Організація обліку та податкового контролю податку на прибуток

Розповсюдженою формою платежів у таких країнах, як США, ФРН, Англія, Японія, Канада  та інших є використання кредитних карток – “електронних грошей” [16, с. 40].  Вказана обставина значно ускладнює оборот грошових коштів у тіньовому секторі економіки, тим самим примушуючи представників тіньового бізнесу знаходити все нові і нові способи відмивання прибутків, отриманих нелегальним шляхом.

Разом з тим, за визнанням представників фіскальних служб багатьох держав, незважаючи на значні досягнення науки і техніки в розвинених країнах за останні десятиріччя, успіхи у вдосконаленні фінансового контролю, масштаби ухилення від сплати податків залишаються значними. За оцінками фінансових експертів, загальні втрати казни від неотримання податків від загальної суми бюджетних доходів: у Франції – 19 %, у ФРН – 16 %, в Італії – 10 %.  

Податкові органи Російської Федерації у своїй діяльності також широко використовують можливості взаємодії з іншими контролюючими та правоохоронними органами держави. Можливість та необхідність використання механізму цієї взаємодії і координації діяльності податкових та інших органів Росії знайшли відповідну правову регламентацію у більш як 50 нормативних актів. Проводячи відповідне дослідження, Лисенко В.В. [21, с. 46] звертає увагу на те, що взаємодію та координацію діяльності слід розглядати у двох напрямах. Перший напрямок – характеризує організаційну сторону цього процесу, другий – безпосередню діяльність правоохоронних та контролюючих органів при проведенні оперативно-розшукових заходів, слідчих дій, податкових перевірок на предмет виявлення, профілактики, запобіганню скоєнню правопорушень у сфері оподаткування та корупційних діянь серед співробітників податкових, митних органів та інших правоохоронних органів.

Таким чином, на сьогодні в Україні, на жаль,  фінансовий ризик при свідомій несплаті податків значно нижчий від можливого надприбутку, одержаного за таких умов. Це дає підстави стверджувати, що у несплаті державі належних платежів існує реальне економічне підґрунтя, а ухилення від сплати податків, зборів і інших обов’язкових платежів є своєрідною реакцією платників податків на посилення податкового тягаря та недосконалість норм податкового законодавства.

Міжнародний досвід свідчить про існування досить великої кількості використовуваних методів відбору платників податків для документальних перевірок. Традиційні методи відбору платників податків, які використовуються в українській практиці приведені на рис. 3.2.

 

Рис. 3.2. Існуючі в українській податковій практиці методи відбору платників податків для перевірок

 

Але ці традиційні методи відбору платників податків для перевірки володіють істотними недоліками. До них слід віднести [7, с. 133]: перевірку найкрупніших платників податків;  перевірку за даними, отриманими з джерел анонімної або навідної інформації;  перевірку тих платників податків, минулі перевірки яких виявили значні порушення податкового законодавства;  перевірку за результатами порівняння даних, представлених в податковій звітності платників податків, з інформацією, отриманою з інших джерел. Крім того основними недоліками традиційних методів відбору платників податків можна назвати: суб'єктивність, неетичність, створення умов для зловживань і корупції, істотні матеріальні і трудові витрати, а також робочого часу.

Вважаємо, що альтернативою традиційним прийомам формування плану-графіка податкових перевірок може служити методика відбору, створення на основі поєднання різних методів багатовимірного статистичного аналізу інформації, що вже міститься в базах даних податкової звітності. 

При цьому головними критеріями відбору до перевірки мають бути податковий ризик і його фіскальна значущість.

В Україні однією з найбільш вагомих ризиків є податковий ризик зміни нормативно-правового поля. Цей факт відзначають багато науковців, які займаються дослідженням проблематики податкової політики, наповнення державного бюджету. Тому не можна ототожнювати фіскальний і податковий ризик, оскільки це приводить до неадекватного розуміння і тлумачення певних законодавчих норм, економічних категорій і відповідно служить шляхом до їх неправильного вживання в практичній роботі. Вчені виділяють: внутрішній податковий ризик; ризик неефективності внутрігосподарського контролю; ризик не виявлення помилок.

Для цілей класифікації платників податків доцільно використовувати податковий операційний ризик, який, по суті, є невід'ємним елементом інтегральної категорії — фіскального ризику. Використання саме цього вигляду фіскального ризику дозволяє адекватно ставити і вирішувати необхідну аналітичну задачу, виходячи з цілей  і завдань  дослідження.

Запропонована поетапна модель відбору платників податків для документальних перевірок та приведена на рис. 3.2.

Першим етапом методики є оцінка внутрішньо — операційного податкового ризику. Проводиться аналіз інформації відносно платників податків, перевірка яких в минулих періодах виявила порушення податкового законодавства. На даному етапі ризик ідентифікується — відбираються чинники, які вказують на порушення податкового законодавства (перелік несприятливих подій, що викликають здобуття збитків). Відшукується зв'язок між інформацією, яка була відома про підприємство до проведення перевірки, і додатковими донарахуваннями, зробленими за її результатами).

На другому етапі, перевіряється генеральна сукупність підприємств для визначення тих платників податків, в діяльності яких є істотний податковий ризик. Цій етап передбачає проведення дискримінантного аналізу, призначенням якого є розмежування (дискримінація) об'єктів спостереження за певними ознаками. Аналіз дозволяє моделювати вірогідність позитивного результату документальної перевірки, тобто того, що за результатами такої перевірки будуть зроблені додаткові нарахування.

На третьому етапі аналізу проводиться регресійний аналіз підприємств, які відібрані як претенденти до включення в річний план перевірок для визначення вірогідної суми донарахувань (визначення структури можливого збитку). Залежною змінною виступає результативність перевірки, а пояснюючими змінними — різні характеристики платника податків.

Четвертий етап передбачає розбиття підприємств на групи за показником внутрішньо-операційного податкового ризику: платники податків, перевірка яких дасть високі, середні або