Особливості соціальної роботи з молоддю

вміння впливати на спілкування, взаємовідносини між людьми, ситуацію в мікро середовищі і макросоціумі, надихаючи людину до суспільно корисної діяльності;

здатність співчувати, співпереживати людині, будуючи взаємовідносини з нею на основі рівності і діалогу.

Іншими словами, крім вищої освіти, професіональної підготовки, соціальний працівник повинен мати яскраво виражені громадянські якості, бути гуманістом.

Соціальна робота в суспільстві перехідного періоду повинна будуватися на основі принципу “Допомога для самодопомоги” (А. Яременко – соціолог, економіст). Іншими словами, мета такої роботи – стимулювання молодої людини до самоконтролю, саморозвитку і самореалізації своїх можливостей, інтересів. Тому держава і повинна, по-перше, взяти на себе навчання і підготовку соціальних працівників, а по-друге, стимулювати так званих вільних носіїв соціальних послуг для молоді – соціальні служби, центри, фонди, волонтерів.

Соціальна робота і соціальна підтримка повинні здійснюватися перш за все по відношенню до молоді, яка в силу певних причин і обставин не можуть самостійно вирішити реальні проблеми.

Одним з найважливіших показників ефективності діяльності соціальних служб для молоді є перехід від масовості охопленню молоді такою роботою до роботи з конкретними, окремо взятими підлітками.

Крім того, вся соціальна робота з молоддю не може і не повинна зводитися лише до певних компенсаторних механізмів і заходам. Вона повинна носити чітко виражений інноваційний характер, тобто вестись в значній мірі за рахунок участі і ініціативи самої молоді.

Характерно, що на відміну від країн перехідного, постсоціалістичного типу в багатьох країнах, перш за все європейських, соціальну роботу активно ведуть так звані волонтери, тобто добровольці, люди різного віку і соціального статусу.

 

 

Пізнання сутності, характеру і особливостей молодіжного руху – це як теоретична, так і практична, прикладна задача, що дозволяє, з однієї сторони, створити умови для саморозвитку молоді, а з іншої – включити її у всі загальноосвітні процеси з метою прогресивного перетворення суспільства.

В такій проблемі поєднання особистого і суспільного (в процесі реалізації молодіжної політики), як вже відмічалось раніше, на перший план поставлена особистість – суб’єкт всіх суспільних відносин.

Молодіжна політика в цілому реалізується через молодіжний рух, що представлене у суспільстві різноманітними молодіжними структурами, перш за все організаціями, об’єднаннями, рухами молоді.

Отже, потрібно перш за все розглядати місце, роль і значення молодіжних організацій в молодіжній політиці, в поступальному розвитку суспільства. І не тільки загалом, а в контексті відповідних соціально-економічних умов розвитку суспільства перехідного періоду, його політичної системи, традицій, культури, тобто всього, що відрізняє це суспільство від інших.

Молоді властиво об’єднуватися, організовуватися для вирішення своїх власних проблем, проблем суспільства. Іншими словами, молодіжні організації – не просто об’єднання молоді, це ті соціальні структури суспільства, з допомогою яких створюються умови і реалізуються інтереси, потреби, запити молодих людей у всіх сферах життя: економічній, політичній, соціальній, духовній, сімейно-побутовій.

Десятиліттями в науковій літературі бувшого СРСР панував спрощений підхід до визначення понять “молодіжний рух”, “молодіжні організації”.

А. А. Корнієвський, В. М. Якушик дають таке визначення молодіжного руху: “Молодіжний рух – це один із компонентів суспільно-політичної системи, представлений певним чином організованими молодіжними спілками (в тому числі і політичними силами), які в тій чи іншій мірі розуміють свою власну специфічність – особливості свого місця і ролі в суспільстві і своїх особистих (групових, стартових) інтересів, здійснюють певну діяльність, що направлена на реалізацію цих інтересів, а також на затвердження своєї специфічності і власної ролі в суспільстві”.

Молодіжне суспільне об’єднання – це певні молодіжні суспільні сили, які: а) в тій чи іншій мірі розуміють свою власну специфічність, особливість своїх власних інтересів і свого місця і ролі в суспільстві; б) здійснюють певну суспільно значиму (однак не обов’язково оцінену більшістю позитивно) діяльність, направлену на реалізацію цих інтересів і на затвердження своєї специфічності і власної ролі в суспільстві; в) мають чіткі внутрішні організаційні структури.

Молодіжні суспільні організації – об’єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, що направлена на задоволення і захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних і інших суспільних інтересів.

В Законі “Про молодіжні і дитячі суспільні організації” від 1 грудня 1998 року вперше було дане визначення термінів “дитячі суспільні організації”, “Український комітет молодіжних організацій”.

Так, дитячі суспільні організації – це об’єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, що направлена на реалізацію і захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, що не суперечать законодавству, а також соціальне становлення їх як повноправних членів суспільства.

В науковій і спеціальній літературі існують різні підходи до визначення понять “молодіжні формування”, “молодіжні об’єднання”, тобто “молодіжні суспільні організації”.

Перший пов’язаний з тим, що класифікацію молодіжних об’єднань намагаються здійснювати на основі їх соціально-економічної природи і особливостей.

Другий обумовлений тим, що таку класифікацію вчені здійснюють на основі нормативно-юридичного характеру і особливостей функціонування молодіжних формувань.

Третій характерний тим, що молодіжні об’єднання намагаються класифікувати з врахуванням психолого-фізичних або морально-етичних аспектів їх діяльності.

Четвертий бере за основу філософський