Концепт віртуальна реальність у творах В. Гібсона “Мона Ліза Овердрайв” і “Нейромантик”

 

 

 

1.1. Визначення та становлення феномену віртуальної реальності

1.2. Література як продуцент віртуальної реальності

2.1. Кіберпростір роману “Нейромантик” як ілюзія, що всюди проникає і змінює ставлення людини до реальності

2.2. Опис віртуальної реальності у романі В. Гібсона “Нейромантик”

3.1. Роман В. Гібсона “Мона-Ліза Овердрайв” як зразок літератури кіберпанку

3.2. Засоби зображення віртуальної реальності у романі “Мона-Ліза Овердрайв”

 

 

Феномен віртуальної реальності у другій половині ХХ ст. набув значного поширення завдяки бурхливому розвитку комп’ютерних та телекомунікаційних технологій. Дослідники віртуальної реальності схиляються до думки, що феномен віртуальної реальності може бути інтерпретований не тільки у строгому (комп’ютерному) розумінні, а й значно ширше, охоплюючи низку явищ культури, таких як образотворче мистецтво, театр, кінематограф, телебачення, література тощо.

Сучасний темп життя людини, все більш прискорюваний науково-технічний прогрес неминуче призводять до того, що духовна сфера людини виявляється затиснутою між швидкоплинністю часу та новітньою технічною думкою. Людина йде в себе, поринає у своє еґо й пізнає той світ, що його машинам не дано досліджувати. Відбувається духовне виснаження людини, тому що література, перебуваючи ззовні, не проникає всередину. З іншого боку, цей початок формування нової літератури, і цей процес по частинам розсуває межі мистецтва. Творчість письменника є яскравим тому прикладом.

Системи віртуальної реальності все більше виявляються задіяними в процесі життєдіяльності людини, а також усього суспільства. Цілком розумним, правильним і своєчасним є прагнення всебічно вивчити можливості віртуальної реальності, міри її прояву, її позитивні і негативні сторони. Глибоке і усебічне вивчення цього явища відкриває величезні можливості для творчості, навчання, моделювання і багатьох інших областей, а віртуальні технології, створені і вживані на основі розуміння явища віртуальної реальності, принесуть безперечну користь як окремо взятій людині, так і державній системі в цілому. Концептуально факт присутності віртуальної реальності в мистецтві обґрунтував ще Г. Гегель в своєму останньому циклі лекцій з естетики [3]. Мистецтво за Г. Гегелем – це сама Ідея, що постала в реальних контурах. Таким чином, в будь-якому художньому творінні присутнє щонайменше два рівні: тактильний (фактурний, феноменологічний, формальний) і принципово нередукований до феноменальної площини (віртуальний, ідеальний) [3, 229]. Концептуально факт присутності віртуальної реальності в мистецтві обґрунтував ще Г. Гегель в своєму останньому циклі лекцій з естетики [3]. Мистецтво за Г. Гегелем – це сама Ідея, що постала в реальних контурах. Таким чином, в будь-якому художньому творінні присутнє щонайменше два рівні: тактильний (фактурний, феноменологічний, формальний) і принципово нередукований до феноменальної площини (віртуальний, ідеальний) Концептуально факт присутності віртуальної реальності в мистецтві обґрунтував ще Г. Гегель в своєму останньому циклі лекцій з естетики [3]. Мистецтво за Г. Гегелем – це сама Ідея, що постала в реальних контурах. Таким чином, в будь-якому художньому творінні присутнє щонайменше два рівні: тактильний (фактурний, феноменологічний, формальний) і принципово нередукований до феноменальної площини (віртуальний, ідеальний) Концептуально факт присутності віртуальної реальності в мистецтві обґрунтував ще Г. Гегель в своєму останньому циклі лекцій з естетики [3]. Мистецтво за Г. Гегелем – це сама Ідея, що постала в реальних контурах. Таким чином, в будь-якому художньому творінні присутнє щонайменше два рівні: тактильний (фактурний, феноменологічний, формальний) і принципово нередукований до феноменальної площини (віртуальний, ідеальний) Концептуально факт присутності віртуальної реальності в мистецтві обґрунтував ще Г. Гегель в своєму останньому циклі лекцій з естетики [3]. Мистецтво за Г. Гегелем – це сама Ідея, що постала в реальних контурах. Таким чином, в будь-якому художньому творінні присутнє щонайменше два рівні: тактильний (фактурний, феноменологічний, формальний) і принципово нередукований до феноменальної площини (віртуальний, ідеальний) Концептуально факт присутності віртуальної реальності в мистецтві обґрунтував ще Г. Гегель в своєму останньому циклі лекцій з естетики [3]. Мистецтво за Г. Гегелем – це сама Ідея, що постала в реальних контурах. Таким чином, в будь-якому художньому творінні присутнє щонайменше два рівні: тактильний (фактурний, феноменологічний, формальний) і принципово нередукований до феноменальної площини (віртуальний, ідеальний)

Суспільний інтерес до віртуальної реальності набуває поширення у 90-ті роки ХХ ст., коли вона починає усвідомлюватись як нова техніка репрезентації, як середовище спілкування і соціалізації, що впливає на горизонт нашого повсякденного досвіду і відповідну поведінку в реальному світі.

Завдяки принциповій багатовекторності та плюральності культурного простору на рубежі ХХ-ХХІ ст. література, створена у цей період, стає місцем відбиття соціальних та історичних зрушень сучасної епохи, викликаних інтенсивним наступом на повсякденне життя комп’ютерних технологій, ЗМІ та інших сучасних форм аудіовізуальної й інтерактивної комунікації.

В умовах швидкого розвитку і поширення віртуальної реальності в усі області людської діяльності, філософське осмислення даного феномену є безсумнівно актуальним. Крім того такі дослідження є важливими, оскільки мають міждисциплінарний характер і виявляють гострі питання сучасної культури. Яскравою репрезентацією пошуку письменниками нових форм і творчих моделей є твори