський. Згодом В.Івашка заберуть на роботу в Москву, а його місце Голови Верховної Ради займе секретар ЦК КПУ з питань ідеології Л.Кравчук. В подальшому боротьба буде іти між провладною “групою 239” і демократичною опозицією.

 

8. 16 липня 1990 року за ініціативою опозиції Верховна Рада (кількістю 355 “за”) проголосувала за Декларацію про державний суверенітет України. Передумовами прийняття Декларації були: настрої народних мас; великодержавна політика союзного центру; поглиблення економічної кризи; виникнення багатопартійності; приклад Російської Федерації, яка перед цим проголосила свій державний суверенітет. Під державним суверенітетом розумілось:” ... верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах). Декларація складалась з Преамбули і 10 розділів. В Преамбулі стверджувалось право на суверенітет України. Наступні 10 розділів мали назви: Самовизначення української нації; Народовладдя; Державна влада; Громадянство УРСР; Територіальне верховенство; Економічна самостійність; Екологічна безпека; Культурний розвиток; Зовнішня і внутрішня безпека; Міжнародні відносини.

3 серпня 1990 року був прийнятий Закон УРСР “Про економічну самостійність”, який оголосив власність України на всю економіку в межах республіки. Це наблизило розвал СРСР, так як союзний центр втрачав контроль над економікою України.

Тим часом влада чинила опір опозиції. В цей час розпочався демонтаж більшовицьких пам’ятників. Першим був демонтований пам’ятник В.Леніну в Червонограді 1 серпня 1990 року, 14 вересні у Львові і т.д. 30 вересні в Києві відбувся 100-тисячний мітинг, з вимогою створити уряд народної довіри. На початку жовтня Під час відкриття роботи Верховної Ради УРСР представники демократичних сил зачитали вимогу не підписувати новий союзний договір, що запропонував М.Горбачов. 2 жовтня 1990 року у Києві розпочалось голодування студентів, в якому взяло участь 158 студентів з 24 міст України. Вимоги студентів: відставка голови уряду В.Масола; перевибори Верховної Ради весною 1991 року; націоналізація майна КПРС і ВЛКСМ; прийняття рішення про службу юнаків з України в своїй республіці; не підписання нового союзного договору. Влада виконала лише одну вимогу, відправивши у відставку В.Масола. Інші вимоги на той час не були виконані.

Після цих подій політична криза продовжувалась. Група депутатів на чолі з Степаном Хмарою 30 жовтня поставили вимогу про заборону КПУ, що викликало протистояння в парламенті, а згодом і на вулиці, під час святкування Жовтневої революції. Після цих подій С.Хмара був позбавлений комуністичною більшістю депутатської недоторканості і посаджений до в’язниці. У відповідь на ці дії суспільство ще більше почало радикалізовуватись. Навіть почали створюватись збройні загони для скинення комуністичної влади силою.

 

9. Наприкінці 1990 – на початку