Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття

1, 75-2 м ++

2-2, 25 м,

2, 25-2, 50 м,

7. Що таке «вісцеральні ангіна»?

Абдомінально-ішемічний синдром, ++

Гостра кишкова непрохідність,

Хронічна кишкова непрохідність,

Защемлена вентральна грижа,

Перитоніт.

8. До екстравазальних набутих причин хронічного порушення вісцерального кровообігу відносяться:

Періартеріальний фіброз, ++

Пухлини черевної порожнини, ++

Гепатит, цироз печінки,

Неспецифічний виразковий коліт,

Хронічний гломерулонефріт.

9. До екстравазальних вроджених причин хронічного порушення вісцерального кровообігу відносяться:

Стиснення серповидною зв’язкою, ++

Стиснення медіальною ніжкою діафрагми, ++

Вроджені вади серця,

Аномалії розвитку жовчних шляхів,

Діафрагмальні грижі.

10. До інтравазальних вроджених причин хронічного порушення вісцерального кровообігу відносяться:

Стиснення сонячним сплетінням,

Гіпоплазія, ++

Фібромускулярна дисплазія, ++

Аномальне відродження артерій,

Стиснення медіальною ніжкою діафрагми.

11. До інтравазальних набутих причин хронічного порушення вісцерального кровообігу відносяться:

Періартеріальний фіброз,

Пухлини черевної порожнини,

Атеросклероз, ++

Неспецифічний аортоартерііт, ++

Гіпоплазія.

12. Стадія декомпенсації при хронічному порушенні вісцерального кровообігу характеризується:

Болі в грудній клітині, задишка,

Болі в животі після прийому їжі,

Порушення моторної функції кишечника, похудання,

Вздуття живота, пронос, ++

Болі в попереку, метеоризм.

13. Стадія субкомпенсації при хронічному порушенні вісцерального кровообігу характеризується:

Відчуття абдомінального дискомфорту, ++

Болі в правому підребір’ї,

Болі в попереку, дизуричні явища,

Болі в попереку, похудання,

Болі в животі після прийому їжі,

14. Клінічні форми синдрому хронічної абдомінальної ішемії:

Шлункова, кишкова,

Товсто кишкова,

Дискинетична,

Тонко кишкова,

Черевна, брижжова, ++

15. Брижжова форма синдрому хронічної абдомінальної ішемії ділиться на:

Шлункову, кишкову, ++

Гіпокінетичну та гіперкинетичну дискінезію жовчних шляхів,

Проксимальну ентеропатію,

Термінальну колопатію,

Хрончний і гострий ентероколіт.

16. До абсолютних агіографічних ознак ураження вісцеральних гілок аорти при синдромі хронічної абдомінальної ішемії належать:

Оклюзія біфуркації аорти,

Деформація загальної і зовнішньої здухвинних артерій,

Деформація, стеноз реальних артерій,

Деформація, стеноз, оклюзія черевного стовбура, ++

Деформація, стеноз, оклюзія верхньої брижжової артерії.

17. Умовно – реконструктивні операції при синдромі хронічної абдомінальної ішемії + шунтування є:

Протезування, ++

Тромбектомія,

Ендартеректомія, ++

Розсічення серповидної зв’язки,

Видалення гангліїв.

18. До реконструктивних операцій при синдромі хронічної абдомінальної ішемії належать:

Звільнення артерій від фіброзних тканин,

Шунтування, ++

Протезування, ++

Ендартеректомія, ++

Пересічення медіальної ножки діафрагми.

19. Найбільш частою причиною артеріальних тромбозів що призводять до виникнення АІС є:

Захворювання крові,

Облітеруючий атеросклероз, ++

Травма,

Аневризма,

Вроджені вади судин.

20. Найбільш частою причиною артеріальних емболій, що призводять до виникнення АІС є:

Атеросклероз аорти,

Ревматичні ураження серця, ++

Аневризми аорти та магістральних судин,

Міксома серця,

Облітеруючий тромбангііт.

21. Після ендартеректомії стінка судини ушивається за допомогою:

Обвивного безперервного шва,

Вузловатих швів,

Аутовенозної бокової заплати,

П-подібних швів, ++

Танталових скобок.

22. Які фази коагуляції гальмує гепарин:

Тільки тромбопластикоутворення,

Тромбопластико, -тромбіно, -фібріноутворення, ++

Тільки тромбіноутворення,

Тільки фібріноутворення,

Агрегацію еритроцитів.

