Ландшафтознавство

Результати кожного вищого рівня територіальних розробок за правилами планування повинні бути рамковим документом робіт на нижніх територіальних рівнях планування і проектування господарської діяльності.

Крім рангу та розмірів території зміст і завдання ландшафтного планування залежать й від господарської спеціалізації території, її сучасного екологічного стану, наявності та ступеня збереженості культурних цінностей, її рекреаційного, природоохоронного та інших потенціалів. Виходячи із цих особливостей території, обґрунтовуються спеціальні територіальні програми її розвитку (наприклад, розвитку екологічної інфраструктури, рекреаційних зон і осередків, протиерозійних заходів і контурно-меліоративного землеустрою тощо). Із цією специфікою програм і проектів територіального розвитку пов'язані й відповідні напрями ландшафтного планування. Основними з них є такі:

‒оптимізація територіальної структури ландшафтів задля покращення умов проживання людини;

‒еколого-економічна оптимізація розміщення господарської діяльності у ландшафті;

‒розміщення і раціональна організація територій населених пунктів (селитебних ландшафтів) ;

‒підвищення стійкості ландшафтів до антропогенних навантажень дій;

‒підвищення естетичної привабливості ландшафтів;

‒охорона навколишнього природного середовища шляхом обґрунтування мереж природоохоронних об’єктів (заповідників. заказників, екомереж, водоохоронних смуг та ін.) ;

‒відновлення деградованих земель і збільшення ландшафтного різноманіття.

 

 

Поняття «менеджмент», ставши по суті аналогом поняття «управління», широко використовується стосовно різних об’єктів і видів діяльності. Його специфічним напрямом є екологічний менеджмент. Вперше на рівні міжнародно-правових документів це поняття було визначено у “Порядку денному на XXI століття”, прийнятому Конференцією ООН у Ріо-де-Жанейро в 1992 р. В цьому вказано, що “екологічний менеджмент варто віднести до ключової домінанти сталого розвитку й одночасно до вищих пріоритетів промислової діяльності і підприємництва”.

В українському законодавстві поняття «екологічний менеджмент» юридично не закріплене, але його змісту відповідають такі поняття, як «управління охороною навколишнього природного середовища», «управління екологічною безпекою» або «управління природокористуванням».

Під екологічним менеджментом (або екоменеджментом) розуміється науково обґрунтована система управлінських заходів, спрямована на ефективне й водночас невиснажливе і збалансоване використання природних умов і ресурсів певної території. В Україні він має виконувати чотири основні функції: прийняття і реалізація природоохоронного законодавства; контроль за екологічною безпекою; забезпечення проведення природоохоронних заходів; досягнення погодженості дій державних і громадських органів.

Об’єктами екоменеджменту можуть бути окремі підприємства і галузі виробництва, функціонування яких пов’язане з впливами на довкілля, а також окремі території (наприклад, національного парку, рекреаційної зони, населеного пункту, басейну річки, або одиниці адміністративно-територіального поділу держави).

У випадку, коли об’єктами екоменеджменту є певні території, вирішального значення набувають ландшафтознавчі засади його обґрунтування та проведення. У зв’язку з цим розрізняють окремий вид менеджменту – ландшафтний або ландшафтно-екологічний менеджмент. Його мета полягає в ландшафтознавчому обґрунтуванні заходів з управління розвитком територій, яке включає визначення безпечних і оптимальних напрямків господарського використання його ландшафтних комплексів, обґрунтування оптимальної територіальної структури цього використання, планування та здійснення заходів із забезпечення охорони ландшафтних комплексів, уникнення ризиків їх небажаних змін, відновлення та збагачення ландшафтного різноманіття території, розкриття цінностей ландшафтів, уникнення ризиків тощо.

Як можна бачити з наведеного далеко не повного переліку завдань ландшафтного менеджменту, їх спектр дуже широкий. Фактично цілі ландшафтного менеджменту та екологічного менеджменту, який здійснюється на наукових засадах ландшафтознавства, охоплюють завдання ландшафтного планування, експертизи територіальних проектів природокористування, моніторингу стану ландшафтних комплексів і впливів на них тощо.

Важлива особливість ландшафтного підходу до екоменеджменту полягає у тому, що він вимагає планувати відповідні управлінські та інші рішення не на основі аналізу окремих компонентів природного середовища й навіть не на основі врахування їх зв'язків між собою, а на основі виявлення особливостей цих зв'язків, які по різному складаються в різних ділянках території. Отже менеджмент цих зв'язків здійснюється на територіальному рівні, зокрема – шляхом диференціації управлінських рішень за територіальними одиницями ландшафту і за просторовими відношеннями між ними. Таким чином. операційними територіальними одиницями екоменеджменту на ландшафтній основі (тобто одиницями, які аналізуються й за якими приймаються і далі здійснюються рішення) є ландшафтні комплекси різного типу та рангу.

У наш час здійснення екологічного і територіального менеджменту, а також менеджменту природних ресурсів (водних, земельних, лісових та ін.) ґрунтується відповідній системі принципів. Серед них важливе місце посідають принципи, які були розроблені колективом європейських ландшафтознавців під керівництвом В. Преображенського, й названі геоекологічними або загальними принципами охорони природи. Ці принципи ґрунтуються на наукових положеннях ландшафтознавства й за своїм змістом є науково-ландшафтознавчими. Стисло розглянемо головні з них.

Охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів є суспільно необхідною діяльністю. Цей принцип проголошує, що задоволення матеріальних та духовних запитів суспільства здійснюється за рахунок навколишнього природного середовища й його територіальних проявів – ландшафтів. Тому їх охорона та раціональне використання виконуються заради суспільства й є суспільною діяльністю, витрати на яку є так само важливими, як витрати на родщви ток економіки, культуру, охорону здоров'я, освіту та ін.

Таким чином, екоменеджмент переслідує як соціальні цілі (зокрема, забезпечення здоров’я населення, його доступ до цінностей ландашфту), так і економічні (збереження природних ресурсів для майбутнього розвитку).

Природоохоронна діяльність має