Методика проведення аудиту системи внутрішнього контролю зобов’язань ВАТ "Рівненський пивзавод"

АR – загальний ризик аудитора;

IR – властивий ризик;

CR – ризик контролю;

DR – ризик не виявлення помилок.

Властивий ризик – це здатність залишку по певному бухгалтерському рахунку або певній категорії операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень по цих показниках у комплексі з перекрученнями по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.

Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю – це ризик неефективності внутрішнього контролю. Він полягає у тому, що системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди можуть функціонувати настільки ефективно, щоб помилки, які можуть трапитися у залишку по певному бухгалтерському рахунку або у певній категорії операцій, могли бути своєчасно попереджені, викриті та своєчасно виправлені персоналом підприємства. Такі помилки можуть бути суттєвими самі по кожному залишку або у загальній сукупності з перекрученнями по інших залишках чи операціях.

Ризик не виявлення помилок полягає у тому, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки, що існують у залишку по певному рахунку або певній категорії операцій, які можуть бути суттєвими самі або у комплексі з перекрученнями в інших залишках бухгалтерських рахунків чи операцій.

Згідно листка оцінки ризику та власного судження, властивий ризик вважаємо високим, ризик контролю – середнім, ризик не виявлення помилок – середнім.

Оцінюючи властивий ризик як високий я керуюсь інформацією щодо великої кількості видів діяльності підприємства, галузі діяльності є високо конкурентними, наявний значний обсяг типових і нетипових операцій.

Ризик контролю є середнім, оскільки система внутрішнього контролю функціонує, хоч і не без недоліків.

У відсотковому виразі модель буде виглядати так:

AR=IR*CR*DR=0, 5*0, 3*0, 3=0, 05

Отже загальний аудиторський ризик є середнім.

Суттєвість – це максимально допустимий розмір помилки або пропущення суми у фінансовій звітності, якою аудитор може знехтувати, бо вона не буде впливати на економічне рішення користувача, який приймає рішення на основі фінансової звітності.

За базисні показники для розрахунку суттєвості обираються основні показники Балансу та Звіту про фінансові результати. Відхилення 5% від базисного показника визнаються за несуттєві, 10% – за суттєві, у межах 5-10% – оцінюються на основі професійного судження аудитора.

Зробимо розрахунок попереднього значення суттєвості (таб. 1. 3.)

 

Таблиця 1.3

Розрахунок попереднього значення суттєвості

Базисний показник Значення, тис. грн. Суттєвість, грн. 

min, 5% max, 10% 

Підсумок активів 2323, 6 116180 232360

Оборотні активи 1180, 1 59005 118010

Власний капітал 1332, 1 66605 133210

Чистий дохід 1557, 7 7788, 5 155770

Прибуток до оподаткування 61, 8 3090 6180

Прибуток після оподаткування 47, 2 2360 4720

 

На мою думку, за базисний показник слід обрати прибуток до оподаткування, оскільки відкинувши найвищий і найменший показник, перед нами постають показники, обрання яких дозволить проігнорувати значні відхилення, з них я обираю найменший, адже межі 3090 – 6180 грн. можуть бути допустимими відхиленнями у фінансовій звітності.

Отже, в цьому розділі, ми провели загальне дослідження системи внутрішнього контролю ВАТ «Рівненський пивзавод», визначили рівень ризику і межі суттєвості показників.

Я думаю, що система внутрішнього контролю підприємства функціонує досить добре, до незначних недоліків внутрішнього контролю можна віднести не оформлення документально наказу про облікову політику, робочого плану рахунків, графіка документообороту та інших подібних документів.

Методика проведення аудиту системи внутрішнього контролю зобов’язань ВАТ «Рівненський пивзавод»

Тема зобов’язань є дуже актуальною для будь-якого підприємства, остільки вони виникають практично у всіх господарських операціях у підприємств усіх форм власності, також є і всеохоплюючою – зобов’язання важко розглядати окремо від активів і капіталу.

Згідно П (С) БО №2 “Баланс”: Зобов'язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Поточні зобов'язання – зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

П (С) БО №11 “Зобов’язання” визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання. Так, зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:

довгострокові – довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання.

поточні – короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, короткострокові векселі видані, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків, інші поточні зобов'язання. ;

забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на: виплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов'язань, реструктуризацію, виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

У зв’язку з