Особливості соціальної роботи з молоддю

4. Стрес та інформаційні перевантаження. Стресові стани у людині з’являються у відповідь на різноманітні екстремальні впливи – стресори.

Саме у молодому віці, коли людина переживає кризу перебудови особистості, формування власного “я”, найбільш характерним для неї є пошук сенсу життя, місця у суспільстві, спроби знайти нові стереотипи поведінки. В цей час особливо небезпечним є знайомство з наркотиками. Здатність наркотиків послаблювати нервове напруження, відволікати від роздумів про реальність, невирішеність проблем може привернути увагу особи до наркотиків як до найбільш ефективного способу “подолання труднощів”.

5. Незайнятість, відсутність стійких пізнавальних інтересів особистості пропонується до розгляду як умова, що сприяє розвитку наркоманії.

Соціально виправдані інтереси, потреби, життєві орієнтації особистості визначають її уміння раціонально використовувати свій час. Інтелектуальна обмеженість, бідність інтересів, небажання працювати призводить до того, що людину не влаштовують соціально виважені форми проведення дозвілля, спілкування, що може спонукати до нудьги, викликати серйозні відхилення у соціальній поведінці, хиби в її установках, психічний розлад.

Серед опитаної молоді з адитивною поведінкою 80% у гуртках, секціях не займаються. Їх відповіді засвідчують різке зниження інтересу до відомих способів проведення часу. Більшість опитаних надає перевагу: кіно – 47%, ходити у гості – 23%, відпочинок на природі – 16% – відносяться до пасивного відпочинку. Також перевага надається слуханню музики – 54% та перегляду телепрограм – 28%.

На психолого-педагогічному рівні розуміння проблеми наркотизму молоді запропонований аналіз умов і факторів розвитку схильності до адиктивної поведінки розглядається нами як корекційно-виховний підхід до профілактики цієї девіації поведінки. Він полягає у недопущенні таких згубних поєднань умов, які зумовлюють дію того чи іншого фактору.

 

 

На основі термінології ВОЗ у визначенні видів профілактики та особливостей об’єкта профілактичного впливу виділяються такі види профілактики адиктивної поведінки:

1. Первинна профілактика – виховання антинаркогенної спрямованості особистості учня, його морально-психологічної стійкості як основного характерологічного утворення, що відіграє вирішальну роль у критичних ситуаціях, ситуаціях вибору, пропозиції наркогенних речовин. Завдання первинної профілактики:

для молодшого віку:

1) формувати моральні поняття, пов’язані з почуттям бережливого ставлення до себе, відповідальність за власні вчинки;

2) виховувати вміння усвідомлювати себе частиною природи, розуміти власні можливості;

3) формувати уявлення щодо позитивного і негативного досвіду людської поведінки у відношеннях до себе і інших людей;

4) формувати загальні та специфічні психологічні уміння та навички, що є основою формування моральної стійкості людини;

5) попереджувати ранні прояви неправильних уявлень молоді про деякі шкідливі звички.

для підлітків:

1) виховувати розуміння природи наркотиків, особливостей їх впливу на НС людини, наслідків зловживань;

2) формувати поняття про морально-психологічну стійкість як основу здорового способу життя;

3) виховувати культуру потреб, бажань, захоплень;

4) формувати поняття про норми моралі у вихованні власної стійкості до паління, пияцтва, наркоманії, токсикоманії;

5) виховувати критичне ставлення до деяких атрибутів НМС;

6) виховувати бережливе ставлення до свого організму, здоров’я, формувати вміння раціонально використовувати його психологічні можливості;

7) стимулювати саморегуляцію психофізичних можливостей особистості шляхом її включення у позитивну альтернативу фізичних та психологічних випробувань, загартування, тренінгу;

8) формувати науково обґрунтовані уявлення про зміни, що відбуваються в організмі у ситуаціях стресу, інформаційних перевантажень, аутотренінгу, само психотерапії, умінь самоконтролю та самооцінки у поведінці;

9) формувати основи моральних звичок індивідуальної поведінки та прийняття рішення у ситуаціях можливих зловживань наркогенними речовинами.

для юнаків:

1) формувати досвід антинаркогенно спрямованої поведінки, імунітету до негативного впливу протинаркогенної інформації та антиособистісно спрямованих форм поведінки;

2) формувати чіткі уявлення про значущість власного життя, психо-фізіологічні можливості організму, наслідки впливу наркотиків;

3) створювати умови для самореалізації та самоствердження особистості шляхом її включення у позитивну альтернативну діяльність;

4) формувати чіткі наукові поняття про природу наркотиків, біохімічні механізми їх впливу на організм, наукове розуміння станів ейфорії, абстинентного синдрому тощо;

5) формувати психологічну готовність особистості до спілкування у ситуаціях можливої алкоголізації та наркотизації;

6) виховувати правильні уявлення про моральні та юридичні норми, що регламентують ситуації пов’язані із вживання наркотиками. Ці завдання реалізуються шляхом антинаркогенної освіти у процесі вивчення навчальних дисциплін на основі включення до змісту навчального предмету відповідної інформації та у позакласній виховній роботі.

2. Вторинна профілактика передбачає діагностування та виявлення залежності молоді від наркоречовин. Основні завдання:

1) визначення рівнів інформованості молоді про дію наркоречовин на організм та наслідки їх вживання;

2) вивчення можливих умов та факторів, що сприяють виникненню схильності до адитивної поведінки;

3) виявлення таких індивідуально-психологічних станів особистості, що передують проявам адиктивної поведінки;

4) вивчення виділених умов і факторів виникнення схильності особистості до адиктивної поведінки, станів, що їй передують і на цій основі встановлення осіб групи “ризику”.

5) діагностика мотивів адиктивної поведінки молоді;

6) визначення найбільш чутливих, сенситивних до виховного впливу компонентів у структурі особистості учня (рис характеру, темпераменту, інтересів тощо).

3. Система