Краєзнавство

«Дроворуб». Справжньою народною мовою актори харківського театру заговорили в 1821 р., коли в місті з великим успіхом пройшла вистава І. П. Котляревського «Наталка Полтавка» за участю М. Щепкіна. Відтоді репертуар харківського театру вже не обходився без українських п'єс.

Великий успіх мав Олдрідж у харківських студентів, які любили і охоче читали В. Шекспіра.

Традиції  «найтеатральнішого  міста»  Харків  продовжував  і  в  другій

половині XIX та на початку XX ст. Тоді були створені й працювали талановиті творчі колективи, зростали видатні актори й режисери, їх зусилля були спрямовані на реалістичне зображення життя, зміцнення демократичних позицій театру.

Саме в Харкові в 1873 р. розпочав свою театральну кар'єру видатний режисер, актор і педагог М. М. Синельников. У 1876 р в Харківському драматичному театрі він створив акторське товариство, а з 1910 р. очолив театр. Як справжній реформатор провінційної сцени, Синельников приділяв велику увагу створенню акторського ансамблю, пропагував кращі твори вітчизняної  та  світової  драматургії.  Саме  в  цей  період  у  Харкові гастролювали видатні актори О. Мартинов, М. Савіна, М. Єрмолова, Г. Федотова, а також блискучі майстри європейських театрів: зірка французької сцени Сара Бернар, італійські актори Елеонора Дузе, Муне Сюллі та ін. Ці факти з історії театрального мистецтва свідчать про те, що в Харкові відбувалися  значні  художні  події,  які  відіграли  значну  роль  у  духовному житті міста, забезпечили йому статус культурного центру України.

Друга половина XIX ст. для українських, а відтак і харківських, театрів позначена низкою імперських заходів, що гальмували розвиток не лише театру, а всієї української культури. Та розвиток українського театрального мистецтва не припинився. Безумовно, інтенсивність його залежала, як і на всіх українських землях Російської імперії, від політичної ситуації, наявності репертуару,  акторських  сил.  Багато  чим  у  цьому  зв'язку  Харків зобов'язаний Марку Лукичу Кропивницькому (1840-1910), видатному українському драматургу, актору, режисеру, композитору. Починаючи з

1873 р. і, власне, до кінця життя він часто і з великим успіхом виступав на харківських сцені, суттєво впливаю на становлення національної свідомості харків'ян, виховуючи їх на найвищих зразках виконавської майстерності та української драматичної літератури.

 

Надзвичайно цінне для нас свідчення М. Кропивницького про те, що, приїхавши до Харкова з Одеси у 1873 р., він знайшов тут «більш акторів,

здібнихдоукраїнськихп'єс;швидко

 

згуртувався біля мене чималий хор із студентів-українців університетів і ветеринарів, і діло закипіло». Наявність відповідних  акторських  сил, зацікавленість громадськості дали можливість М. Кропивницькому

поставити в Харкові вперше на

 

«...Харків став Меккою для усіх

українських антрепренерів, що складали або поповнювали свою

трупу. Сюди ж линула і акторська братія з надією вступити до серйозної трупи».

 

професійній сцені свою першу п'єсу «Дай серцю волю, заведе в неволю». Важливо, що саме з харківських акторів майбутній корифей організував невеличку українську трупу, з якою у 1874 р. вперше в історії презентував національний театр у столиці Російської імперії. Вистави за п'єсами І. Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, М. Кропивницького, виконання музичних творів М. Лисенка стали справжнім фестивалем української культури у Петербурзі.

Діяльність М. Кропивницького в Харкові і на Харківщині – особлива сторінка з біографії великого актора і драматурга. Починаючи з літа 1889 р., коли М. Кропивницький купив хутір «Затишок» «за 120 верст від Харкова і за

20 верст від повітового міста Куп'янська», він постійно брав участь у виставах

Куп'янського аматорського гуртка. У

 

Харкові М. Кропивницький спілкувався з видатними діячами культури і науки України, харків'янами Д. Багалієм, С. Васильківським, М. Сумцовим, В. Сокальським, О. Єфіменко, брав активну участь у громадському житті міста.М.Сумцовзгадував,що

«Марко Лукич особисто з охотою брав участь у просвітницьких і благодійних вечорах і концертах». Підготовча  робота  до  відкриття театру   йшла   дуже   активно.   При

товаристві  ім.  Квітки-Основ'яненка,

 

У 1912 р. М. Заньковецька та

П. Саксаганський вирішили саме в Харкові організувати Український художній театр на зразок МХАТу. За попереднім проектом театр цей планувалося відкрити в Москві, але на сьогодні виявилось, що найкращим для цього місцем є Харків, як великий центральний пункт півдня. Думка про створення нового українського театру сколихнула українську і російську театральну громадськість.

 

яке повинно було юридично стати засновником театру, готувалося приміщення театру, виготовлялись нові декорації за ескізами відомого українського художника С. Васильківського, формувалася трупа. В листі до

 

Саксаганського  Заньковецька  писала:  «Я  вірю,  що  я  почуваю,  що  ми створимо щось нове, красиве». Проте, ця ідея так і не була втілена у життя…

Ці факти з історії театрального мистецтва свідчать про те, що в Харкові  відбувалися  значні  художні  події,  які  відіграли  значну  роль  у духовному житті міста, забезпечили йому статус культурного центру України.

У 1919 р. у Харкові було створено перший постійний український театр «Перший Радянський театр ім. Шевченка».

20-ті - поч. 30-х рр. ХХ ст. – час злету театрального мистецтва міста,

бо  саме  тут  творив  славетний  режисер  Лесь  Степанович  Курбас  (25