Особливості соціальної роботи з молоддю

Серед політичних і сугубо практичних аспектів формування і проявів громадянської політики молодих людей ми виділяємо:

а) знання, особливо в галузі суспільних наук (про політичні системи, суспільство, владу, політичну діяльність і т. п.) ;

б) переконання (орієнтацію людини в багатомірному ідеологічному просторі, вибір ідеологічних орієнтирів, конкретні політико-ідеологічні установки як збуджувальні мотиви до суспільно-політичної діяльності) ;

в) суспільно-політичну діяльність (конкретні дії, вчинки, участь в подіях, акціях, які є проявом ідейних переконань громадянина).

Центральною основою, фундаментом формування громадянської політики в Україні є сама держава, його дії по розвитку і закріпленню в державі демократичних основ, а також Конституція України, основні признаки державності – Прапор, Герб, Гімн, правове поле, гілки влади і т. п.

Окремого вивчення і обов’язкового обліку в процесі формування громадянської позиції молодої генерації українців потребують такі питання:

відношення молоді до першочергових проблем державного будівництва, формування незалежної, демократичної, соборної держави;

рівень підтримки молоддю окремих гілок влади, політичних партій, сил, об’єднань, профсоюзів, безпосередня участь у їх діяльності;

наявність у молоді певних ціннісних орієнтацій і певний їх рейтинг, на основі знання якого можна вести мову про духовний світ людини, його запити, інтереси, потреби взагалі.

Громадянство включає в себе такі поняття, як громадянське самоусвідомлення, громадянський обов’язок, громадянська честь, громадянська гідність, громадянська відповідальність, громадянська мужність, громадянська активність і інші, які можна розглядати і аналізувати окремо.

Виділимо окрему якість – громадянську активність. Аналізуючи сутність цього поняття, необхідно звернути увагу перш за все на декілька характерних онтологічних аспектів.

1. Політико-правовий аспект пов’язаний з виконанням громадянами своїх обов’язків перед державою. Справа в тому, що громадяни по-різному оцінюють соціальну політику держави, її діяльність: схвалюють, не схвалюють, відносяться байдуже і т. п. У кожного громадянина є і певні обов’язки, які слід виконувати.

2. Дієвий аспект – це специфічна система напрямків діяльності людей, які пов’язані з здійсненням ними своїх суспільних функцій і організацією соціального життя в тих галузях, які держава сама не може ефективно регулювати.

3. Аспект самореалізації пов’язаний з процесами реалізації людьми своїх творчих потенцій і безпосередніх цілей, потреб, інтересів, тобто громадянська активність пов’язана з створенням громадянами різних суспільних організацій, участю в їх роботі.

Держава не тільки підтримує, але і стимулює створення цілої системи інститутів і організацій, які є специфічними провідниками державної політики. Вона вкрай зацікавлена в розвитку суспільних начал, активно делегує їх суспільним організаціям.

В широкому розумінні громадянська активність як соціальний феномен являє собою:

1) комплекс специфічних дієвих факторів, що обумовлені завданнями виконання громадянами своїх обов’язків перед державою;

2) систему напрямків діяльності людей, пов’язаної з здійсненням суспільних функцій в тих сферах суспільного життя, які не можуть ефективно регулюватися державою;

3) процес самореалізації людьми своїх творчих потенцій через створення суспільних організацій і участі в їх роботі.

Особливим типом пізнавальної і організаційно-практичної діяльності в структурі громадянської діяльності особистості є її соціоінженерна діяльність.

Хоча інтерес до соціальної інженерії в останній час в країнах постсоціалістичного етапу зріс, поки на цей рахунок немає більш або менш фундаментальних робіт, стосовно саме до суспільств посттоталітарного, перехідного періоду. Як виняток можна назвати лише дисертаційну роботу Д. І. Акимова, в якій стимулювання громадянської активності в українському суспільстві розглядається крізь призму соціоінженерного підходу.

Ідеальним напрямком соціоінженерної діяльності в Україні Д. І. Акимов рахує стимулювання індивідуальних і колективних форм громадянської активності.

Громадянство як почуття передбачає певне переживання особистістю своєї належності до своєї нації, народу. Вона пов’язана з ідентифікаційною функцією, коли людина стоїть перед вибором: куди йти, з ким, до кого приєднатись.

Формування громадянина – довготривалий і складний процес. Людина перш з все повинна освоїти нормативні цінності, традиції, звичаї, символіку певної країни. Вона повинна відпрацювати в себе суспільну ціннісну мотивацію поведінки, сформувати свої громадянські переконання і погляди, які потім визначають її емоційне відношення до себе, до соціального життя в країні, до людської спільноти взагалі.

В багатьох країнах формування громадянської, моральної позиції підлітка, молодої людини починається з дошкільного, шкільного віку. Так, в школах Японії передбачена одна година в тиждень для проведення занять по спеціальному предмету “Моральне виховання”, завдання якого – сформувати громадянина Японії. Подібні заняття, які повинен вміти проводити кожен викладач, ставлять собі за мету виховати в молоді національний характер на основі високого національного самоусвідомлення.

Далі розглянемо питання, що стосуються виховання молодих громадян, формування у них патріотичних почуттів, політичної культури.

Виховання – це процес, що відбувається на протязі всього життя і сприяє постійному розвитку здібностей людини як індивідуума, особистості, а також як члена суспільства.

Проблема виховання громадянина має давню і важливу історію. Так, в часи античності домінуючими були дві ідеї виховання. Відомий філософ Сократ стверджував, що основу виховання складає громадянське виховання, а Антисфен Афінський відстоював традиції так званого вільного виховання.

Серед цих двох напрямків домінував перший, бо він більш ефективно дозволяв погоджувати інтереси особистості і суспільства.

Знаменитий філософ древності Платон в своїх “Діалогах” звертав увагу на те, що метою