23. До антикоагулянтів непрямої дії відносяться:

Групи алкалоїдів,

Фібринолітичні препарати,

Препарати групи 4-оксикумарину, ++

Феніліндонріану, ++

Тромболітичні препарати.

24. До абсолютних проти показів призначення антикоагулянтів відносяться:

Кровотеча будь якої локалізації, ++

Геморагічні діатези, ++

Апластична анемія,

Серцево-судинна недостатність,

Недостатність мозкового кровообігу.

25. до активаторів фібринолізу відносяться:

Фенілін, омефін,

Гастроцепін, вентер,

Нікотинова кислота, компламін, ++

Вітаміни групи В,

Реополіглюкін, поліглюкін.

26. Препарати тромболітичної дії:

Корглюкон, строфантін,

Целонід, лантлзид,

Фібрінолізін, ++

Целіаза, ++

Стрептокіназа. ++

27. При передозуванняі гепарину вводять:

1% розсин протамін сульфату, ++

цитітон, лобелін,

амітриптілін,

2, 5% розчин аміназіна,

0, 3% розчин атропіна.

 

 

1. Хворий 78 років госпіталізований ургентно в хірургічну клініку з приводу перитоніту. На протязі більше 30 років страждає абдомінальним ішемічним синдромом.

Яке гостре ускладнення хронічної патології виникло у хворого?

А. *Інфаркт кишки.

В. Заворот кишки.

С. Стриктура кишки.

D. Синдром подразненої кишки.

Е. «Аngina abdominalis».

2. У хворого 43 років з абдомінальним ішемічним синдромом під час планової операції підтверджено атеросклеротичну оклюзію верхньої брижової артерії, виявлену при обстеженні хворого на черевній аортограмі.

Яке з оперативних втручань показано хворому?

А. Резекція нервових гангліїв.

В. Розтин серповидної зв’язки діафрагми.

С. *Ендартеректомія верхньої брижової артерії.

D. Дезоблітерація артерії.

Е. Вивільнення артерії із спайок.

3. Хворий 54 років звернувся на консультацію до судинного хірурга за направленням сімейного лікаря з підозрозрою на абдомінальний ішемічний синдром.

Яке з досліджень необхідно попередньо провести хворому з метою вирішення питання про необхідність госпіталізації хворого в спеціалізоване відділення та виконання аортоартеріографії?

А. Лапароцентез.

В. УЗД органів черевної порожнини.

С. Томографію органів черевної порожнини.

D. *Доплерографію черевних судин.

Е. Оглядову рентгенографію органів черевної порожнини.

4. Опишіть фізіологію тонкого кишечника.

Загальна довжина тонкого кишечника приблизно 160% від довжини тіла, це близько 4 / 5 довжини ШКТ; 40% становить тощая і 60% – клубової кишка. Парасімпатіческая іннервація посилює скоротливої руху кишкової стінки, а симпатичної – послаблює їх. Вся Приймаються всередину їжа і вода, а також секретіруемие шлунком, печінкою та підшлунковою залозою рідини (близько 9 л на добу), надходять в тонку кишку. Реабсорбції з них піддається тільки 2 л.

Основні функції – секреторна, ендокринна, моторна, всмоктувальна і видільна. Секреторна функція – секреція слизовою оболонкою близько 2 л соку, що містить різні ферменти: ентерокіназу, фосфатази, нуклеази, катеп-сіни, сахарозу, ліпази, що беруть участь в розщеплюванні хімуса до моносахарідов, жирних кислот і амінокислот. Ендокринна – секреція ряду гормонів (секретин, холецістокінін, вазоінтестінальний поліпептід – VIP, молітін, гастринінгібіруючий пептид), що беруть участь у регулюванні численних функцій органів травної системи. Моторна – просування хімуса по кишечнику (маятникоподібні рухи перемішують хімус, перистальтичні – просувають). Всмоктувальна – у тонкій кишці всмоктуються: вода шляхом пасивної абсорбції, електроліти (калій, натрій, кальцій), білки, жири, вуглеводи, вітаміни жиророзчинні (A, D, Е, К), вітамін В 12, вітамін С, тіамін і фолієва кислота, мікроелементи – залізо. Видільна – в просвіт кишки через її стінку виділяються солі і деякі органічні речовини.

5. У чому полягає операційна тактика у хворих з АІС при підозрі на некроз кишки?

