Історична проза Юрія Мушкетика

- виявити параметри авторської позиції і ціннісних орієнтацій в інтерпретації подій різних історичних епох, художні принципи прозаїка;

- з’ясувати художньо-естетичну, пізнавальну та виховну цінність історичної прози Ю. Мушкетика, її спадкоємні зв’язки з творами попередників і новаторські риси.

Об’єктом дослідження стала історична проза Ю. Мушкетика – повісті “Семен Палій”, “Смерть Сократа”, “Суд над Сенекою”, “Жовтий цвіт кульбаби”, романи “Гайдамаки”, “Яса”, “Гетьманський скарб”, “На брата брат”, “Прийдімо, вклонімося…”, “Погоня”.

Джерельною базою роботи, окрім художніх історичних творів Ю. Мушкетика, є доповіді, виступи, публіцистичні статті письменника, інтерв’ю з ним, огляди, рецензії та літературно-критичні статті, присвячені дослідженню творчості прозаїка, праці з історії української літератури другої половини ХХ століття.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять праці з філософії історії (М. Блока, К. Ясперса), естетики історії (А. Гулиги), історії України (М. Аркаса, О. Апанович, М. Грушевського, Я. Дашкевича, Д. Дорошенка, М. Костомарова, О. Субтельного, Д. Яворницького), історії філософії (О. Лосєва, В. Нерсесянца, В. Чалояна, О. Чанишева).

Дослідження опирається на присвячені проблемам української історичної прози спеціальні праці С. Андрусів, З. Голубєвої, А. Гуляка, М. Ільницького, Б. Мельничука, М. Сиротюка, В. Чумака.

Принципи і методи дослідження. Теоретичний аспект дослідження тісно пов’язано з історико-літературним та літературно-критичним. Використано порівняльно-типологічний, естетичний, системно-описовий та біографічний методи літературознавчого аналізу.

Наукова новизна. Сам предмет дослідження – романи і повісті Ю. Мушкетика на історичну тему – визначає наукову новизну роботи, оскільки вперше системно проаналізовано як прорецензовані, так і малодосліджені твори. Робота є першою спробою узагальненого осмислення й аналізу своєрідності історичної прози Ю. Мушкетика, переглядів чи уточнень попередніх літературознавчих тлумачень творів письменника періоду 60-80-х років та долучення аналізу романів останніх років.

Підхід до літературних текстів? рунтується на систематизованому літературно-критичному матеріалі, що дало змогу розглядати твори Ю. Мушкетика у контексті літературного процесу, традицій і новаторства української історичної прози, розкрити особливості художнього моделювання провідних тенденцій соціальних процесів, охарактеризувати висвітлення письменником внутрішнього світу персонажів, їх настроїв та душевних станів, уміння відтворити перебіги їх почувань у кризових ситуаціях, показати психічні злами в особі, спричинені життєвими перипетіями.

Особистий внесок здобувача полягає:

у спробі системного вивчення й аналізу історичної прози Ю. Мушкетика, художніх пошуків і втілень, зв’язків між окремими творами;

у поглибленні бачення ціннісних орієнтацій письменника, досягнень і недоліків їх літературознавчої інтерпретації;

в осмисленні жанрової своєрідності творів, її внутріжанрових модифікацій і змін;

у дослідженні особливостей трансформації історичної правди в художню;

у з’ясуванні ролі історичної істини як першооснови цих творів;

у виявленні співвіднесеності між документальною достовірністю та домислом і вимислом автора;

у визначенні сукупності особливостей художнього моделювання портретно-психологічних характеристик історичних осіб, образної організації творів;

в окресленні специфіки індивідуального стилю письменника, типологічної спорідненості творів та інтертекстуального поля;

у визначенні художньо-естетичного, пізнавального та виховного значення творів Ю. Мушкетика.

Практична цінність одержаних результатів у тому, що вони можуть бути застосовані при підготовці вузівських курсів лекцій з історії української літератури, наукових конференцій та семінарів, у подальшій розробці літературознавчих проблем з обраної теми, у шкільній практиці підготовки уроків та факультативів. Положення і висновки дисертації можуть бути використані і для створення узагальнюючих праць з історії літератури, у написанні підручників і навчальних посібників.

Апробація дослідження. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у доповідях на міжнародних наукових конференціях “Література й історія” (Запоріжжя, 1998, 2000), на науково-теоретичній конференції молодих вчених при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (Київ, 1999), на всеукраїнській науковій конференції “Поетика художнього твору” (Запоріжжя, 2000), на всеукраїнській науковій конференції з філології “Vivat Academia” (Львів, 2001), на щорічних наукових конференціях Запорізького державного університету (1998, 1999, 2000, 2001). Дисертацію в повному обсязі обговорено на засіданнях кафедри української літератури Запорізького державного університету і рекомендовано до захисту.

Матеріали і висновки дисертації апробовано на заняттях зі спецкурсу і спецсемінару “Сучасна українська історична проза” у Запорізькому державному університеті.

Публікації. Основний зміст роботи відображено у 7 публікаціях (із них 4 – у фахових виданнях).

Структура та обсяг дисертації. Реферована дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Обсяг роботи – 187 сторінок, з них 171 сторінка основного тексту; бібліографія нараховує 244 найменування і подана на 16 сторінках.

 

 

У “Вступі” обґрунтовано доцільність вибору теми дослідження, окреслено її актуальність, наукову новизну і практичну цінність, визначено мету і завдання, предмет, джерельну базу дослідження, його методологічну основу і методику. Подано інформацію про особистий внесок здобувача, апробацію та публікації результатів досліджень.

У першому розділі “Теоретичні проблеми історичної прози і стан дослідження творчого доробку Ю. Мушкетика” з’ясовано важливі питання історизму художнього мислення, специфіки історичної прози, її класифікаційні аспекти, особливості інтеграції та диференціації внутріжанрових змін, виявлення їх складної динаміки.

У визначенні принципів класифікації історичних творів акцентовано на проблемі їх жанрової специфіки. На сьогодні у літературознавстві усталено два основні погляди на неї. Одні дослідники (Г. Ленобль, Л. Александрова, І. Варфоломєєв) вважають, що історичний роман є окремим жанром, який ділиться на піджанри. Більшість же