Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку

Організація безпеки та співробітництва в Європі.

Під час розрядки в радянсько-американських відносинах (1970-ті рр.) розпочався рух європейських народів за зміцнення міжнародного співробітництва. Країни європейського континенту виявили прагнення до спільних принципів співіснування, співробітництва, розв'язання протиріч і створення на їх основної нової системи міжнародних відносин. їх спільні зусилля в цьому напрямі отримали назву «європейський процес». Головним документом, що визначає шляхи співпраці європейських держав, є Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ) (1975 р., Гельсінкі). I січня 1995 р. НБСЄ отримала іншу назву – ОБСЄ (Організація безпеки та співробітництва в Європі, постійно діючий орган). Важливе значення мають документа Паризької наради (листопад 1990 р.) країн-учасниць ЄЕ1С: Хартія для нової Європи, Спільна декларація 22 країн, Договір про звичайні збройні сили в Європі, у яких фактично узгоджуються принципи воєнних доктрин, міжнародного співіснування, механізми загальноєвропейського процесу.

Важливими структурами в розвитку інтеграційних процесів є Рада Європи (на сьогодні об'єднує 41 країну), головним завданням якої с захист прав людини. Організація здійснює нагляд за дотриманням прав людини, дає рекомендації, має право запроваджувати санкції.

Мовою документа

Римський договір 1957 р.

Сповнені рішучості закласти основи більш тісного союзу між європейськими державами;

Сповнені рішучості забезпечити спільними діями економічний і соціальний прогрес своїх країн шляхом усунення бар'єрів, що розділяють Європу;

Ставлячи основною метою своїх зусиль постійне покращання умов життя і праці своїх народів;

Визнаючи, що усунення існуючих перешкод потребує необхідності узгодження зусиль з метою гарантувати стабільність економічного зростання, рівноправну торгівлю і чесну конкуренцію;

Занепокоєні зміцненням союзу економік і забезпеченням їх гармонійного розвитку при скороченні розриву між різними регіонами і відставанням країн, що знаходяться у гіршому становищі;

Бажаючи сприяти за допомогою спільної торгівлі політиці поступового зняття обмежень на міжнародну торгівлю;

Бажаючи підтвердити солідарність, яка об'єднує Європу і країни інших континентів, і бажаючи забезпечити розвиток їх процвітання відповідно до Статуту ООН;

Сповнені рішучості зміцнити шляхом реалізації вказаного комплексу мир і свободу і закликаючи інші народи Європи, які поділяють ці ідеали, приєднатися до цих зусиль;

Вирішили створити Європейське економічне співтовариство.

Отже, ідея єдиної Європи не раз виникала в європейських політиків (Сполучені Штати Європи, Європейський дім тощо), проте своє реальне втілення вона знайшла лише в другій половині XX ст. Пройшовши складний шлях інтеграційних процесів, європейці створили Союз (ЄС), який реально функціонує, розвивається і забезпечує поступальний розвиток усіх країн Європи. Успіхи ЄС зробили його привабливими для країн інших регіонів. Одні країни намагаються стати його членами, інші – наслідувати приклад.

2. Велика Британія

2. 1. Наслідки Другої світової війни. Перший повоєнний уряд лейбористів.

Після Другої світової війни Англія остаточно втратила «пальму першості» в міжнародних відносинах. У цей час починається розпад найбільшої Британської колоніальної імперії. Після виснажливої війни Англія залишилася серед великих держав, але не могла змагатися зі США та СРСР.

Питання про наслідки Другої світової війни для Великої Британії учитель розкриває за матеріалом таблиці.

Наслідки Другої світової війни

 

Людські втратиЗагинуло 265 тис. військових (без урахування втрат 100 тис. осіб країн Співдружності та імперії) та 70 тис. осіб мирного населення

Матеріальні втратиСтановили чверть національного багатства (30 млрд. дол.) ; внутрішній борг збільшився у 3 рази, зовнішній – на 21 млрд. фунтів стерлінгів

Територіальні зміниПочаток отримання незалежності Британськими колоніями

Соціально-економічні наслідкиПадіння ВВП до рівня 1936-1937 рр. Фінансова і паливна кризи. Безробіття сягало 2 млн. осіб

Політичні зміниПоразка консерваторів на перших повоєнних виборах, прихід до влади лейбористів

 

Після шести років війни англійці найменше думали про претензії на світове панування. Особливо очевидним це було на перших післявоєнних виборах 26 липня 1945 р. Англійці проголосували за лейбористів, які чітко сформулювали свою головну мету – перетворити Англію на процвітаючу державу. Лідер лейбористів К. Еттлі сформував уряд, який взявся здійснити низку реформ.

У результаті реформ, проведених лейбористами, було націоналізовано вугільну, газову та металургійну галузі промисловості, електроенергетику, зв'язок, транспорт, Англійський банк. Власникам підприємств сплачувалася компенсація у розмірі 2, 5 млрд. фунтів стерлінгів. Згодом темпи націоналізації були знижені, лейбористам стало зрозуміло, що держава неспроможна взяти на себе

занадто багато. Було проголошено курс на змішану економіку. Лейбористський кабінет став більше уваги приділяти питанням програмування економіки, регулювання зайнятості, експорту-імпорту та ін. За планом Маршалла Англія отримала близько 2, 5 млрд. доларів, що сприяло структурній переорієнтації британської економіки і водночас збільшило її залежність від США. Лейбориста здійснили також програму соціальних реформ: скасування антипрофспілкових законів, розширення безкоштовної системи охорони здоров’я та розширення житлового будівництва. Лейбористи домоглися подальшого обмеження повноважень палати лордів британського парламенту.

Процес націоналізації і створення державної власності був у першу чергу зумовлений тим, що держава брала на