Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку

Наприкінці 1960-х – на початку 1970-х рр. з'явилися перші ознаки зміни економічної кон'юнктури. Слідом за кризою 1969-1970 рр., і охопила економіку США і ряд інших країн, почалася світова економічна криза 1974-1975 рр. – одна з найгостріших в історії індустріальних країн. Вона охопила всі галузі господарства, зменшився обсяг експорту та імпорту.

Це позбавило уряди єдиного швидкого шляху виходу з кризи – збільшити експорт. Середньорічні темни зростання знизились удвічі. Промислове виробництво в Японії скоротилося на 21%, Італії – 19, 3%, Франції – 16, 3%, США – 13, 7%, ФРН – 12, 3%, Великій Британії – на 9, 9%.

Зниження темпів зростання збіглося з періодом, коли на ринку праці з'явилося післявоєнне покоління. Повільний розвиток економіки не сприяв працевлаштуванню цієї кількості робітників. У результат! зросло безробіття. На кінець 1970-х рр, налічувалося 16, 8 млн. безробітних. Припинилось зростання реально! заробітної плати, відповідно, скоротилася купівельна спроможність громадян.

До того ж у 1973 р. закінчилась ера дешево! нафти. Арабські країни, прагнучи послабити підтримку Ізраїлю країнами Заходу, ввели ембарго на продаж нафти, у результат! чого почалося поступове зростання цін, і на кінець 1970-х рр. вони збільшилися в 10 разів. Це спричинило енергетичну кризу: зросли витрати на виробництво, скоротились інвестиції.

Але найбільшою проблемою для країн Заходу стала інфляція, яка на кінець 1970-х рр. назначалась вже двозначними цифрами. Склалася ситуація, яка отримала назву стагфляція – одночасне падіння виробництва і зростання інфляції.

У 1979 р. Англія і Франція почали втягуватися в нову кризу перевиробництва, яку відчула більшість індустріальних країн. Після незначного зростання виробництва наприкінці 1980 р. і на початку 1981 р. почалася нова стадія кризи, що охопила всі індустріальні країни світу. Падіння виробництва становило 3, 9%. Хоча це було й менше, ніж у 1974-1975 рр., проте криза була тривалішою.

На зламі 1970-1980-х рр. на тлі цих негараздів почалася зміна економічних орієнтирів. Політика заохочування економічного зростання була замінена антиінфляційною політикою.

За рахунок економії бюджету на середину 1980-х рр. вдалося суттєво зменшити інфляцію (у США з 13, 6 до 6, 1%, Великій Британії з 21, 5 до 8, 6%). Відбулася стабілізація цін на нафту та інші енергоносії. Це створило сприятливі умови для активізації інвестицій. Тим більше, що на той час назріла необхідність оновлення основних капіталів у зв'язку з початком технологічної революції, головною рушійною силою і символом якої став комп'ютер. У 1973 р. американець Стівен Джобес створив перший персональний комп'ютер, а в 1977 р. почалось їх серійне виробництво. Лідерство захопили фірми «Епл Макінтош» та ІВМ. У конкурентній боротьбі перемогу здобула остання завдяки програмному забезпеченню фірми « Майкрософт «.

Комп'ютеризація відкрила дорогу застосуванню нових технологій у виробництві роботів, гнучких технологічних ліній, систем автоматичного проектування та ін. Одночасно розпочалося масове виробництво нових матеріалів, розвивалися біотехнологія, генна інженерія тощо.

Ці зміни дозволили західному суспільству вступити в постіндустріальну стадію розвитку.

Кризи 1970-1980-х рр. призвели до синхронізації циклів коливань економічного розвитку в основних індустріальних країнах. Об'єктивною основою цього процесу стали інтернаціоналізація господарського життя індустріальних країн, зростання залежності країн від зовнішньої торгівлі, діяльність транснаціональних корпорацій.

3 1982 р. до початку 1990-х рр. спостерігалося нове стійке зростання економіки західних країн, яке мало суттєві відмінності від попереднього (1960-х рр.). Темпи його були значно нижчими. Традиційні галузі виробництва (металургійна, вугільна, текстильна, суднобудівна) переживають гостру кризу. Зростання виробництва не привело до повної зайнятості населення. Безробіття в абсолютних цифрах навіть збільшилося.

Але за цими непривабливими показниками ховаються глибокі якісні зміни: збільшилася продуктивність пращ, економіка стала менш енергоємною, зменшилося споживання сировини і виробництво стало екологічно чистішим.

Економічне піднесення 1980-1990-х рр. не привело до загальносвітової кризи. Проте в середині 1990-х рр. з кризою зіткнулися країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (першою Японія, 1996 р.), країни СНД та Південної Америки. Ця криза була зумовлена загальною кризою експортної стратегії розвитку і структурними перебудовами в країнах регіону. У Західній Європі та США продовжувалося економічне зростання. На початку XXI ст. темпи економічного зростання США дещо уповільнились, а Європа продовжує набирати обертів.

Соціальний розвиток країн Заходу в другій половині XX ст.

Значні економічні зрушення на Заході після Другої світової війни не могли не викликати соціальних змін. Серед них у першу чергу слід виділити зниження темпів приросту населення. Це відбувалося не за рахунок збільшення смертності, а в результаті, скорочення народжуваності. Насамперед воно було пов'язано із завершенням демографічної революції – кардинальними змінами в уявленні людей про те, скільки дітей повинно бути в сім'ї.

Із стародавніх часів формувалося уявлення про максимальну кількість дітей у сім'ї. Оскільки праця була ручною і некваліфікованою, діти допомагали по господарству і були опорою в старості Усе це знайшло свій відбиток на етнічних, моральних, релігійних рівнях. Соціальний статус жінки визначався кількістю дітей, багатодітна сім'я розглядалась як Божа милість. Усі релігії вважали, що тільки Богу дано вирішувати, скільки дітей буде