Особливості соціальної роботи з молоддю

 

Вступ

1. Проблеми професійної підготовки й зайнятості молоді

2. Ціннісні орієнтації молоді

3. Особливості задоволення життєвих потреб молоді

4. Духовність і формування громадянської позиції молоді

5. Особливості організації роботи соціальних служб молоді

6. Молодіжний рух як суб’єкт особистих і суспільних перетворень

7. Соціально-психологічні та педагогічні детермінанти адиктивної поведінки молоді

8. Особливості соціальної роботи в профілактиці адиктивної поведінки молоді

9. Профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі

Висновок

 

 

Молодь, є достатньо великою соціально-демографічною групою, займає важливе місце в народногосподарському виробництві як один із джерел поповнення трудових ресурсів.

Молодь – основний носій інтелектуального потенціалу суспільства. Вона володіє великими здібностями до праці, до творчості у всіх сферах життя.

Молодь має достатньо велику соціальну і професійну перспективу. Вона здатна швидше від інших соціальних груп суспільства оволодіти новими знаннями, професіями і спеціальностями.

Відомо, що в сучасній Україні демографічна ситуація є вкрай складною внаслідок того, що впродовж трьох десятиліть народжуваність знаходиться на рівні, не забезпечуючи навіть простого поповнення поколінь. В силу цього, населення старіє, доля молоді в ньому постійно зменшується. По даних статистики, на 1 січня 1997 року питома вага молоді у віці 15-16 років складала всього 19, 7% від загальної чисельності постійного населення України, а її чисельність не досягала і 10 млн. чоловік. В сільській місцевості питома вага молоді була ще меншою – 17, 6%.

Україна, як відомо, – достатньо урбанізована країна: більшість її населення проживає в міських поселеннях. Молодь також не є виключенням – в міських поселеннях проживає 71, 1% населення у віці 15-28 років (проти 67, 6% всього населення).

В останні роки в демографічній ситуації відносно молоді відмічені наступні тенденції:

збільшується чисельність сільської молоді, що є хорошим фактором для відродження села;

яскраво виражена тенденція омолодження материнства, хоча значне число молодих сімей в силу соціально-економічних проблем не поспішають мати дітей;

збільшується кількість молодих мігрантів і т. д.

Важливим питанням при розгляді молодіжних проблем є питання молоді як суб’єкта і об’єкта суспільних перетворень.

Роль молоді як суб’єкта і об’єкта в історичному процесі розвитку суспільства досить специфічна. З точки зору механізму соціалізації молоді спочатку молода людина, вступивши в життя, є об’єктом впливу соціальних умов, сім’ї, друзів, інститутів навчання, а надалі в процесі дозрівання і переходу від дитинства до юнацтва вчиться і починає сама творити світ, тобто стає суб’єктом всіх соціально-економічних, політичних і суспільних перетворень.

Проблема молоді має глобальний загальнолюдський характер, і тому знаходиться в центрі уваги всіх країн і найкрупніших організацій світу.

Характеризуючи проблеми молоді, на сороковій сесії Генеральної Асамблеї ООН була звернута увага на те, що “молоді люди грають двояку, на перший погляд суперечливу роль: з однієї сторони, вони активно сприяють процесу соціальних змін, а з іншої – стають її жертвами”.

При цьому на сесії вказано, що в 80-х роках основними проблемами, що мали вплив на молодих людей у всьому світі, були проблеми розвитку, сімейного життя, трудової діяльності і культури.

Як справедливо відмічав у свій час бувший секретар ЦК ВЛКСМ України В. Мироненко, “молодіжна політика – це свого роду плата суспільства за його помилки і недоліки у відношеннях із молоддю в минулому, але це і спосіб залучення молодих поколінь в сторону перебудови”. Додамо, що в результаті тієї самої перебудови молодь постраждала майже більше всіх.

В даному випадку можна виділити дві проблеми: взаємовідношення поколінь; можливості і ефективність впливу старших поколінь на молоде. Адже молодь має потребу в досвіді старших і має право на критичний, виборчий підхід до його оцінки і використання в особистому житті.

Сьогодні молодь не може бути орієнтована виключно на виконання загальнодержавних справ, зв’язаних з рішенням планових задач; вона повинна отримати змогу вирішувати і свої, молодіжні проблеми. Інтереси молоді, її реальні проблеми – органічна частина всіх соціальних задач суспільства. Тут слід нагадати цікавий вислів відомого психолога І. С. Кона про те, що у ХХ столітті темпи зміни нової техніки стали випереджувати темпи зміни нових поколінь. Така особливість науково-технічної революції сильно відобразилась на психіці і психології молоді, сильніше виявила її непристосованість до життя. З цією проблемою молоді ми вступили в ХХІ століття.

Із переходом до ринку, становленням демократичного суспільства, значно змінюються не тільки ідеали молодих людей, але і суспільний ідеал молоді взагалі. Є цікаві висновки українського вченого Ю. Терещенко, який в людині нашого часу (а також в молоді) виділяє такі риси.

По-перше – пише він, – це людина економічно вільна, ініціативна, діюча. Їй притаманна самостійна творчість, зв’язана з організацією нової справи і постійним числом можливостей прикласти власні сили.

По-друге, це людина, що глибоко зацікавлена в особистій причетності до політичної волі. Така людина характеризується розвинутою правовою і моральною відповідальністю, вона здатна захистити себе та інших.

По-третє, це людина з рельєфно оформленою світоглядно-екологічною орієнтацією.

По-четверте, це людина з національно орієнтованою свідомістю. Така людина любить свій народ, для нього рідна мова та інші признаки рідної культури