Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку

 

Великобританія

Франція.

Основні поняття і терміни: план Маршалла, «держава процвітання», «економічне диво», транснаціональні корпорації, інтеграція, проблема Ольстера, тетчеризм, тимчасовий режим, Четверта республіка, П'ята республіка, Голлізм, Евіанські угоди, «Червоний травень».

Основні дати: 1945-1951 рр. – повоєнна відбудова країн Європи; 1947 р. – прийняття плану Маршалла; 1950-1960-тї рр. – період. бурхливого економічного розвитку; німецьке, італійське «економічні дива»; 1970-ті рр. – економічні кризи, криза моделі «держави процвітання»; 1980-ті – початок 1990-х рр. – «консервативна революція», жовтень 1952 р. – випробування атомної бомби. Вступ Англії до «клубу ядерних держав»; 1969 р. – загострення ольстерської проблеми; 1973 р. – вступ Великої Британії в ЄЕС; 1979-1990 рр. – прем'єрство М. Тетчер; 1997 р. – початок прем'єрства Т. Блера, прем'єрство Гордона.

1944-1946 рр. – Тимчасовий режим; 1946- 1958 рр. -Четверта республіка; з 1958 р. – П'ята республіка; 1962 р. – Евіанські угоди. Надання не-залежності Алжиру; 1968 р. – «Червоний травень»; 1981 -1995 рр. – президентство Ф. Міттерана; з 1995 р. – президентство Ж. Ширака.

Президентство Н. Саркозі.

Особистості:

Ш. деГолль, Ж. Помпіду, Ф. Міттеран, Ж. Ширак, В. Черчілль, К. Еттлі, Г. Вільсон, Е. Хіт, М. Тетчер, Дж. Мейджор, Т. Блер

Основна література

Волк С. С. та інші. Новітня історія. 11 клас. К. 1989. С. 120 – 133.

Ладиченко Т. Всесвітня історія. К. 2003, С. 98-121.

Опорний конспект лекції. Хм. 2008

Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку країн Західної Європи в 40-90-ті роки.

У роки Другої світової війни економіка США не постраждала, а господарство країн Західної Європи і Японії було серйозно зруйновано. Фінансові видатки цих країн на війну склали 962 млрд. доларів, а матеріальні витрати – близько 4 трлн доларів. Ліквідація наслідків війни потребувала великих матеріальних коштів. Завдяки-матеріальній допомозі з боку США за планом Маршалла до 1951 р. Західна Європа отримала 12, 5 млрд. доларів. На початок 1950-х рр. європейські країни зуміли відновити свою промисловість. I все-таки обсяг виробництва у США в 1950 у 1, 5 разу перевищував загальноєвропейський та в 30 разів – обсяг виробництва в Японії.

Однак дуже швидко, протягом 1950-х рр., спираючись на зростаючий технічний рівень, концентруючи свої зусилля на розвитку провідних музей науково-технічного прогресу, західноєвропейські держави та Японія досягли вагомих успіхів, тим самим змінивши співвідношення сил на світовому ринку.

Феноменальний розвиток економіки в 1950-1960-ті рр. є однією з особливостей післявоєнного розвитку країн Заходу. Причин цього процесу є декілька.

Безсумнівним поштовхом до зростання стала реалізація плану Маршалла.

5 червня 1947 р. державний секретар США Дж. Маршалл, ви ступаючи в Гарвардському університеті, виклав основні положення плану економічної допомоги країнам, що постраждали під час війни. План мав вирішити такі завдання: допомогти економіці США позбутися перенасиченості ринку товарами і капітал ом, полегшити проведення конверсії, і в той же час забезпечити відновлення демократії організованої економіки Європи, укріплення європейської демократії. До участі в плані були запрошені СРСР і країни Східної Європи. Країни, які погоджувалися прийняти допомогу, повинні були надати відомості про стан своєї економіки, про втрати в роки війни, валютні резерви та плани використання допомоги, при цьому 2/3 допомоги вони мали витратити на закупівлю американських; товарів. На основі цих даних конгрес США мав припиняти рішення про розмір допомоги. Розподілом допомоги займався виконавчий комітет організації європейського економічного співробітництва на чолі з американським адміністратором.

Перша реакція Москви на план Маршалла не була однозначно негативною. Як згадував міністр закордонних справ СРСР В. Молотов, спочатку в Міністерстві хотіли запропонувати взяти участь у плані Маршалла всім соціалістичним країнам, але швидко збагнули, що це неправильно. «Якщо на Заході вважають помилкою нашу відмову, значить, ми зробили правильно», – такою була позиція Радянського Союзу.

Радянське керівництво стверджувало, що країни, які одержать допомогу, утратять свою економічну самостійність і що потрібно спиратись на власні сили у відбудові національних економік. Радянське керівництво, критикуючи план, не пропонувало нічого взагалі отже зробило рішучий крок до розколу Європи і розгортання «холодної війни».

18 червня 1947 р. газета «Нью-Йорк таймс» писала: «Завдання полягало в тім, щоб відкрити перед Росією двері, в які – Вашингтон був упевнений – вона не зайде».

12 – 15 липня 1947 р. на Паризькій конференції урядами шістнадцяти держав (Англія, Франція, Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Туреччина, Швейцарія, Швеція) було прийнято пропозицію США й утворено Організацію європейського економічного співробітництва (ОЄЕС).

2 квітня 1948 р. Конгрес США прийняв закон № 472 про допомогу іноземним державам.

Американську допомогу прийняли 18 країн, які протягом 1948 – 1951 рр. отримали 12, 5 млрд. доларів. Ці країни не втратили своєї незалежності й самостійності, а навпаки, відновили свій економічний потенціал і навіть стали конкурентами США на світовому ринку. Надання допомоги не передбачало зміну політичного і соціального розвитку держави, наприклад Югославія йшла соціалістичним шляхом розвитку.

27 вересня 1950 р. президент США оголосив законопроект про додаткові й надзвичайні асигнування. В одному з пунктів