План лекції з дисципліни Безпека життєдіяльності

 

 

План лекції з дисципліни «Безпека життєдіяльності» для студентів бакалаврів очної та заочної форми навчання. Дніпропетровський аграрно-економічний університет, Дніпропетровськ, 2013.

План лекцій може бути використаний при викладанні та вивченні дисципліни Безпека життєдіяльності.

План лекції розраховано для студентів бакалаврів усіх напрямків підготовки.

Матеріали тексту лекції можуть бути використані для проведення практичних і семінарських занять, а також для самостійного вивчення студентами очної та заочної форми навчання.

 

 

Життя – найбільше досягнення природи. Людина від народження має неосмислене право на:

- життя;

- свободу;

- прагнення до щастя.

Свої права на:

- життя і відпочинок;

- охорону здоров'я;

- на сприятливе навколишнє середовище;

- працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки та гігієни.

Він реалізується в процесі життєдіяльності.

Проблема безпеки та сталого розвитку суспільства хвилювала людство завжди. І чим більше розвивалося людство, тим гостріше ставали ці проблеми для цивілізації загалом, тим більше уваги приділялося наукою і практикою проблем безпеки особистості, суспільства, цивілізації. Історія розвитку суспільства вказує на постійну увагу до умов діяльності, до питань захисту здоров'я людини.

Наука про безпеку розвивалася поетапно, поступово, починаючи з часів Аристотеля, Гіппократа і до сьогоднішніх днів.

У працях давньогрецьких філософів розглядалися умови праці рабів. Знаменитий медик епохи відродження Парацельс (1493 – 1541рр.) вивчав небезпеки, пов'язані з гірничою справою. Йому належить вислів: «Все є отрута, і все є ліки. Тільки одна доза робить речовину отрутою чи ліками.... « (чи не є ця думка основною ідеєю принципу нормування). Німецький лікар і металург Георгіус Агрікола (1494 – 1555рр.) виклав питання з охорони праці в роботі «Про гірничі справи». Італійський лікар Рамацціні (1633 – 1714рр.) заклав основи професійної гігієни, написав книгу «Про хвороби ремісників». М. В. Ломоносов (1711 – 1765рр.) написав основоположні роботи з безпеки праці в гірничій справі.

У XIX столітті в зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості з'являється ціла плеяда яскравих вчених, що займаються питаннями безпеки: В. Л. Кирпичов (1845-1913), А. А. Прес (1857-1930), Д. Л. Нікольський (1855-1918), В. А. Левицький (1867-1936, А. А. Ськочинський (1874 – 1960), С. І. Каплан (1897-1943).

Особливо гострою проблема безпеки особистості суспільства стала після другої світової війни XX в. Після Другої світової війни почали відбуватися, швидкі по суті справи, революційні зміни у змісті людської цивілізації. Бурхливий, вибуховий розвиток науки і техніки (науково – технічна революція) стимулювало радикальні зміни у виробництві, світовому товарообігу, інтенсифікацію потоків фінансових коштів і технічних ідей, що, в свою чергу, породило чимало проблем планетарного, глобального масштабу.

Глобальні проблеми – це проблеми, що стосуються всього людства. Вони зачіпають взаємини між країнами світового співтовариства і природою, питання ресурсозабезпечення, безпеки життя на Землі.

Глобальні питання вимагають глобальних відповідей і широкого міжнародного співробітництва для їх вирішення.

Сучасна епоха розвитку людства має багато різних епітетів: електронна, космічна, ядерна, інформаційна та ін.. Але сьогодні за нею найчастіше закріплюється визначення «епоха глобальних проблем». У цій назві – свідчення зростаючої взаємозалежності всіх країн і регіонів нашого суперечливого світу в межах всієї планети.

За своїм характером глобальні проблеми різні, але необхідність вирішенняня їх переслідує одну мету – забезпечення безпечного розвитку людства. До їх числа відносяться насамперед:

- збереження миру на Землі;

- екологічна проблема, пов'язана з руйнуванням природного середовища;

- демографічна проблема, породжена швидким зростанням чисельності народонаселення і його міграцією в глобальному масштабі;

- продовольча проблема;

- економічна проблема;

- енергетична та сировинна проблема, викликана обмеженістю мінерально- сировинних ресурсів планети;

- інформаційна проблема;

- проблема здоров'я людини і людства.

Усвідомлення багатоплановості і багатоаспектності проблеми виживання призвело світову, громадську та наукову думку до розуміння проблеми безпеки як інтегративного феномена, що вбирає всі види безпеки (екологічну, промислову, продовольчу і т. д.) і висунуло на перший план проблему розробки наукових основ, теорії і практики забезпечення безпеки людства. Усвідомлення важливості наукового опрацювання сталося в різних сферах науки.

Загальний напрямок положень і досліджень в науковій та практичній діяльності у галузі безпеки життєдіяльності виражається такими позиціями.

Перше положення, яке дістало всесвітнє визнання, викладено в працях так званого Римського клубу. Римський клуб – це неформальна організація вчених математиків, економістів, екологів, соціологів, фахівців з управління і т. д., створена в 1968 р. Основна мета робіт, що виконувались під керівництвом цього клубу, полягає в розборі наукових методів опису Світу, як складової біосоціосістеми.

Результати робіт, виконаних у рамках Римського клубу, показали, що необхідно переглянути систему загальноприйнятих цінностей і цілей та переходити від вузьконаціональних регіональних цілей до оцінки глобальної світової рівноваги, що забезпечить безпеку життєдіяльності всього людства.

38-а сесія Генеральної Асамблеї ООН 1983р. створила Міжнародну Комісію з навколишнього середовища і розвитку, яка покликана аналізувати стан навколишнього середовища в контексті глобальних перспектив. На основі оцінок авторитетних експертів, в 1987 р.