Особливості соціальної роботи з молоддю

Суспільна активність особистості обумовлена рівнем її політичної культури.

Політичну культуру можна розглядати в трьох аспектах:

як політичну культуру окремої людини (особистості) ;

політичну культуру окремих соціальних груп, общин;

політичну культуру суспільства в цілому.

В останні роки в Україні поряд з багатьма поганими звичками серед молоді спостерігається катастрофічне розповсюдження таких соціально значимих хвороб як СНІД, алкоголізм, наркоманія. Багато молоді веде нездоровий спосіб життя. Це свідчить не тільки про кризовий стан соціально-економічної ситуації, але й про втрату духовності, відхилення від моральних норм поведінки. Проблема зниження рівня цих явищ стосується не тільки економічної, а й духовної сфери, сфери затвердження позитивних моральних цінностей в молодіжному середовищі.

По даним Українського інституту здоров’я, кількість наркоманів в 1996 р. порівняно з 1990 р. збільшилась з 3972 до 12788 чоловік. До початку 1997 р. в Україні на обліку стояло 51, 5 тис. наркоманів, а до початку 1998 р. – вже 65 тисяч.

Зростає і кількість хворих венеричними захворюваннями, СНІДом. На початок 1998 року в Україні було виявлено 29 тис. ВІЛ-інфікованих молодих людей. Зростає кількість новонароджених, що хворі на цю хворобу.

В результаті недоліків в профілактиці наркоманії, алкоголізму, СНІДу, зниження кількості молоді, що займаються спортом за останні роки знизився рівень здоров’я шкільної молоді. Так, по даних Українського інституту суспільного харчування, 36% учнів шкіл мають низький рівень фізичного здоров’я, 34% – нижче середнього, 23% – середній, 7% – вище середнього і лише 1% – високий.

Погіршення соціально-економічної ситуації в країні не тільки стримує але й нівелює духовне становлення, формування загально признаних в світі світоглядних орієнтацій молоді, створює деформуючий вплив на її світогляд.

Перераховані дані свідчать про те, що проблеми девіантної (відхиленої від норми) поведінки молоді, вживання наркотиків, алкоголю в останні роки стали найбільш гострими соціальними проблемами, що потребують загальнодержавної уваги. Їх можна вирішити за допомогою не тільки пропагандистської, профілактичної роботи, але перш за все шляхом покращення духовного виховання майбутніх громадян.

 

 

Різноманітну практичну соціальну допомогу молоді призвані надавати створені в містах і районах соціальні служби для молоді.

В Україні створена система соціальних служб, що поєднує біля 400 центрів: Український республіканський, обласні, районні і міські центри соціальних служб, в яких працюють тисячі психологів, соціальних педагогів, соціологів, юристів, лікарів-консультантів, інших спеціалістів по профілактичній, пропагандистській і виховній роботі.

Соціальні служби для молоді – це спеціальні заклади, які надають їй спеціальні послуги і соціальну допомогу.

Згідно з Законом України “Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 р. соціальні служби для молоді створюються Міністерством України по справах молоді і спорту (зараз його наступником – Міністерством України по справах сім’ї і молоді) разом з іншими центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами державної виконавчої влади і об’єднаннями громадян.

Соціальні служби для молоді, в якій би країні вони не функціонували:

а) надають молоді інформаційну, правову, медичну, психолого-педагогічну і інші види соціальної допомоги;

б) реалізують необхідні засоби з метою попередження негативних явищ в молодіжній сфері (правопорушень, алкоголізму, наркоманії, проституції і т. п.) ;

в) здійснюють соціальну опіку певних категорій молоді, дітей-сиріт, інвалідів.

Діяльність соціальних служб для молоді в Україні організується в відповідності з Типовим положенням про такі служби, що затверджені спеціальною Постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1993 року № 648.

Особливий інтерес являють собою наступні права соціальних служб:

отримувати від закладів, організацій, підприємств різних форм власності інформацію по питаннях соціально-економічного становища молоді, в тому числі від державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць;

проводити на підприємствах, закладах і організаціях соціологічні дослідження по проблемах молоді;

представляти інтереси молодих людей в їх відношеннях з підприємствами, закладами, організаціями;

надавати в встановленому порядку разову допомогу молодим людям, що її потребують;

виступати засновниками госпрозрахункових організацій, що сприяють реалізації завдань соціальних служб для молоді;

надавати в встановленому порядку організаціям по договорам платні послуги по інформаційно-методичному забезпеченню їх діяльності відносно соціального обслуговування молоді з переведенням отриманих коштів на рахунки центрів. Список платних послуг, порядок їх надання і розподіл отриманих коштів встановлюється Міністерством України по справах сім’ї і молоді.

В структурі центрів соціальних служб для молоді (ЦССМ) в Україні діють Українських республіканський (Підчиняється Міністерству України по справах сім’ї і молоді), республіканський (Підчиняється уряду Автономної Республіки Крим), обласні, Київський і Севастопольський міські центри.

Всі центри у питаннях оперативного управління знаходяться в веденні відповідних держадміністрацій, а по організаційно-методичним питанням підчиняються Українському республіканському центру соціальних служб.

Міські і районні центри підчиняються органам управління по справах молоді державних адміністрацій, виконкому місцевих Рад народних депутатів (по питаннях оперативного управління) і вищестоячим центрам соціальних служб для молоді (по організаційно-методичним питанням).

Фінансування ЦССМ здійснюється з державного, місцевого бюджетів, молодіжних фондів, а також інших джерел.

Соціальну роботу з молоддю в