Механізм формування доходів залізничного транспорту України

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

і несе інформацію про складний процес формування доходів. Отже, можна сказати, що доходи являють собою багатогранну економічну категорію, що поєднує в собі такі характеристики як: прирощення вартості підприємства за рахунок продажу товарів і послуг; потік грошових та інших надходжень; а також очікувана властивість об'єкта, яка є мотивом створення, виробництва, володіння, використання цього об'єкта. У бухгалтерському обліку доходи показують збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів (зменшення зобов'язань), унаслідок чого, як правило, власний капітал підприємства. Проаналізувавши існуючі тлумачення категорії «дохід», можна сформулювати сутність визначення «дохід залізничного транспорту». Доходи залізничного транспорту по своїй суті характерезують активність діяльності залізниць у ринковому просторі, при цьому набувають особливого значення в сучасних умовах господарювання – внаслідок недостастатньої інвестиційної привабливості галузі та вкрай недосконалого амортизаційного механізму, доходи як база отримання прибутку є ключовим джерелом формування фінансових ресурсів як поточного, так і стратегічного значення. Сутність доходів залізничного транспорту полягає в отриманні та надходженні економічних вигод від звичайної діяльності галузі. Під доходами від звичайної діяльності слід розуміти, доходи від вантажних та пасажирських перевезень та доходи від інших видів діяльності. Отже, дохід залізничного транспорту – це надходження економічних вигод в результаті ефективного управління перевізним процесом. Водночас, потрібно розрізняти поняття «дохід» та «доходні надходження» від перевезень. Доходи залізниці від перевезення – це сума коштів, за виконані вантажні та пасажирскі перевезення та пов'язані з ними послуги конкретною залізницею в її межах відповідно до діючої системи розподілу доходів. Доходні надходження є коштами, що надійшли на доходні рахунки залізниці через розрахункові товарні контори й каси залізничних станцій за перевезення вантажів, пасажирів. Доходні надходження за пасажирські перевезення у місцевому і приміському сполученнях і від вантажних перевезень у місцевому сполученні повністю зараховуються у дохід тих залізниць, які здійснюють перевезення.

Пасажирські перевезення, особливо приміські, мають статус соціально-необхідних і за законодавством України збитки від них повинні компенсуватися з місцевих бюджетів, але це виконується лише частково. Тому погашення збитків від пасажирських перевезень здійснюються за рахунок прибутку від вантажних перевезень, тому доходи від вантажних перевезень містять так звану компенсаційну частину.

Доходні надходження за перевезення вантажів у прямому сполученні розподіляються між залізницями – учасницями перевезення: спочатку залізниці відправлення за початкові операції і залізниці призначення – за кінцеві, далі розподіляються доходи за доходними ставками, встановленими Укрзалізницею, пропорційно тонно-кілометрам, які виконала кожна залізниця.

При розподілі доходів від пасажирських перевезень у прямому сполученні в першу чергу виділяють доходи від формування поїздів, які ідуть залізницям формування, решта доходів розподіляється між залізницями пропорційно виконаним кожною пасажиро-кілометрам.

Отже, суму доходів залізниць складають:

1) доходи від перевезень,

2) місцеві доходи,

3) доходи від підсобно-допоміжної діяльності,

4) доходи від неосновної діяльності,

5) інші доходи. Доходи від перевезень – це грошові кошти, які належать залізниці за виконані у її межах перевезення і пов’язані з ними послуги. Головним чином вони створюються за рахунок тарифних плат за перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти та інших послуг, які надаються клієнтам. Місцеві доходи створюються від сплати штрафів за відмову від планового завантаження та плати за простої, тобто за затримку вагона під навантаженням та вивантаженням понад встановлену норму часу, збори за зберігання ручного багажу, користування кімнатами відпочинку, попередній продаж пасажирських квитків, доходи інформаційних та рекламних бюро та інші надходження за послуги пасажирам і клієнтам залишаються в доходах станції. За рахунок місцевих доходів станцій утримується частина штату, закупляється обладнання, фінансується капіталовкладення по благоустрою вокзалів. Дохід від підсобно-допоміжної діяльності залізниць отримують від майстерень з ремонту вагового обладнання, навантажувачів, кранів; дистанції водопостачання та ін. Підсобно- допоміжна діяльність здійснюється у двох напрямках: обслуговування експлуатаційної діяльності та обслуговування сторонніх відносно залізничного транспорту юридичних і фізичних осіб. Також є підприємства, які поряд з основною діяльністю виконують допоміжні роботи: локомотивні та вагонні депо виготовляють запасні частини; дистанції колії ремонтують обладнання, інвентар; дистанції електропостачання переробляють електроенергію.

1. 2 Класифікація доходів залізничного транспорту

Як вже зазначалось, дохід залізничного транспорту – це надходження економічних вигод в результаті ефективного управління перевізним процесом. Таке визначення дає можливість побудувати системну класифікацію доходів залізничного транспорту з метою управління їх формування та контролю, що забезпечить можливі прорахунки, порушення, які призведуть до втрати доходів галузі. Класифікація – це система розподілення об'єктів за класами відповідно до визначених ознак. Іншими словами, це систематизований перелік властивостей об'єкта. Запропонована класифікація, об'єктом якої є доходи залізничного транспорту в цілому, будується за допомогою фасетного методу, що дає можливість отримати просту для сприйняття сукупність груп видів доходів, гнучку та зручну для використання. Слід зазначити, що окремий фасет (набір значень однієї ознаки класифікації) характерезує певну єдину ознаку доходів залізничного транспорту. Проте для окремих видів доходів окремих фасет застосовується ієрархічний метод класифікації. Це дозволяє окремі найскладніші за кількістю можливих ознак диференціації групи доходів, представити у більш детальному вигляді. Суть ієрархічного методу полягає у послідовному поділі множини об'єктів на підлеглі класифікаційні угрупування за різними ознаками: на першому етапі – за однією, найзагальнішою та суттєвою, а на наступних – враховуються інші, менш суттєві. Виходячи із зазначеного вище, пропонується використовувати поєднання двох методів класифікації з перевагами кожного з них: фасетний та ієрархічний, що