Історія України

 

10. З метою недопущення розвалу СРСР консервативні сили КПРС у Москві вчинили державний переворот. 19 серпня 1991 року під час перебування М.Горбачова в Криму на відпочинку, обов’язки Президента СРСР взяв на себе його заступник Г.Янаєв. Було створено Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) в СРСР. Основні події розгорнулись в Москві з 19 по 21 серпня 1991 року. 19 серпня в Київ приїхав генерал В.Варенніков, за підтримки першого секретаря ЦК КПУ С.Губенка почав вимагати введення надзвичайного стану в Україні. Уряд і Верховна Рада діяли в цих умовах обережно, а компартія стала на бік заколотників. Опір ДКНС в Україні чинили демократичні сили. Особливо активно протистояли ДКНС обласні ради Львівської, Тернопільської і Івано-_Франківської областей, де при владі були демократичні сили. На 21 серпня планувався всеукраїнський політичний страйк. Голова Верховної Ради УРСР Л.Кравчук зайняв очікувальну позицію, в той час, як Народний Рух України закликав українців не виконувати розпорядження ДКНС і підпорядковуватись лише Конституції України. Але заколот провалився і М.Горбачов 21 серпня повернувся до Москви.

 

11. 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР приймає Акт проголошення незалежності України і забороняє діяльність КПУ. На 1 грудня 1991 року був призначений референдум на підтримку Акту незалежності України. Щоб протидіяти цьому в Україні розпалився сепаратизм. Виникли ідеї передачі Криму Росії, утворення на Півдні України Новоросії і т. п. Але все ж референдум відбувся. 90,32% голосуючих підтримали Акт незалежності України. Навіть у Криму за нього проголосували 54,1% голосуючих. Причинами високої політичної активності мас були: прагнення українців до створення власної держави; сподівання на швидке зростання добробуту через інтеграцію в Європу (чого до речі досягли на сьогодні колишні республіки СРСР Литва, Латвія і Естонія), слабкість і занепад СРСР, віра народу у власні економічні можливості, намагання лівих сил зміцнити своє становище в перехідний період розвитку.

Водночас були проведені перші в історії України президентські вибори. З шести кандидатів переміг Л.Кравчук, який набрав 62,59% голосів. На другому місці опинився колишній дисидент В.Черновіл, який набрав 23,27% голосів.

5 грудня Верховна Рада України прийняла звернення до парламентів і народів світу, де наголосила: договір 1922 року про утворення СРСР не є дійсним, Україна прагне стати демократичною державою, вона гарантуватиме всім громадянам права і свободи, буде переходити до ринку, співробітничатиме з країнами світу на засадах рівності і невтручання у внутрішні справи, буде безядерною, формуватиме мінімальні збройні сили.

8 грудні 1991 року у Біловезькій Пущі (Білорусь) Б.Єльцин, С.Шушкевич і Л.Кравчук підписали угоду про створення Співдружності незалежних держав. На її створення є дві точки зору. Одна, СНД- це засіб цивілізованого розлучення колишніх республік СРСР. Друга, СНД – це засіб відновлення в якійсь іншій формі колишнього СРСР чи Російської імперії. До речі, відчуваючи цю небезпеку, країни Балтії категорично відмовились брати участь в переговорах про утворення СНД і на сьогодні, як всім відомо, вже є членами Європейського Союзу. Шлях України до ЄС на сьогодні ускладнений  перебуванням в СНД в тому числі.

В цих умовах 26 грудня 1991 року М.Горбачов пішов у відставку з посади Президента СРСР. Процес розпаду СРСР юридично завершився.

 

1. Історія України (підручник) 11 кл., Пометун О.І., Гупан Н.М., К., Освіта, 2011., с.209-235.
2. Новітня історія України (підручник) 11 кл., Турченко Ф.Г., К., Генеза, 2007, с.233-270.
3. Історія України  (підручник для ВНЗ) колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.
4. Історія України. Бойко О.Д., К., 2004.

 

 

Студент (студентка) визначає послідовність подій періоду розбудови незалежної держави;

пояснює на основі карти співвідношення політичних сил в Україні;

характеризує внутрішньополітичне та соціально-економічне становище України в 90-ті роки ХХ – на початку ХХІ століття;

описує зміни в житті та свідомості населення;

характеризує сучасні умови розвитку освіти, науки і мистецтва;

характеризує основні чинники етносоціальних і культурних процесів цього періоду;

розкриває шляхи і прояви процесів духовного і національного відродження;

визначає хронологічну послідовність подій, пов’язаних з участю України у світових процесах глобалізації та інтеграції;

характеризує різні точки зору щодо визначальних векторів інтеграції України у світове співтовариство;

описує здобутки України в царині інтеграції в європейський, світовий, гуманітарний та освітній простір.

 

 

Основні терміни: державотворчі процеси, державні символи України, гілки влади, держадміністрація, мажоритарна виборча система, адміністративний ресурс, Конституція України, опозиція.