Знеболювання – ендотрахеальний наркоз. Операційний доступ – середина лапаротомія. Новокаінова блокада кореня брижейкі. Декомпресія тонкої кишки виконують через носоглотку, товстої – через пряму кишку. Можлива декомпресія через ентеротомічний отвір у відвідних життєздатних петлях. Життєздатність кишки оцінюють візуально за кольором, перистальтикою та пульсацією судин; за допомогою доплерографії, спектроскопії, електроміо-графіі, капіляроскопії. Для визначення життєздатності ціанотічной неперестальтуючої, яка втратила тонус кишки вдаються до обігрівання кишки серветками, змоченими гарячим фізіологічним розчином, і вичікування протягом 5 хвилин, введення в брижейку 50-60 мл 0, 25% розчину новокаїну. При нежиттєздатності виконують резекцію зміненої ділянки кишки з видаленням привідної петлі на протязі 30-50 см, відвідної – 10-20 см з накладення анастмоза бік в бік або кінець в кінець.

6. У чому полягає післяопераційний ведення хворих з АІС?

Прорама післяопераційного ведення хворих багатокомпонентна і включає наступні заходи: дезінтоксікаційна замісна терапія (колоїдні, сольові розчини, глюкоза), покращення реологічних властивостей крові (реопо-ліглюкін, гемодез, гепарин), нормалізація електролітного обміну та кислотно-основного стану (розчини солей калію, натрію, кальцію, натрію гідрокарбо-нату), антибіотики широкого спектру дії, антисептичні розчини, нормалізація систем дихання, кровообігу, профілактика печінкової-ниркової недостатності (аскорбінова, глутамінова, ліпоєва кислоти, метіонін, ессенціале, форсований діурез), механічна, хімічна та електрична стимуляція ШКТ (клізми з гіпертонічним розчином, калімін, прозерін, електростімуляція), загально-зміцнюючий і іммуностимулююча терапія (вітаміни, прозерін, пентоксіл, імуноглобуліни), гормональна терапія за показами, ГБО.

 

 

1. Шідловський В. О., Захараш М. П., Полянський І. Ю. та ін. Факультетська хірургія / За ред. В. О. Шідловського, М. П. Захараша. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 53-76.
2. Шпитальна хірургія / за ред. Л. Я. Ковальчука, Ю. П. Спіженка, В. Ф. Саєнка та ін. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999 – С. 230-250.
3. Покровский А. В. Заболевание аорты и ее ветвей. М. : Медицина, 1979. 327 с.
4. Покровский А. В., Казанчян П. О., Дюжиков А. А. Диагностика и лечение хронической ишемии органов пищеварения. Ростов, 1982.
5. Давыдов Ю. А. Ишемическая болезнь кишечника. Ярославль, 1994. С. 235 – 237.
6. Коломойская М. Б., Дикштейн Е. А., Михайличенко В. А. и др. Ишемическая болезнь кишок. Киев, 1986.
7. Абулов М. X., Ойноткинова О. Ш., Солдатова Г. С. Ишемические висцеральные синдромы при атеросклерозе брюшной аорты //Терапевтический архив. 1990. N12. С. 31 – 34.
8. Зигмантович Ю. М. Синдромы хронических, окклюзирующих поражений висцеральных сосудов брюшной полости: Автореф. дис. канд. мед. наук. Н. Новгород, 1992. 16 с.
9. Сохранение кровотока в нижней брыжеечной и во внутренних подвздошных артериях в профилактике ишемии ободочной и прямой кишок после резекций аневризм инфраренального сегмента брюшной части аорты/ А. М. Игнашев, А. Я. Бедров, Д. В Семенов, А. А. Курков // 4-я ежегодная сессия НЦ ССХ им. Н. А. Бакулева с Всероссийской конференцией молодых ученых. М., 2000. С. 242.
10. Предупреждение ишемии внутренних органов при устранении аневризм торакоабдоминального отдела аорты методом шунтирования аорты и висцеральных артерий/ А. М. Игнашев, Д. В. Семенов, А. А. Курков и др. // 4-я ежегодная сессия НЦ ССХ им. А. М. Бакулева с Всерос. сийской конференцией молодых ученых. М., 2000. С. 242.
11. Казанчян П. О. Клиника, диагностика и хирургическое лечение хронических, окклюзирующих поражений висцеральных ветвей брюшной аорты: Автореф. дис.... канд. мед. наук. М., 1979. 15 с.
12. Марстон А. Сосудистые заболевания кишечника. М. : Медицина, 1966. 304 с.
13. Мурашко В. В., Абулов М. Х., Солдатова Г. С. Клинические и функциональные изменения толстой кишки при атеросклеротическом поражении брюшного отдела аорты и ее ветвей // Врачебное дело. 1984. N 7. С. 13 – 14.