Лекційний курс з дисципліни "Гідроботаніка" (О. М. Гроховська)

декілька підкласів (за іншою системою – на два підкласи). Дводольні є найбільшою групою насінних рослин – налі­чують понад 200 000 видів (близько 300 родин); у флорі України поширені види 144 родин.

До дводольних належить багато корисних рослин: більшість видів харчових, кормо­вих, олійних, дубильних, лікарських, декоратив­них, каучу­коносних та ін.

Питання походження дводольних досі оста­точно не розв'язане. Спірним є питання щодо їхніх предків і часу виникнення. Раніше вважали, що дводольні виникли з однодольних; тепер більше поширена думка, що одно­дольні розвинулися з дводольних. Деякі ботаніки вважають поділ покрито­насінних рослин на однодольні й дводольні штучним.

Родина лататтєві (Nymphaeaceae). Лататтєві налічують 8 родів і близько 100 видів, поширених в тропічних, субтропічних і помірних областях. Це виключно водні рослини з листям плаваючим, зануреним або рідше підносяться над поверхнею води. В Україні поширено два роди: латаття і глечики. Угруповання цих рослин мають водоохоронне і рибогосподарське значення.

Рід латаття, або водяна лілея (Nymphaea), об’єднує багаторічні безстеблі трави з товстим горизонтальним корене­вищем (рис. 2.58). Листки на довгих черешках із суцільною цілокраєю глибоко-серцевидною пластинкою, що пла­ває на поверхні води. Квітки по­одинокі, на довгих квітконіжках, плаваючі, з численними пелюст­ками і тичинками. В Україні зустрічаються 3 види. Найчастіше зустріча­ється латаття біле (N. alba), рідше – латаття сніжно-біле (N. сandida). Це декоративні, лікарські і кормові рослини.

Рис. 2.58. Лататтєві: 1 – латаття біле (Nymphaea alba), 2 – глечики жовті (Nuphar lutea)

В умовах посилення антропогенного забруднення водойм життєвість і продуктивність популяцій видів латаття різко знижуються.

Рід глечики (Nuphar) включає багаторічні трави з тов­стим кореневищем. Листки шкі­рясті овально-серцевидні, квітки оди­ночні, на довгих квітконіжках. Плід ягодоподібний, формою на­гадує глечик. Є близько 15 видів, поширених в помірному поясі Північної півкулі. В Україні один вид: глечики жовті (N. luteа) – ростуть всюди у стоячих та повільно текучих водах. Це лікарська рослина.

Родина куширові (Ceratophyllaceae). Це невелика родина з 1 родом і 10 видами, поширеними на всій земній кулі. Це багаторічні трав’янисті рослини з кільчасто розміщеними листками, що дихотомічно розсічені на лінійні або нитчасті сегменти. Квіти дрібні, роздільностатеві.

Види роду кушир (Ceratophyllum) мають тонке і ламке стебло у верхній частині сильно розгалужене. Корені не розвинуті. Листки вилчасто розділені на лінійні по краю шипувато-зубчасті частинки, розташовані на стеблі у кільцях. В Україні зустрічаються 4 види куширу, серед них кушир донський (C. tanaiticum) – реліктовий ендемік Південно-Східної Європи.

В Україні найчастіше зустрічається кушир занурений (C. demersum), з темно-зеленими жорсткими листками, довжиною 1,5-2 см (рис. 2.59). Розмножується переважно вегетативно. Цвіте дуже рідко, при досягненні температури води 25-27ºС.

а  б 

Рис. 2.59. Куширові: а – кушир занурений (Ceratophyllum demersum), б – плоди і листки куширу зануреного (1, 2, 3) і напівзануреного (4, 5)

Кушир занурений поширений в замкнутих і малопроточних водоймах. Цей вид має кормове і технічне використання. Кушир занурений – злісний бур’ян мілководь, який впливає на гідрохімічний режим водойм і може сповільнити течію у магістральних каналах. Кількість виду можна регулювати за допомогою риб-фітофагів.

Кушир напівзанурений (C. submersum) у водоймах зустрічається рідше і від попереднього виду відрізняється м’якими, світло-зеленими листками.

Куширі першими заселяють мілководні ділянки водойм і водотоків, мають здатність накопичувати токсичні речовини.

Родина жовтецеві (Ranunculaceae). Жовтецеві – це велика родина (близько 45 родів і понад 2000 видів) трав’янистих рослин, рідше кущів або ліан, представники якої поширені переважно в помірних і холодних країнах північної півкулі. Більшість трав багаторічні. Будова квітки дуже різна у різних представників. Оцвітина проста або подвійна. Зав'язь верхня, квіти зазвичай з сильно опуклим, рідше плоским квітколожем. Розташування частин квітки або спіральне, або спірально-циклічне, рідше циклічне. Зустрічаються і геміциклічні квіти, коли одні частини, наприклад пелюстки і чашолистки, розташовані по кругу, а тичинки і маточки – по спіралі. Тичинок багато, найчастіше невизначена кількість, розташовані вони по спіралі. Маточок кілька, рідше одна. Гінецей апокарпний – з вільних, не зрощених плодолистиків. Плід – проста або збірна листянка, рідше сім’янка, рідко ягода або коробочка.

У більшості видів великі квіти мало спеціалізовані відносно запилення. У деяких форм нектарники лежать відкрито і доступні різним комахам. У зв'язку з цим розвивається велика кількість тичинок, що утворюють величезну кількість пилку, частина якого збирається комахами в їжу.

Як видно вже з цього короткого огляду, родина жовтецевих дуже різноманітна.

Центральним родом родини є жовтець (Ranunculus), який в нашій флорі представлений великим числом видів. Найпоширеніші в Україні жовтеці їдкий (R. асеr) і повзучий (R. repens) – отруйні рослини, що ростуть на полях, вологих луках, вздовж струмків і річок.

На берегах річок, вологих луках часто зустрічається жовтець отруйний (R. sceleratus) – однорічна або багаторічна рослина до 50 см висотою, з порожнистим всередині стеблом (рис.