Особливості соціальної роботи з молоддю

Статус спеціалістів по соціальній роботі встановлює Міністерство праці України разом з Міністерством України по справах сім’ї та молоді. На роботу в системі соціальних служб приймають працівників, що мають відповідні освіту і професійну підготовку. За ними зберігаються професійні пільги, що встановлені законодавством.

Соціальна робота з молоддю має чітко виражену адресність. Приймаються до уваги такі фактори:

а) віковий показник громадян, яким надається допомога (15-28 років у відповідності із Законом України “Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 року) ;

б) основні сфери життєдіяльності молоді (учбові заклади, місце роботи, проживання, відпочинку) ;

в) найбільш актуальні і типові соціальні і психологічні проблеми молоді (правовий захист молоді, життєве самовизначення, набуття професій, працевлаштування, профілактика дивіантної поведінки, сексуальні і психологічні проблеми і т. п.) ;

г) основні категорії молоді, на які зорієнтована робота (учні шкіл, училищ, робітники, молодь із багатодітних, неповних і неблагополучних сімей, сироти, інваліди і т. п.).

Отже соціальна робота з молоддю – це певний комплекс правових, організаційних, матеріальних і кадрових умов, які в сукупності створюють для кожної молодої людини реальні можливості конкретної і необхідної допомоги і надають йому підтримку в основних сферах її життєдіяльності.

Центри соціальних служб ведуть різноманітну роботу, що можна звести до кількох функцій:

1) розробка і реалізація разом з органами державного управління по справах сім’ї та молоді різних програм соціального обслуговування і соціальної допомоги молоді;

2) організація рекламно-інформаційної, консультативної допомоги молоді у питаннях навчання, професійної підготовки, працевлаштування, охорони здоров’я, відпочинку і оздоровлення, а також безпосередньо діяльності соціальних служб;

3) політико-правове консультування молоді по питаннях прав і обов’язків в суспільстві, свого життєвого влаштування;

4) створення центрів праці, молоді, бюро добрих послуг, “телефонів довіри”, молодіжних бірж, агентств, проведення різних тренінгів, занять з молоддю, молодими сім’ями;

5) проведення досліджень, опитів суспільної думки молоді;

6) цілеспрямована робота серед молоді, що страждає алкоголізмом, наркоманією, палінням;

7) організація різних акцій, заходів профілактичного, розважального, оздоровчого характеру;

8) надання разової матеріальної допомоги молоді, молодим сім’ям.

Аналіз основних напрямків діяльності ЦССМ дає можливість зробити висновки відносно реальних потреб молоді в соціальних послугах. По мірі зниження потреби вони виглядають наступним чином:

консультації спеціалістів центрів соціальних служб (психологів, юристів, наркологів, сексопатологів) – 81%;

допомога в влаштуванні на роботу – 74%;

організація допомоги інвалідам, воїнам-інтернаціоналістам, іншим категоріям соціально незахищеної молоді – 55%;

організація масових культурних заходів для молоді (виставок, концертів, фестивалів) – 50%;

створення клубів по інтересам, організація гуртків, секцій – 48%;

створення клубів знайомств – 37%;

організація і проведення масових спортивних заходів – 36%;

організація і проведення наукових конференцій, семінарів, “круглих столів” і ін. – 27%;

спільна діяльність з молодіжними організаціями – 23%.

Видно, що перераховані послуги, їх важливість для молоді обумовлені перш за все актуальністю тих життєвих проблем, з якими безпосередньо і кожен день стикаються молоді люди.

Практична діяльність ЦССМ в Україні багато в чому залежить від реалізації комплексних наукових і прикладних програм, які мають як загальнонаціональний, так і регіональний характер.

В цілому аналіз різноманітних програм, над реалізацією яких працюють ЦССМ в Україні дають можливість зробити висновок, що основними з них є:

соціально-психологічне консультування, інформаційна допомога молоді;

телефони довіри;

соціальна опіка, допомога дітям-сиротам;

соціальна підтримка дітей-інвалідів;

різноманітна робота з підлітками (профілактика правопорушень, організація відпочинку, допомога в творчій діяльності, підвищення адаптивних можливостей) ;

підтримка і сприяння молодіжному підприємництву;

соціально-психологічна допомога сім’ї;

сприяння молодіжній зайнятості;

робота з жіночою молоддю;

робота з молодими алкоголіками, наркоманами, їхніми сім’ями;

правове навчання.

Предметний аналіз сутності і особливостей різноманітних програм, що реалізуються ЦССМ в Україні викладений в спеціальному збірнику “Соціальна робота з молоддю в Україні”.

В системі соціальної роботи, крім центрів соціальних служб для молоді, діють більше 700 служб по справах неповнолітніх, біля 60 притулків для неповнолітніх, 80 будинків сімейного типу, різні центри сім’ї, дітей і підлітків. До діяльності цих інституцій соціальної роботи, крім соціальних служб, педагогів, соціальних працівників, безпосереднє відношення мають молодіжні, дитячі, жіночі суспільні організації. Вони ведуть роботу з дітьми-сиротами, інвалідами, багатодітними, молодими неповними сім’ями, молодими людьми, що відбули покарання за злочини.

Дуже велике значення для організації всієї соціальної роботи з молоддю має підготовка кадрів соціальних працівників і соціальних педагогів, психологів, юристів, спеціалістів інших кваліфікацій.

Професія соціального працівника в країнах перехідного періоду порівняно нова. Таких спеціалістів готують в університетах, педагогічних інститутах на факультетах соціальної педагогіки, соціальної роботи, соціальної психології, на юридичних факультетах.

Професія соціального працівника має наступні базові характеристики:

здатність вести індивідуальну цілеспрямовану виховну, профілактичну роботу забезпечувати допустиме і розумне посередництво між особистістю, сім’єю