Методика проведення аудиту системи внутрішнього контролю зобов’язань ВАТ "Рівненський пивзавод"

Щодо розподілу прав і обов’язків, у ВАТ «Рівненський пивзавод» дотримуються таких правил, які стосуються виконання облікових робіт:

відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені терміни для відображення бухгалтерського обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали документи;

права працівників на підпис документів – визначаються керівником підприємства і оформлюються наказом, так, на розрахункових документах, грошових чеках, довіреностях обов’язковими є підписи директора і головного бухгалтера, рахунки і податкові накладні виписує будь-хто з бухгалтерів, видаткові накладні та рахунки до оплати обов’язково підтверджуються підписом директора, договори уповноважені підписувати комерційний і технічний директор, акти виконаних робіт підтверджує головний інженер і виконавець робіт;

проводиться розподіл відповідальності між різними особами чи підрозділами: за виконання господарських операцій, за їх запис, за зберігання активів, що надійшли від цієї операції;

вимоги, щодо порядку подання до бухгалтерії необхідних документів та відомостей визначаються головним бухгалтером та керівником;

існує розподіл відповідальності за ведення облікових записів і складання звітності;

існує розподіл відповідальності за облік та виконання різних етапів господарських операцій.

Несумісність обов’язків – це така їх комбінація, при якій працівник, що здійснив помилку, як навмисну, так і ненавмисну може приховати цей факт у ході діяльності. З огляду на те, що обов’язки бухгалтерів на підприємстві розподілені, і усі результати контролює головний бухгалтер, ймовірність виникнення таких помилок є незначним, працівників з несумісними обов’язками практично немає.

Обмеження доступу до активів на підприємстві має за мету уникнення крадіжок і зловживань, і реалізується двома шляхами:

укладення договорів про матеріальну відповідальність;

повноваження на відпуск ТМЦ, витрачання грошових коштів, інших активів та майна має лише директор.

Суцільне документування забезпечує наявність доказів їх здійснення. Документування – це процес повного та безперервного відображення господарських операцій в документах. В свою чергу, документ – це письмове свідоцтво, яке підтверджує факт здійснення господарської операції, або право на її здійснення. Правильно і своєчасно оформлений документ підтверджує законність здійснення господарської операції та має доказову силу. З цією метою всі документи повинні містити необхідні реквізити.

Всі первинні документи одразу обробляються в момент здійснення операції або безпосередньо після її закінчення, відповідальна особа проставляє всі необхідні реквізити і підписує документ. Документи акуратно заповнюються (без закреслень і виправлень), вільні рядки перекреслюються.

Положенням “Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24. 05. 1995р. №88, встановлено порядок складання, прийому та відображення в бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових реєстрів та звітності.

Документообіг – це шлях, який проходять документи від моменту їх складання або одержання від інших підприємств, до моменту їх використання в бухгалтерському обліку. Графік документообігу на підприємстві не затверджений, що можна вважати недоліком.

Основою належного запису господарських операцій за визначеними рахунками є робочий план рахунків (Додаток 1). План рахунків бухгалтерського обліку – це систематизований перелік рахунків, який визначає методологічний порядок побудови бухгалтерського обліку. Використання плану рахунків являється обов’язковим для всіх господарсько-розрахункових підприємств і організацій.

Інвентаризація – це методичний прийом контролю фактичного стану підконтрольних об’єктів, здійснюваний з метою забезпечення збереження цінностей і раціонального використання їх у фінансово-господарській діяльності. Інвентаризація буває планова і позапланова. В залежності від повноти огляду засобів інвентаризація поділяється на два види повна і вибіркова (часткова). Повна охоплює всі засоби підприємства і джерела їх утворення. Щодо товарно-матеріальних цінностей повна інвентаризація охоплює всю номенклатуру запасів. Часткова охоплює один вид господарської діяльності. Плани проведень інвентаризацій затверджує керівник. Так перед складанням річної звітності у ВАТ „Рівненський пивзавод” обов’язково проводиться планова інвентаризація. Інвентаризацію проводить постійно діюча комісія, склад якої затверджено керівником товариства

До інших процедур контролю належать:

формальна, арифметична перевірки та перевірка за змістом, що здійснюється під час обробки первинних документів вручну або з допомогою обчислювальної техніки;

інвентаризація запасів, коштів у касі, основних засобів, незавершеного виробництва;

звіряння записів у обліку з даними банку, дебіторів та кредиторів, контролюючих органів.

Після ознайомлення аудитора з методами і принципами бухгалтерського обліку на підприємстві проводиться оцінка ризику внутрішнього контролю – ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати і виявляти помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику не виявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, і визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту, а також визначення порогу суттєвості помилок; відбувається визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивної думки бухгалтера.

Аудитору слід використовувати професійні знання для оцінки ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

Ризик аудиту або загальний ризик – це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень. У практиці його рівень, зазвичай, приймається не більше 5%.

Ризик аудиту має три складових частини: властивий ризик, ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю, ризик не виявлення помилок та перекручень.

Модель аудиторського ризику:

АR=IR*CR*DR, де