Авіаційна промисловість україни як складова військово-промислового комплексу у 1910-ті-1980-ті роки

ХАРУК Андрій Іванович

УДК 94 (477) «191/198»: 355. 48: 623. 746

 

 

 

Актуальність дослідження. Авіаційна промисловість є однією з галузей будь-якої держави, що визначає показник науково-технологічного рівня сфери виробництва. Історія розвитку українського виробництва літаків розпочинається з початку ХХ століття. Як відомо, центром авіабудування в Європі стала Франція, але дуже швидко, вже до початку другого десятиліття ХХ ст., авіація поширюється й у інших європейських країнах. Слідом за авіаконструкторами-одинаками виробництвом літаків в Україні почали займатись і підприємства, де вироблялась авіатехніка невеликими серіями. Літак з предмета спортивного призначення перетворюється в об’єкт широкого використання, причому насамперед з військовою метою, а лише згодом – для перевезення пасажирів, транспортування вантажів тощо. Вже напередодні і в роки Першої світової війни формується авіаційна промисловість як галузь, причому формування це відбувається в рамках військово-промислового комплексу (ВПК), бо саме військові відомства провідних країн були основними замовниками літальних апаратів. Під впливом досягнень природничих і технічних наук спостерігаються революційні сплески у розвитку авіації, як за кордоном, так і в Україні. Характерно, що періоди таких сплесків часто співпадали з світовими війнами або ж слідували за ними – бо саме великомасштабні збройні конфлікти прискорювали розвиток техніки, у тому числі й авіаційної.

Вітчизняні історики-дослідники досі обмежувались лише написанням окремих книг і публікацій, де більше уваги зверталось на хронологію розвитку літакобудування, історію окремих підприємств чи досягнення окремих конструкторів. При цьому, поза увагою лишається цілісна картина прогресу вітчизняної авіаційної промисловості, реалізація нею основних виробничих програм, співвідношення виробництва продукції військового і цивільного призначення. Досі дослідниками практично не вивчались такі питання як залежність галузі від державного втручання, місце вітчизняного літакобудування у загальноімперському (загальносоюзному) авіаційному комплексі тощо.

Актуалізує проблему і те, що для Української держави існує загроза втрати пріоритетів у науково-технологічного забезпеченні розвитку вітчизняної галузі авіабудування, можливостей вивести її на шлях високої конкурентоздатності серед європейських країн.

Вивчення обраної для дослідження теми надає змогу не лише дослідникам, а й спеціалістам чітко побачити той шлях, який визначив провідне місце галузі авіабудування, як одного з важливих чинників, що визначають інтелектуальний потенціал суспільства, авторитет Української держави на міжнародній арені та її обороноздатність. Це матиме не лише історичний, а й практичний інтерес.

Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках НДР ДР 0110U006173 «Створення нарису історії авіаційної промисловості України як складової військово-промислового комплексу» Національного університету «Львівська політехніка», а також є складовою планів науково-дослідних робіт Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» у рамках виконання замовлення МОН України «Інноваційна діяльність вищої технічної школи в підвищенні науково-технологічного рівня виробництва» (ДР 0106U005163).

Об’єктом дослідження є галузь літакобудування в контексті світового прогресу.

Предметом дослідження є організація виробництва на підприємствах авіаційної промисловості України, як складової військово-промислового комплексу, динаміка змін і якісних перетворень в конкретних історичних умовах.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1910-ті – 1980-ті рр. – період становлення й розвитку української авіаційної промисловості. За відправну точку при цьому взято появу перших напівкустарних авіаційних підприємств на теренах України. У наступні десятиліття відбувалась еволюція цієї галузі, переведення її на індустріальну основу. Зрозуміло, що авіаційна промисловість 1930-х рр., не кажучи вже про 1980-ті, суттєво відрізнялась від галузі часів Першої світової війни. Але на всіх етапах розвитку цієї галузі в Україні аж до 1991 р. зберігалась одна характерна риса – вона розвивалась в рамках загальноімперського, а згодом загальносоюзного комплексу. Щоправда, тут варто відзначити два винятки: 1) короткий період визвольних змагань 1917-1920 рр., коли, а особливо, за часів гетьманату Павла Скоропадського, робились спроби «суверенізувати» авіаційну промисловість; 2) період німецької окупації, коли з осені 1941 р. по осінь 1943 р. авіаційна промисловість на теренах України практично не існувала. Лише із здобуттям незалежності авіаційна промисловість (як, зрештою, й уся економіка) України потрапляє в принципово нову історичну ситуацію, яка загалом не вписується в хронологічні рамки даного дослідження. У деяких випадках вивчення обраної теми виходить за межі визначених хронологічних рамок. Мета – з одного боку, показати появу історичних передумов для формування авіаційної промисловості до 1910 р., а з іншого – відобразити особливості реалізації виробничих програм з літакобудування, започаткованих в радянські часи, в період після 1991 р.

Територіальні рамки дослідження охоплюють територію України в сучасних кордонах, де в певні проміжки часу поступ розвитку авіабудування був найбільш результативним з точки зору її включення в загальносоюзну кооперацію в рамках військово-промислового комплексу.

Метою дослідження є здійснення комплексного аналізу тенденцій, виявлення закономірностей прогресивних зрушень в галузі авіабудування України в обраних хронологічних межах з військово-історичної точки зору.

Для досягнення мети передбачено виконання наступних завдань:

• з’ясувати, як означена тема відображена в історичних документах, науковій літературі, інших виданнях;
• визначити оптимальну схему періодизації історії авіаційної промисловості України;
• виявити еволюцію організаційної структури літакобудування України та специфіку управління нею на різних історичних етапах;
• показати особливості формування територіальної структури галузі під впливом військово-стратегічних міркувань керівництва СРСР;
• оцінити зміст основних виробничих програм авіаційної промисловості України та