Концепт віртуальна реальність у творах В. Гібсона “Мона Ліза Овердрайв” і “Нейромантик”

Темп опису поведінки Кейса відповідає гостроті спільних подій, в результаті яких він повинен викрасти конструкт Котелка – свідомість свого наставника: “Кейс потуже затянул нейлоновые ремни, удерживавшие его на стуле, и надел троды. Это уже становилось рутиной: троды, подключиться – и вперед. Кейс скользнул в инфопространство и по темно-красной нити послал команды в библиотечный айс. – 0467839, – сказал Кейс. Молли набрала шифр и извлекла из держателей маленький черней продолговатый контейнер. Конструкт в кармане-кенгуру трико при каждом шаге легонько ударял ее по груди”. [14, с. 62]

Далі Гібсон просто пояснює суть і можливості конструкта: “Очень странно было думать о Котелке как о конструкте, о блоке ПЗУ, содержащем подробнейшее описание структуры человеческого мозга, знаний, навязчивых идей, даже характеристик безусловных рефлексов. Человеческого мозга, который сей час был уже мертв... ”. [14, с. 58]

В. Гібсон майстерно передає психологію людини – Котелка, який хоч і є тепер конструктом, але втративши тіло страждає від фантомних відчуттів цього свого тіла, просить Кейса витерти його конструкт: “Сделай мне одолжение, мальчик. Какое, Котелок? Когда ваши дела будуть закончены, ты уж, пожалуйста, ради бога, сотри к черту этот конструкт”. [14, с. 46]

В. Гібсон словами Моллі характеризує симбіоз Кейса з конструктом Котелка: “Вы с ним в паре не хуже атомной бомбы, разве не так? ”.

Далі знову події розвиваються у віртуальній реальності, Кейс сподівається на допомогу конструкта Котелка проникнути у Штучний Розум. Далі В. Гібсон описує вплив Штучного Розуму на тіло Кейса, викликавши цим фізичний біль, порушив пам’ять, повернув в час, коли була жива Лінда, але раптом Кейс розуміє, що “Это, все вокруг, лишь Матрица. А ты – Зимнее Безмолвие. – Да. Все это насильственно поступает тебе в мозг через симстим твоей деки. Я рад, что смог перехватить тебя прежде, чем ты успел от ключиться”. [14, с. 90]

В. Гібсон далі пояснює роль комп’ютерних вірусів для Кейса, підкреслює, що вони є своєрідною зброєю. Діалог Кейса з комп’ютером “Хосакі” про програми, які дозволять Кейсу проникнути у всі військові бази викликає у читача відчуття реальної реальності і коли Кейс після спілкування з комп’тером і пошуку необхідної інформації знаходить дані про “Тесье-Ашпул” і якось вже зовсім звично для читача потрапляє у віртуальну реальність, де знову спілкується з конструктом Котелка про новий супервірус, здатний зламати Штучний Розум. Знову новий опис віртуальної реальності, картина розпаковування китайського вірусу в мережі, діалог Кейса і Котелка, Гібсон емоційним забарвленням мови своїх героїв створює враження у читача, що події реальні як і місце, де вони відбуваються. Гібсон захоплено пише про значне удосконалення нового повільного вірусу, проводить аналогію з поведінкою біологічних вірусів, коли описує мутацію “Куяня”. В. Гібсон надає Штучному Розуму різний вигляд, але Кейс здатний відчувати його присутність. Штучний Розум в романі впливає на Кейса найчастіше образом Лінди, його коханої дівчини, спогадами про неї. Далі Гібсон описує дискусію між Кейсом і Штучним Розумом, який набув образу Фін всі подальші події продовжують відбуватися із основними героями у віртуальній реальності.

Штучний Розум використовує Кейса, конструкт Котелка для добування шифру до головного терміналу, який стримує його розвиток. Роль Моллі взнати кодове слово. Майже всі подальші події роману відбуваються у нетрах Матриці (віртуальної реальності). Гібсон підкреслює, що могутність Штучного Розуму обмежується початковою програмою його творця: “Не знаю. Можно сказать, что я абсолютно предопределен к незнанию этого слова и потому не могу его узнать. Я – то, что не может знать это слово. Если ты, дружище, вдруг узнаeшь его и скажешь мне, я все равно его не узнаю. Для этого в меня встроен механический сдерживатель. Кто-то другой должен узнать это слово, и прийти сюда, и произнести его в тот самый момент, корда вы с Котелком прошьете айс и заберетесь в ядро. – И что произойдет? – Тогда я перестану существовать. Меня не станет”. [14, с. 88]

Далі Гібсон продовжує пояснення про те, що є друга половина Штучного Розуму, яку він порівнює з неопалимою купиною, дискусія відбувається в умовах, коли Кейс звично переключається із сімстіма на конструкт Котелка і знову на сімстім, який забезпечує йому зв’язок із кіборгом Моллі, зв’язок із нею забезпечує частина Штучного Розуму – Зимова Тиша, він же і контролює її дії, посилає їй образ коханого Джонні. Кейс через сімстім слідкує за діями Моллі, слухає її спогади, які Зимова Тиша відтворює із її минулого. Вони шукали і знайшли ключ від головного терміналу. Знову В. Гібсон показує як переключився Кейс на конструкт, веде його віртуальною реальністю,