Розвиток української лірики 20-30-х рр. ХХ ст. на Закарпатті (проблематика та жанрово-стильові пошуки)

ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

 

КОЗАК Марія Юріївна

 

УДК 821. 161. 2-1 (477-87)

 

 

Спеціальність 10. 01. 01. – українська література

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

 

Івано-Франківськ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української літератури Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор ГОЛОМБ Лідія Григорівна, професор кафедри української літератури Ужгородського національного університету.

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор ТКАЧУК Микола Платонович, завідувач кафедри історії української літератури Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка кандидат філологічних наук, доцент ПІХМАНЕЦЬ Роман Володимирович, доцент кафедри української літератури Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника.

Провідна установа - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Інститут філології, кафедра української літератури ХХ століття, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 29 березня 2002 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20. 051. 02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

 

 

Поезія Закарпаття 20-30-х років – одна з найцікавіших і разом з тим найменш досліджених сторінок літератури краю. Завдання сучасних дослідників – простежити генезис, культурні та суспільно-політичні умови формування нової української літератури Закарпаття, оскільки “кожне художнє явище, яке б яскраве й неповторне воно не було, по-справжньому пізнається тільки в загальному контексті літературного й культурного розвитку на тлі епохи” .

Письменство Закарпаття, хоч і з певним запізненням, повторює модель розвитку інших українських регіонів: Наддніпрянщини, Галичини, Буковини. На початку ХХ ст. спостерігається певне зацікавлення скарбами народної творчості. Письменниками “переходового” типу від “будительських” традицій до нової модерної літератури стають Т. Злоцький, Ю. Жаткович, Г. Стрипський, С. Білак, І. Легеза та ін.

Великі позитивні зрушення в громадсько-культурному житті Закарпаття сталися в 1919 році, коли, за Сен-Жерменською мирною угодою, воно увійшло до складу Чехословаччини. У зв’язку з історичними змінами відбувалися зміни і в культурному житті краю. Створюються більш сприятливі умови для розвитку всіх ділянок культури: літератури, театру, книговидавництва, преси.

Уже в 20-30-і роки з’явилися ґрунтовні дослідження про поезію Закарпаття. У книзі В. Бирчака “Літературні стремління Підкарпатської Руси” (1937) значне місце відведено вивченню літературного процесу названого періоду. Огляд літературної продукції краю від найдавніших часів зробив М. Лелекач у статті “Ідейний розвій підкарпатської літератури” (1934).

Літературний процес Закарпаття не був ізольованим, відірваним від західноукраїнського. Поети-закарпатці плідно співпрацювали з такими галицькими та буковинськими літературно-мистецькими часописами, як “Обрії”, “Дажбог”, “Напередодні”, “Самостійна думка”. Про молоду поезію Закарпаття говорили, сперечалися, співвідносили її із загальноукраїнськими здобутками. Глибокому осмисленню цих тенденцій присвячені статті Є. Маланюка, С. Гординського, А. Гарасевича, Є. Пеленського, О. Грицая, М. Мухина, С. Довгаля.

Тож цілком правомірним буде висновок про антинауковість концепції літературознавців радянського періоду, яка початок розвитку української літератури Закарпаття виводила з 1945 року, вважаючи, що до цього часу тут не було створено нічого вартого уваги. Як зауважує О. Мишанич, “процес формування української моделі культури і літератури Закарпаття завершився в 20-30-х рр. ХХ ст. ”  . Інша справа, що органічний процес літературного розквіту було штучно перервано після приходу радянської влади. Творчість В. Ґренджі-Донського, Ю. Боршоша-Кум’ятського фальсифікувалася, вони довгий час не мали змоги друкуватися, поетичний доробок Зореслава, І. Колоса, Ф. Потушняка, І. Ірлявського, Ф. Могіша був повністю вилучений з літератури, а самих авторів звинувачували в буржуазному націоналізмі. Повернення творчості цих митців слова в історію української літератури – справа першорядної ваги.

Кінець 80-х – початок 90-х рр. становить новий етап у переоцінці й осмисленні літературного процесу 20-30-х років. Після здобуття Україною незалежності в літературу повернуто творчість Зореслава, Ф. Потушняка, І. Колоса, І. Ірлявського, Ф. Могіша, з’явилися нові оцінки поезії В. Ґренджі-Донського, Ю. Боршоша-Кум’ятського.

На особливу увагу заслуговують праці О. Мишанича, в яких досліджується загальноукраїнський контекст літератури Закарпаття, літературні портрети окремих поетів. Цікаві думки про тенденції розвитку поезії краю 20-30-х років містяться у статтях М. Неврлого, Ю. Балеги, Н. Ференц, Л. Баботи. Доробок Ф. Потушняка як поета-символіста проаналізовано в працях Л. Голомб.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю створення цілісної картини розвитку закарпатоукраїнської лірики 20-30-х років, здійснення системного аналізу її жанрово-стильових пошуків, визначення місця ліричної поезії краю в загальноукраїнському літературному процесі.

Наукова новизна. У дисертації зроблено першу спробу дослідження закарпатоукраїнської лірики означеного періоду під кутом зору її жанрово-стильових тенденцій. Виділивши головні течії в літературі краю, конкретизуємо характеристику їх шляхом аналізу поезій В. Ґренджі-Донського, Ю. Боршоша-Кум’ятського, Зореслава, Ф. Потушняка, І. Колоса, І. Ірлявського. Вводимо в науковий обіг маловідомі матеріали, які до цього часу не були предметом уваги дослідників.

Джерельну базу складає лірика поетів Закарпаття 20-30-х років, літературно-критичні статті, публіцистичні праці, листи, дослідження літературознавців України й діаспори, що зберігаються у Державному архіві Львівської області та Центральному державному історичному архіві