Образна система у прозі Марка Вовчка

Розділ І. Біографічні відомості про Марка Вовчка (1833-1907 рр.).

Розділ ІІ. Марко Вовчок у боротьбі за рівноправність жінки: її громадська діяльність та стосунки з чоловіками.

Розділ ІІІ. Образи незвичайних жінок в українській прозі Марка Вовчка.

Розділ ІV. Образи,, нових жінок” у російській прозі Марка Вовчка.

 

Народилася майбутня письменниця 22 грудня (10) 1833 року в маєтку Єкатерининське, Єлецького повіту, Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї. Дівчинка рано втратила батька, і мати її вийшла заміж удруге за Д. Дмитрієва, який виявився гульвісою і жорстоким деспутом-самодуром. Картини кріпосницької сваволі, страждання підневільних людей з дитинства вразили душу Марії Олександрівни. Неабияку роль у формуванні характеру дівчинки-підлітка, у пробудженні в неї інтересу до актуальних суспільних питань відіграли часті відвідини родини Писарєвих (у с. Знаменському, Єлецького повіту), де була велика бібліотека, і на вечорах у яких точилися жваві бесіди за участю харківських студентів, що приїздили сюди на канікули.

Майбутня письменниця часто жила в різних родичів, навчалася в приватному пансіоні в Харкові, пізніше переїхала до тітки К. П. Мордовіної в Орел, де,, серед звичайних гостей – місцевих поміщиків і чиновників – зустрічалися письменники, етнографи, музиканти” [11, с. 6]. Тут вона познайомилася з Опанасом Маркевичем, який був засланий в Орел на три роки за участь у Кирило-Мефодіївському братстві, українському культурно-просвітницькому і патріотичному таємному товаристві.,, У цьому оточенні Марія Олександрівна робить свої перші спроби збирання зразків усної народної творчості. У 1850 р. вона записує в Єльці старовинні російські пісні” [11, с. 7].

В 1851 році Марія Вілінська і Опанас Маркович одружилися проти волі тітки (так робитимуть у майбутньому багато її героїнь) і переїхали до Чернігова, де Маркович дістав посаду коректора,, Черниговских губернских ведомостей”. В 1851 – 1858 роках вони живуть у різних містах України, в Києві (1853-1855), Немирові (1856-1858).

,, В Україні Марія Маркович під впливом свого чоловіка вивчає мову, народну культуру, захоплюється фольклором, етнографією, збирає народні пісні. Під впливом Марковича його молода дружина стає не просто колекціонером місцевого фольклору, а й українським патріотом. Це засвідчують її листи до нього з Орла у 1857 році, де вона відвідує родичів. Листи не просто написані українською мовою, вони свідчать про чітке усвідомлення своєї національної, у цей час саме української, ідентичності. Зокрема вона хвалить свого сина, який,, по-нашому”, тобто по-українському, говорить, і навіть вчить українських слів свою російську рідню. Пізніше, ставши відомою і покинувши Марковича, Марко Вовчок пояснювала свій шлюб з ним не почуттям, а бажанням якнайшвидше завоювати незалежність. Однак на початку її кар'єри вона бере його прізвище за основу власного псевдоніма, переймає його естетичні смаки і використовує його літературні зв'язки, зокрема Пантелеймона Куліша, який і видає 1857 року в Петербурзі,, Народні оповідання” [16, с. 12], конфлікти в яких набувають трагічного характеру, а романтичний колорит оповіді переплітається з реалістичною основою. Яскравий гуманістичний протест проти кріпосного рабства і деспотичної поміщицької сваволі визначив загальний дух і характер її оповідань.

У 1859 році виходять,, Рассказы из народного русского быта”, у яких дістав дальший розвиток реалістичного таланту Марка Вовчка, письменниця прагне до більшої індивідуалізації характерів, глибше проникає в суть суспільних відносин.

На початку 1859 року Марко Вовчок переїжджає до Петербурга, де потрапляє у вир літературно-громадського життя, знайомиться з багатьма діячами російської та української літератури. Вона знаходить визнання серед передової російської громадськості. Серед її знайомих І. С. Тургенєв, М. О. Некрасов, О. М. Плещеєв, О. Ф. Писемський, зустрічається Марко Вовчок і з Д. І. Писарєвим, Я. П. Полонським та іншими письменниками.

У 1860 р. виходить друком у російському перекладі Тургенєва повість Марка Вовчка,, Інститутка” (,, Отечественные записки”, 1860, кн. І) ; повніший, не врізаний цензурою, український текст був опублікований в журналі,, Основа” (березень, 1862). Ця повість,, стала значним кроком української прози на шляху реалізму і новим етапом у творчості самої письменниці” [11, с. 15 ].

Протягом 1861 року в журналі,, Основа” друкувалися оповідання Марка Вовчка,, Два сини”,,, Ледащиця”,,, Не до пари”,,, Три долі”, які склали разом з раніше написаним оповіданням,, Чари” другий том,, Народних оповідань”.

Навесні 1859 р. Марко Вовчок виїхала за кордон, де прожила майже 8 років. Безпосереднім приводом до виїзду стало погіршення здоров’я письменниці, необхідність лікуватися, але головною причиною була жадоба знань, а, перш за все, палке бажання познайомитися з Герценом та Огарьовим.

В Дрездені Марко Вовчок читає нові випуски,, Колокола”,,, Перервані оповідання”, Іскандера (Герцена), 25-27 серпня 1859 року у Лондоні відбувається перша зустріч письменниці з Герценом і Огарьовим. Газета,, Колокол” справляла могутній вплив на формування революційних поглядів прогресивної інтелігенції, його заклик почула і Марко Вовчок. В її особі Герцен зустрів однодумця, письменника, близького по духу та настроях. Після особистого знайомства він надсилає їй з Лондона свої видання (,, Колокол”,,, Полярную звезду”,,, Под суд”, де звертає увагу своєї кореспондентки на політичні події в Росії. Марко Вовчок близько стоїть до реакції,, Колокола”, вона передає Герцену ряд матеріалів від таємних кореспондентів з