Історія України

У 1989 році влада розпочала нові економічні реформи. Реформування в СРСР очолив академік Л.Абалкін. В 1990 році було опубліковано програму реформ, яка повинна відбуватись під контролем держави. Опозиційні економісти В.Шаталін і Г.Явлінський оголосили свою програму, яка дістала назву “500 днів”. На основі дискусій був вибраний компромісний варіант реформ.

В Україні ситуація ускладнювалась структурним дисбалансом економіки, тому що переважала важка сировинна і військова промисловість.

Одночасно поглиблювалась фінансова криза. На деякі споживчі товари вводились карточки. Республіки, для захисту внутрішнього ринку закривали кордони.

Довершився колапс економіки грошовою реформою в січні 1991 року, коли вилучались з обігу 50 і 100 –рубльові копюри, обмінювати на нові дозволялось не більше 1000 рублів. З 2 квітня 1991 року ціни і тарифи в СРСР і УРСР були підняті вдвічі.

 

5. Невдалі реформи та хаос , що зростав в економіці, привели до скорочення обсягу товарів на третину. Дефіцитними стали не лише м’ясо і молоко, а й масло та інші товари. Різко стрибнули ціни. В 1990 році вони зросли у вісім разів. Поширилось таке явище, як спекуляція (скупка товарів за дешевшими цінами і продаж за дорожчими). Темпи зростання дефіциту в Україні були найбільшими з усіх радянських республік. Це було пов’язано з рядом причин: з найнижчою продуктивністю праці, з сировинною спрямованістю економіки, з меншою грошовою масою радянських рублів, бо громадяни УРСР мали менші зарплати, ніж були в інших радянських республіках. В цих умовах зростали доходи “цеховиків” і “спекулянтів”. Поступово комерціалізовувалась бюджетна сфера, розвалюватись державна система охорони здоровя. За рівнем смертності Україна посідала 2-ге місце серед республік СРСР.

Комерціалізація відбувалась і в освіті. Залишкове фінансування школи вело до її занепаду. Школи почали використовувати батьків як “спонсорів” освіти, в зв’язку з самоусуненням держави. Ще в гіршому стані опинились дитячі садки, які масово почали закриватись, а їхні приміщення перепрофільовуватись.

На початку 1991 року припинилось державне житлове будівництво. На цей рік 2,5 млн. родин перебувало на квартирному обліку.

 

1. Історія України (підручник) 11 кл., Пометун С.І., Гупан М.Н., К., Освіта, 2011, с. 196-208.
2. Новітня історія України (підручник) 11 кл., Турченко Ф.Г.,  К., Генеза, 2007, с.216-233.
3. Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.
4. Історія України. Бойко О.Д., К., 2004.

 

 

Основні терміни: лібералізація, гласність, плюралізм, багатопартійна система, суверенітет, політична криза, державний переворот, декларація, СНД.

 

 План

 

1. Зрушення у політичному житті України. Гласність та лібералізація.
2. Пожвавлення громадської активності. Активізація національного руху в другій половині 80-тих років.
3. Формування національних громадських організацій і обєднань.
4. Розгортання страйкового руху.
5. Формування багатопартійної системи.
6. Початок релігійного відродження та проблеми, що його супроводжували.
7. Результати виборів до Верховної Ради УРСР і місцевих рад 1990 року.
8. Декларація про державний суверенітет України.
9. Україна у загальносоюзних суспільно-політичних процесах у першій половині 1991 року.
10. Спроба державного перевороту в СРСР 19 серпня 1991 року.
11. Проголошення незалежності України. Розпад СРСР.

 

1. Після невдалих економічних реформ М.Горбачов вирішили реформувати політичну систему. На це були спрямовані рішення ХІХ Всесоюзної партійної конференції у червні 1988 року. Планувалось формування правової держави, створення постійно діючого професійного парламенту, запровадження розподілу влади між її гілками. Наголошувалось на поширенні лібералізації і гласності та забезпечення громадських прав особи.. 

Інформаційне забезпечення перебудови дістало назву гласність (можливість отримання інформації, пом’якшення цензури, можливість критики влади, дізнаватись про історичне минуле свого народу, відкриваючи те, що приховувалось).

Під лібералізацією розумілось оновлення політичної системи, панування закону, дотримання прав людини, скорочення управлінського апарату, зміцнення місцевого самоврядування, децентралізація влади.

З листопада 1988 року, в контексті цих реформ, почалась передача влади від партійних органів до рад. Тобто, тепер виборці могли впливати на ситуацію. У жовтні 1989 року Верховна Рада УРСР прийняла зміни до Конституції УРСР, за якими вищим законодавчим органом УРСР оголошувалась Верховна Рада, яка обиралась на 5 років з 450 депутатами.

В березні 1990 року відбувся ІІІ зїзд народних депутатів СРСР, який ввів посаду Президента СРСР (ним став М.Горбачов) і відмінив з Конституції СРСР статтю шосту, про керівну роль КПРС у суспільстві.

За цих умов у березні 1990 року відбулись перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР, де хоч комуністи і забезпечили собі більшість, але був створений опозиційний Демократичний блок.  Цей блок, очолюваний академіком Ігорем Юхновським, поставив такі вимоги: реальний політичний і економічний суверенітет України, політичний плюралізм, багатопартійна система, рівноправність всіх форм власності, прийняття нової Конституції України, національне відродження українського народу, свобода віросповідання, легалізація УГКЦ і УАПЦ. Але комуністична більшість у Верховній Раді чинила цьому перепони, що викликало обурення в суспільстві.

 

2. В умовах гласності почався процес політизації суспільства. Виникли громадсько-політичні обєднання, які вели агітацію. Це: “Народний союз сприяння перебудові”(Одеса), “Нова спілка сприяння перебудові” Київ та інші. Активізувались профспілки. 28 листопада 1987 року відбувся зїзд вільних профспілок. Організацію вільних профспілок очолив В.Клебанов.

Тим часом загострилось національне питання. Почалась боротьба за повернення мовам