Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
51
Мова: 
Українська
Оцінка: 

з уряду Франції, що й було зроблено в травні 1947 р. У 1951 р. була прийнята мажоритарна система виборів з метою послаблення позицій лівих сил.

Усунення комуністів з уряду зумовило розпад блоку політичних партій, на співробітництві яких ґрунтувалась Четверта республіка, викликало наростання напруги в суспільстві. У листопаді 1947 р. ФКП продемонструвала свою силу, організувавши зад гальнонаціональний страйк, який поставив під загрозу існування і республіки.
3 іншого боку, виник рух прихильників Ш. де Голля (Об’єднання: французького народу), який виступав за конституційні реформи і проти режиму Четвертої республіки. Основними ідеями голлізму були: ідея нації, сильної влади і соціальних реформ, створення керованої економіки на основі співпраці різних прошарків суспільства. Більш докладно із основними положеннями доктрини голлізму можна ознайомитися за таблицею
Ознаки Голлізму
Політична філософія, поєднання французьких традицій з реаліями 1940-1960-х рр. Державно-правова доктрина, утілена в Конституції 1958 р. Політична програма Ш. де Голля. Політична течія, що еволюціонувала від особистої партії де Голля до сучасного французького варіанту неоконсервативну. Французька модель «держави процвітання». Точний відбиток сучасного французького суспільства. («Паризьке метро о 18 годині, тобто точний відбиток французького суспільства» (А. Мальро))
Державно-правова доктрина
Оформлення президентської республіки:
  • посилення виконавчої влади за умови значної переваги президентської, що є виразником загальнонаціональних інтересів;
  • персоніфікація політичної влади;
  • система подвійної відповідальності уряду перед президентом і парламентом;
  • прямі загальні президентські вибори;
  • розширення безпосередньої демократії (проведено референдуми) ;
  • обмеження багатопартійної системи (запроваджена мажоритарна виборча система) ;
  • обмеження повноважень парламенту
Економічна доктрина
Пошук оптимальної економічної моделі, що враховує національну специфіку розвитку:
  • жорстке стратегічне планування;
  • жорстка податкова політика;
  • розширення державного сектору в базових перспективних галузях;
  • збільшення частки державного сектору в економіці;
  • активізація бюджетної інвестиційної політики;
  • включення в економічні процеси всіх прошарків населення;
  • монетарна політика
Соціальна доктрина
Ідея «асоціації праці, капіталу і-кадрів» як основа «третього шляху» розвитку, орієнтованого на соціальне партнерство
Зовнішньополітична доктрина
Трансформація біполярної моделі світового порядку, створення «третього полюса» впливу в системі міжнародних відносин. Національна воєнна доктрина «оборони по всіх азимутах». Формування осі Париж-Бонн..
Концепція західноєвропейської інтеграції «Європа вітчизн». «Доктрина співробітництва» з колишніми колоніями. Мирне співіснування і діалог з наддержавами
Напруги в суспільстві додавали невдалі колоніальні війни в Індокитаї (1946-1954 рр.), Алжирі (1954-1962 рр.) та інших куточках колоніальної імперії. Франція опинилася перед загрозою загальнонаціональної кризи. Прощання з колоніальним минулим для Франції було тривалим і болючим. Бона змушена була залишити Індокитай, надати незалежність Марокко, Тунісу, але вона не бажала втрачати Алжир. Це й стало причиною глибокої кризи.
Алжирські французи (близько 1 млн. осіб) були категорично проти незалежності Алжиру і стали основою для консолідації прихильників збереження колоніальної імперії – ультра колоніалізмів (або просто ультра). Визвольна війна алжирського народу примусила Францію вступити у тривалий конфлікт, у якому французи знищили 2 млн. алжирців.
Війна внесла розкол у французьке суспільство: одна частина населення виступала за припинення війни, інша (ультра і військова верхівка) – за її продовження. Скориставшись таким становищем у країні, на політичну арену вийшли крайні сили. У 1956 р. комуністи набрали більшість голосів на виборах у парламент. У цей же час ультра та військова верхівка в Алжирі відкрито готувалися до державного перевороту.
У таких складних умовах голова уряду Р. Коті звернувся до національного героя Франції генерала Ш. де Голля з проханням очолити уряд.
Економічне становище країни у період Четвертої республіки до 1949 р. нормалізувалось завдяки американській допомозі. У цьому ж році було скасовано карткову систему. У 1948 р. було досягнуто довоєнного рівня виробництва в промисловості, а у 1950 р. – у сільському господарстві. У 1950-ті рр. у Франції, як і в інших країнах Заходу, почалось економічне піднесення, але темпи його були нижчими, ніж у ФРН та Італії. Зростання відбувалось головним, чином за рахунок промисловості, яка активно модернізувалася за державної підтримки. Важливу роль у цьому процесі відігравав націоналізований сектор економіки, який розвивався згідно з планами (програмування). Виникли нові галузі промисловості: нафтовидобувна, нафтопереробна, атомна, електронна; упроваджувалися нові технології, на придбання яких було витрачено значну частину допомоги за планом Маршалла.
Зовнішня політика Франції за часів Четвертої республіки була повністю підпорядкована США і логіці «холодної війни». Франція була членом НАТО і вела активні колоніальні війни (Індокитай, Північна Африка, Мадагаскар), намагаючись утримати залишки своєї колоніальної імперії.
3. 3. Становлення П'ятої республіки. Ш. де Голль.
1958 р. став переломним в історії Франції. 1 червня 1958 р. Ш. де Голль отримав надзвичайні повноваження і відразу розпустив парламент. На референдумі у вересні французи схвалили конституцію, розроблену Ш. де Голлем. За новою конституцією були розширені права президента, який обирався на сім років. Він одержав право видавати ордонанси, що мали силу закону, призначати прем'єр-міністра та інших посадових осіб, розпускати національні збори. Президент став головнокомандуючим збройних сил. У країні було впроваджено нову виборчу систему, змінено адміністративно-територіальний поділ країни. Колонії перетворювалися на заморські департаменти.
Найбільшою партією став деголлівський Союз за нову республіку. Друге місце посіли прихильники Ш. де Голля, які не увійшли в Союз, – незалежні. Ці дві партії зайняли домінуюче становище в парламент У грудні 1958 р. III. де Голля було обрано президентом.
Головним своїм завданням Ш.
Фото Капча