Концепт віртуальна реальність у творах В. Гібсона “Мона Ліза Овердрайв” і “Нейромантик”

Термін “кіберпанк” Гібсон не любить, вважаючи його маркетинговим прийомом [24, с. 74].

Результатами процесу віртуалізації є постійно мінливими кіберпростір і медіапростір. Якщо раніш результатом процесу віртуалізації ставали художні світи, то зараз результат віртуальна реальність, побудована за допомогою нових комп’ютерних методів і технологій, залежна від їх подальшого розвитку. На сьогоднішній день Інтернет в тій чи іншій мірі є глобальним інформаційним простором, який можна розглядати як єдиний ”псевдопростір” – у вигляді інформаційної проекції реального простору, що об’єднує всі існуючі телекомунікаційні та інформаційні мережі. Формування глобальних інформаційних мереж стало прямим наслідком комп’ютерних технологій, тому глобальний інформаційний простір носить, перш за все, кібернетичний (комп’ютерний) характер. В даний час поняття кіберпростору використовується для позначення сукупності всіх електронних систем, тобто фактично для позначення глобального інформаційного обсягу. Однак даний кіберпростір – віртуальний світ інформації та інтерактивної діяльності в Інтернеті тільки попереду.

Опис віртуальної реальності у романі В. Гібсона “Нейромантик”

Дослідження тексту роману “Нейромантик” проводилося із використанням електронної версії, перш за все зверталася увага на опис В. Гібсоном віртуальної реальності (Гіперпростору чи Матриці, що у автора є рівнозначним), була зроблена вибірка всіх описів, подій у віртуальній реальності і виявлено, що більша частина подій роману “Нейромантик” відбувається у віртуальній реальності. Свої власні коментарі та враження від роману наводимо нижче, значно скоротивши фрагменти текстів роману із описом віртуальної реальності [23, c. 41].

Початок роману В. Гібсона “Нейромантик” ніби налаштовує читача на відчуття інфопростору або Матриці, а для сьогоднішніх читачів – віртуальної реальності, інтригує, заманює до себе: “Небо над портом было цвета экрана телевизора, настроенного на пустой канал”. Дійсно, що ж там, за екраном телевізора чи комп’ютера? Головний герой роману Кейс був комп’ютерним ковбоєм, заробляв на хліб тим, що викачував із Гіперпростору інформацію для замовників за гроші. А тепер він позбавлений цієї можливості проникати в Матрицю, підключившись до комп’ютера. В. Гібсон на протязі всього роману дає опис Гіперпростору, який називає по-різному і описує різні варіанти інфопростору в залежності від подій за сюжетом роману. Визначення віртульної реальності Гібсон дає не один раз, а поки що відбулося перше знайомство читача з героєм і його фанатизмом стосовно входження та перебування в Матриці: “все еще видел во сне Матрицу, сверкающие перекрестья логических взаимосвязей, раскинувшиеся в бесцветной и безграничной пустоте... Кейсу было двадцять четыре. Продукт молодости и сноровки, подключенный к переходнику инфопространства, преобразующего его бестелесную сознательную сущность в череду согласованных галлюцинаций, из которых и образовывалась Матрица, Кейс восторженно работал на износ. Вор, он работал на других, болем богатых воров; его наниматели занимались разработкой экзотических программных продуктов – программ для проникновения сквозь блистательные заграждения защитных систем корпораций и отпирания дверей к богатейшим информационным полям”. [14, с. 1]

Протягом всього роману В. Гібсон повертає читача до думки про віртуальну реальність, акцентує увагу на можливостях Кейса добувати потрібну інформацію із “мандрівок по гіперпростору”, показує підключення Кейса до комп’ютера, очікування ним відчуттів з’єднання з Гіперпростором, коли Кейс залишає тіло байдуже де і зливається з комп’юперною програмою свого комп’ютера “Хосака”, а через нього із Матрицею: “Cейчас... Диск начал вращаться, быстрее, образуя светло-серую сферу. Расширяясь... и наплывая, наплывая на Кейса, розвернулась узорчатая и радужная, переливчатая неоновая оригами его беспредельной второй родины, прозрачной трехмерной шахматной доски, простирающейся в бесконечность”. [14, с. 52]

Простуючи за сюжетом, ми бачимо, що автор Гіперпростору придумав новий рівень спілкування у Матриці – сенсорний – із допомогою спеціального основного елементу, здатного приймати живі або записані сімстім-сигнали, не виходячі із Матриці. Моллі – головна героїня роману була споряджена спеціальним передавачем цих сімстім-сигналів. В. Гібсон підкреслює, що Кейс як ковбой інфопростору не цікавився сімстімами, а тепер перший раз разом із звичними дродами підключив і сенсорну тіару. Далі автор описує перебування Кейса у інфопросторі і вихід його свідомості в тіло Моллі: “…Матрица инфопространства представляет собой не что иное, как математическое обобщение человеческих мироощущений – по крайней мере, такого было официальное определение ее сути, – однако симстим был ему несимпатичне сам по себе, как средство мощного воздействия на рецепторы удовольствий плоти. Матрица исчезла, Кейса окатила волна звуков и цвета... Несколько секунд он отчаянно пытался контролировать движения. Потерпев неудачу, убедившись, что это невозможно, усилием воли заставил себя стать пассивным пассажиром, сидячим внутри ее глаз”. [14, с. 82]

Далі Гібсон тонко підкреслює, що перший сенсорний елемент ще не досконалий, зв’язок однобічний: “Ощущение было настолько сильным и острым, что заставило Кейса схватиться за грудь. Молли рассмеялась. Но связь была односторонней. Он не мог ей ответить”. [14, с. 82]

Гібсон так реалістично описує мандрівку головного героя у віртуальній реальності, психологію свідомості Кейса-ковбоя, його поведінку і легкість переходу із Матриці у сенсорний світ Моллі, спілкування героя зі своїм комп’ютером “Хосака”, що читач починає сприймати віртуальну реальність як щось зовсім реальне: “Его начинала раздражать подчеркнутая пассивность отведенной