Культурно-онтологічні аспекти історії західноєвропейської метафізики

Схожа (некогнітивна, культурологічна) версія філософського дискурсу була пропонована у 60-80 роки рядом інтелектуалів-гуманітаріїв колишнього СРСР; Засобами цього дискурсу історико-філософський контекст експлікативно надбудовувався над конструктивними структурами художнього тексту. Представники цього різновиду дискурсу: С.С. Авєрінцев, М.М. Бахтін, Г.Г. Гачев, А.Я. Гуревич, В.П. Іванов, А.С. Канарський, Л.Т. Левчук, Д.С. Ліхачьов, О.Ф. Лосєв, Ю.М. Лотман, деякі інші. Цим авторам вдалося отримати нетривіальні теоретичні результати у галузі смислової реконструкції історико-філософського спадку.

В цілому аналіз структурної динаміки європейської метафізики – у фазисах її виникнення. становлення, в ході здійснення парадигмальних інверсій на шляху до сучасних форм – демонструє духовно-онтологічну (культурно-антропологічну) єдність європейського людства.

Що стосується предметного аспекту «історія метафізики як спосіб її самовизначення», то він найбільш роль рельєфно проступає у програмних працях європейських мислителів, працях, у яких історико-філософська тематика хоча і входить у проблемний план досліджень, але не складає при цьому самоцілі; вона генерує творчий імпульс до формування нових проектів бачення світу. Окрім того, що у таких творах відслідковуються спадкоємні лінії філософської еволюції, вони відзначають собою стани фазових переходів, парадигмальних ступенів, у яких здійснюються ідейні трансформації, і, що особливо важливо – ці твори, як смислові центри тяжіння, концентрують навкруги себе ту саму «вічну» проблематику, над розв'язанням якої на протязі тисячоліть наполегливо працює філософська думка, і яка в кожну нову епоху набуває нових прикмет та окреслень.

У дисертації обрані три флософських твори, що радикальним чином позначилися на історії європейської метафізики ХХ століття, на характері її самовизначення у самосвідомості сучасної культури. Ці три праці: «Логіко-філософський трактат» Л. Вітгенштейна, «Картезіанські медитації» Е. Гуссерля, і твір М. Гайдеггера «Кант і проблема метафізики».

Зважаючи на відзначений вище (посиланням на К. Г. Юнга) суб'єтивно-особистісний характер філософських положень, дисертант разом із тим розуміє, що завжди є можливість розглядати їх (рівним чином і філософський твір в цілому) як певну культурно-онтологічну подію, як втілену у тексті духовну предметність. Виділені вище твори презентабельні саме з цієї точки зору, адже у них інтелектуально-діяльним образом здійснена праця рефлективної свідомості, яка демонструє можливості когнітивних проекцій внутрішнього досвіду, праця, що відповідає відправленням функцій метафізики по категоризації змістовної структури та його трансцендентального обгрунтування. Якщо функція категоризаціі вирішує завдання основопокладання сущого та впорядкування його у системну цілісність, то у корелятивному відношенні з цією функцією стоїть і завдання обгрунтування предмету, що складає, як вже згадувалося, головну мету метафізики: знайти необхідну основу для пояснення світу (К. Хюбнер), чи інакше: з'ясувати і зрозуміти наші досвіди чином, щоб для розуму був наданий предмет (П.Д. Юркевич).

Зазначений предметний аспект («історія метафізики як спосіб її самовизначення») відображений також у русі історичної метарефлексії конкретних метафізичних шкіл, течій, напрямків, у реінтрепретаціях метафізичних «смаків» та схильностей тих чи інших культурно-історичних епох.

Повна тематична структура проблематизацій, у якоі представлені культурно-онтологічні аспекти історії західноєвропейської метафізики, що досліджуються, заявлена у структурі дисертації, у розподілі, розташуванні та назвах глав і параграфів. Загалом ця структура дозволяє ясніше зрозуміти характер мети та основних завдань дисертації.

Мета та завдання дисертації.

Зараз в Україні є небагато праць, які присвячені аналізу евристичних функцій метафізики, розкриттю конструктивноі ролі, котру вона відіграє, складаючи невід'ємну частину системи філософського знання. Заповнення цієї прогалини, за задумом автора, складає головну мету пропонованого дослідження.

Основним науково-теоретичним завданням дисертації є історико-філософська експлікація функціонального самоздійснення метафізики, як воно реалізується в процесі побудування універсалістських онтологій, в процесі досвідно-рефлексивної категоризації дійсності.

У якості категоріальної основи дослідження обрані причинність і часовість. Для такого вибору існує кілька приводів. По-перше, відношення філософів до цих категорій склало фундаментальну світоглядну альтернативу поміж онтологічними, об'єктивістськми та іманентними, суб'єктивістьскими школами. Аналіз цієї альтернативи надає можливість конкретно вивчати процес метафізичноі «обробки» онтологічного предмету як предмету знання. По-друге, причинність і часовість пов'язані функціонально та змістовно – як у онтологічному, так і гносеологічному аспектах; особливості їх взаємодії відображують характер актуалізації буття у знанні і знання у бутті. По-третє, причинність і часовість (у модусах причини та часу) входять у категоріальну структуру не тільки суто метафізичних побудувань; цими категоріями користуються природознавство, натурфілософія, філософія науки; порівняння змістовного складу онтологій, які виробляються метафізичними та натуралістичними пізнавальними засобами плідно з евристичногї точки зору, адже дозволяє осмислити предмет з різних боків. Нарешті, по-четверте, зв'язок причини та часу (причинності та часовості) утворює важливу ланку взаємодії поміж досвідом та рефлексією; виникає, таким чином, можливість висунути завдання дослідити предмет як предмет деякої метатеорії, тобто осмислити досвід та рефлексію у аспекті Їх причинно-часового сполучення, а причинність та часовість – як предметно-онтологічні та логіко-гносеологічні артефакти досвідно-рефлексивного «оречевлення» знання.

Універсальним науково-пізнавальним завданням, що надає дисертації модальність історико-філософського дослідження, є: простежити, які інверсії здійснюються у змістовних структурах онтологій, що їх вироблює самосвідомість відмінних поміж собою культурно-історичних епох.

Відносно самостійне дослідницьке завдання складає порівняльний аналіз особливостей західноєвропейської та вітчизняної метафізики.

Об'єкт та предмет дисертації.

Об'єктом дисертації є основоположні тенденції виникнення, становлення та історичного самоздійснення європейської трансцендентально-раціоналістичної філософської думки.

Предмет дисертації – культурно-антропологічні витоки і духовно-онтологічний зміст раціональної метафізики як специфічно європейського типу філософського мислення.

Джерела і методи дослідження.

Теоретико-методологічну