Краєзнавство

«…маючи всіх пишучих українців в одній купі, легше було контролювати їхнє життя-буття. НКВД мало тут свої вуха і очі, за допомогою яких знало дуже докладно про все, що діялось у будинку. До цього треба додати телефони, які в тих  часах  приватним  особам  було  просто  неможливо  дістати.  І  раптом одного дня, хотіли ви чи ні, їх запроваджено в усіх мешканнях. Чи варто згадувати, що на слідстві проти того чи іншого письменника його телефонічні розмови наводили слово в слово як доказ для обвинувачення».

З грудня 1930-го п’ятиповерховий будинок у вигляді літери «П» (хтось побачив там «С») у будинку № 9 по колишній Барачній, а тоді Червоних письменників, нині – Культури, почали заселяти ощасливлені українські діячі культури. Після затісних комуналок 68 окремих помешкань видавалися справжнім раєм. До того ж і розподілялися по-чесному – звичайним жеребкуванням. Серед тодішніх мешканців «Слова» – Остап Вишня, Василь Вражливий, Іван Дніпровський, Олесь Досвітній, Григорій Епік, Майк Йогансен, Антін   Крушельницькій,   Микола   Куліш,   Лесь   Курбас,   Аркадій   Любченко, Валер’ян Підмогильний, Валер’ян Поліщук,  Олекса Слісаренко, Юрій Смолич, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Юрій Яновський… Одне слово, весь «тогочасний літературний Олімп».

Примарна свобода, посаджених у велику клітку письменників була нетривалою. На початку 30-х забрали Г. Епіка, В. Поліщука, С. Пилипенка, М. Куліша, В. Підмогильного, О. Влизька, багатьох-багатьох інших, навіть партійного  критика В.Коряка.  Масовими  стали  арешти  особливо  наприкінці

1934 р., після вбивства 1 грудня секретаря Ленінградського ВКП(б) С.Кірова

Про  ті  далекі  події  харків’янам  нагадує  лише  меморіальна  дошка  із прізвищами 122 митців, які проживали тут у різний час.

Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада

1937 р. Тоді, «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки розстріляний Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.. У списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляних 3 листопада також були Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки., Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки., Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки., Валер'ян Поліщук, Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки., Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки., Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки., Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки., Олекса Слісаренко, Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.та інші. Загалом, в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад 100 осіб представників української інтелігенції – цвіту української нації.

 

Покоління літераторів 20-30-х рр. продемонструвало всю силу українського духу, його творчий потенціал, необхідність свого шляху розвитку, який, в умовах українізації дозволив витворити справжні перлини світової літератури. Однак сталінська репресивна система не могла співіснувати із вільними митцями, які й стали жертвами тоталітарного режиму.

Висновок: розвиток художнього слова на Слобожанщині пройшов тривалий, позначений злетами і трагедіями: від перших народних пісень, які лунали над Диким Полем до високохудожніх творів світового рівня доби

«Розстріляного Відродження». Упродовж віків Харків, всупереч очікуванням імперської, а згодом і радянської влади, був центром розвитку і поширення

саме українського слова, української думки, української ідеї.

 

 

Запитання для самоконтролю

1.Чому усна народна творчість є основою писемної літератури?

2. Визначити головні ідеї творчості літераторів 18 ст.

3. Чому  Харків  у  першій  половині  ХІХ  ст.  став  центром  розвитку української літератури?

4. Вказати, які твори слобожанських поетів стали народними піснями.

Пояснити чому?

5. У чому проявляється трагізм творчості Слобожанських поетів другої половини ХІХ ст.?

6. Чим можна пояснити багатоманіття жанрів літератури в Харкові у

20-ті рр. ХХ ст.

7. Як вплинули репресій літераторів 30 - ті рр. ХХ ст. на подальший стан розвитку літератури на Слобожанщині?

 

 

Рекомендована  література

Зайцев   Б.   П.,   Скирда   В.В.   та   ін.   Історія   рідного   краю (Харківщинознавство). – Ч. 2. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно- освітніх ініціатив, 2002. – 179 с.

 З порога смерті. Письменники України – жертви сталінських репресій. – К.: Рад. письменник, 1991. – 494 с.

 Лавріненко  Юрій.  Розстріляне  відродження.  Антологія  1917  –  1933.-

К.:Видавничий центр «Просвіта», 2001. -794 с.

Михайлин  І.  Літературна  Харківщина.  Поезія.  Ессеїка.  Портрети. Рецензії. - Х.: «Майдан», 2007. – 243 с.

 

Попович Мирослав.  Нариси історії української культури. – К.: «АртЕк»,

2001. – 728 с.

Рідний край. – Х. край: Навч.посібн. з народознавства. – Х.: ХДПУ, 1999.

– 526 с.

Слобожанська яса. Антологія громадянської лірики кінця ХІІ – початку

ХХІ століть. –Х.: «Майдан», 2006. - 960 с.

Сумцов М. Ф. Дослідження з етнографії та історії культури Слобідської

України.- Х.: «Атос», 2008. – 588 с.

Харків – 350. Історія, сучасність, стратегія розвитку: Іст.-екон. огляд. – Х.: Золоті сторінки, 2004. – 320 с.

Хрестоматія з літератури рідного краю. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2001. – 416 с.

 

7.1. Розвиток живопису.

7.2. Театральне мистецтво.

7.3. Музичне мистецтво.