Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку

У свій актив лейбористи можуть записати і те, що вперше за повоєнні роки значно зменшилися показники злочинності.

Також із кожним роком навколо Т. Блера наростали всілякі скандали. Зрештою він заявив, що піде у відставку у 2007 р.

Опоненти лейбористів, консерватори, у свою чергу стверджують, що в разі зміни світової кон'юнктури широка соціальна політика може стати серйозним ударом для Великої Британії, і закликають бути ощадливішими. Проте тісні союзницькі відносини із США перетворили Велику Британію на об'єкт зазіхань міжнародних терористів. 7 липня 2005 р. троє терористів із рюкзаками, наповненими вибухівкою, підірвали себе в лондонському метро, а один. – у двоповерховому автобусі. Загинуло 58 осіб, 700 отримали поранення.

У зовнішній політиці як консерватори, так і лейбористи чітко. координують свою політику зі США, беруть участь майже в усіх зовнішньополітичних акціях американців (війна проти режиму С. Хусейна в Іраці тощо). У рамках Європейського Союзу уряд нерідко займає особливу позицію.

Велика, Британія була однією з перших країн, що підтримали перебудову в СРСР.

Після розпаду СРСР вона визнала незалежність України.

Після Другої світової війни Велика Британія остаточно втратила першість у світі. Розпочався розпад Британської колоніальної імперії. Цей процес виявився занадто болючим для Англії. «Англійська хвороба» настільки серйозно вразила країну, що, здавалося, вона ніколи вже не стане однією з провідних країн світу. Проте завдяки діяльності М. Тетчер Англія посіла гідне її місце у світі.

Франція.

3. 1. Наслідки Другої світової війни. Тимчасовий режим.

Друга світова війна й окупація країни завдали великої шкоди французькій економіці. Хоча людські втрати і масштаби руйнувань були меншими, ніж у роки Першої світової війни, але більшість підприємств не працювало (більше 60%), діяла карткова система, не вистачало сировинних і продовольчих ресурсів. Безробіття носило масовий характер (близько 600 тис. безробітних). Процвітали «чорний ринок» і спекуляція, ціни зросли в шість разів. Промислове виробництво у країні скоротилось утричі, а сільськогосподарське – удвічі. «У колоніях розгорнулась могутня національно-визвольна боротьба: була проголошена незалежність Демократичної Республіки В'єтнам; у Лаосі та Камбоджі розгорілась партизанська боротьба; у Сирії та Лівані відбувалися сутички місцевого населення з французькими військами.

Політична атмосфера характеризувалася величезним впливом сил руху Опору, бурхливим зростанням демократичних і антифашистських сил. Довоєнні політичні партії зійшли з політичної арени. Провідну роль в країні почали відігравати Французька комуністична (ФКП) і Французька соціалістична (СФІО) партії, Народно-республіканський рух (МРП). На перших післявоєнних виборах у жовтні 1945 р. до Установчих зборів ФКП набрала найбільшу кількість голосів і п'ять її представників увійшли в уряд, який очолив Шарль де Голль. Усі три політичні партії виступили за створення у Франції парламентської республіки. III. де Голль, не будучи прихильником жодної з партій, виступив за створення президентської республіки. Ці та інші протиріччя змусили Ш. де Голля піти у відставку (наступні 12 років він не брав участі в політичному житті, проте пильно стежив за ним). Під тиском комуністів і соціалістів у країні відновлювалося соціальне трудове законодавство часів Народного фронту (40-годинний робочий тиждень, двотижнева оплачувана відпустка тощо). Було проведено часткову націоналізацію промисловості (заводи Рено, п'ять банків, електростанції та ін.) і створено державний сектор економіки, який виробляв 15-20% промислової продукції і контролював 35-40% капіталовкладень. Власники націоналізованих підприємств, що співробітничали з гітлерівцями, не отримували компенсації. На підприємствах, де працювало більше. 50 осіб, встановлювався робітничий контроль. На 80% було збільшено заробітну плату, на 80-130% – пенсій і допомоги, створено єдину державну-систему страхування тощо.

3. 2. Четверта республіка.

У 1946 р. було прийнято конституцію Четвертої республіки. Франція проголошувалася «неподільною, світською, демократичною і соціальною республікою». У країні вводилося загальне виборче право, рівноправність чоловіків і жінок. До звичайних політичних прав додалися права на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, освіту. Також проголошувались права працівників на участь у керівництві підприємствами, право на профспілкову і політичну діяльність, право на страйк.

Конституція передбачає можливість націоналізації, усуспільнення власності, якщо вона набувала «рис національної суспільної служби або фактичної монополії».

Урівнювались у правах громадяни Франції і колоній. Назва «Французька імперія» замінялась назвою «Французький союз». Франція зобов'язувалась уникати «всілякої системи колонізації», обіцяла «не вести війн з метою завоювання і ніколи не застосовувати свої збройні сили проти свободи будь-якого народу».

Франція проголошувалась парламентською республікою. Головну роль у житті країни повинен був відігравати двопалатний парламент, який обирав президента з обмеженими повноваженнями.

Вибори 1946 р. до нового парламенту закріпили провідну роль у політичному житті країни трьох партій – ФКП, СФІО, МРП.

Режим Четвертої республіки не був стабільним. Значний вплив на розвиток внутрішньополітичних процесів мала «холодна війна». ФКП підтримувала СРСР, і це неодмінно впливало на роботу ' парламенту й уряду. 3 1946 по 1958 р. змінилось 24 уряди. Наростала напруга у відносинах між комуністами і соціалістами, що згодом призвело до їх розриву. Знижувався життєвий рівень населення. Промисловці були невдоволені проведенням політики націоналізації.

Таке становище в країні турбувало США, що були незадоволені «полівінням» Франції. Вони зробили ставку на антикомуністичні сили всередині країни. В обмін на фінансову допомогу за планом Маршалла США зажадали виведення комуністів