Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку

1 січня 1995 р. членами ЄС стали Швеція, Фінляндія, Австрія. Проте референдуми в Норвегії і Швейцарії дали перевагу силам, що виступали проти вступу до ЄС.

На саміті ЄС в Афінах у квітні 2003 р. було прийнято рішення про прийняття до Союзу ще 10 нових членів, серед яких були і три колишні радянські республіки.

У 2003 р. ЄС прийняв концепцію відносин з країнами-сусідами. Також розпочався розгляд Конституції ЄС, яку передбачено прийняти у найближчий час.

Наступний крок у розширення ЄС на Схід був зроблений у 2006 р., коли було прийнято рішення, що з 1 січня 2007 р. членами ЄС стають Болгарія та Румунія. У той же час продовжуються переговори про членство в ЄС Туреччини, Хорватії, Албанії та Македонії.

Інститути ЄС.

Європейська Рада (ЄР). Функціонує з 1974 р. У 1986 р. статус офіційно закріплений Єдиним європейським актом. До Ради входять голови держав і голови урядів країн ЄС, а також Голова Європейської комісії. Європейська рада «дає Союзу необхідний імпульс для розвитку і визначає загальні політичні орієнтири». Засідає два рази на рік. На засіданнях обговорюються загальна ситуація і головні проблеми Союзу, а також стан світової економіки і міжнародних відносин, визначаються пріоритети діяльності, приймаються програми і рішення стратегічного значення. Відбуваються і позапланові засідання, на яких обговорюється одне питання, яке потребує негайного політичного рішення. ЄР за підсумком дискусій приймає політичний документ, який трансформується у правові акти і рішення відповідних органів ЄС.

Рада Європейського союзу (Рада міністрів). Вищий законодавчий орган ЄС. Має право на прийняття рішень; забезпечує координацію спільної економічної політики; здійснює керівництво бюджетом (разом з Європарламентом) ; укладає міжнародні угоди.

Рада ЄС складається з представників держав – міністрів держав країн-учасників. Фактично існує близько 30 Рад, які займаються конкретними напрямками діяльності ЄС і об'єднують відповідних національних міністрів. Голова Ради міністрів обирається по черзі строком на шість місяців.

Європейська комісія. Виконавчий орган ЄС. Користується правом законодавчої ініціативи, тобто розробляє законодавчі акти і направляв їх на розгляд Ради, контролює законодавчий процес; слідкує. за провадженням прийнятих законодавчих актів; у випадку порушення законодавства застосовує санкції, направляючи справу до Суду. Крім того, Комісія Має повноваження приймати рішення у таких сферах, як сільське господарство, торгівля, конкуренція, транспорт, функціонування єдиного ринку, захист навколишнього середовища; керує бюджетом і фондами ЄС, несе відповідальність за бюджетні витрати.

Комісія складається з представників держав ЄС (максимальна кількість – 27), які призначаються національними урядами отроком на п'ять років, але. повністю незалежні у виконанні своїх обов'язків. Кандидатури затверджує Європарламент.

Комісія складається з генерального секретаря і понад 20 генеральних директорів, які відповідають за окремі напрямки діяльності ЄС. Загальний штат службовців Комісії – понад 15 тис. осіб.

Європейський парламент. Бере свій початок у 1074 р., коли президент Франції В. Жискар Д'Естен висунув ідею створення Європарламенту – політичного органу, покликаного виконувати дорадчу функцію при виробленні загальних принципів соціальної політики {головне – права людини). Спочатку національні парламенти делегували до Європарламенту своїх представників, а з 1979 р. Європарламент обирається прямим загальним голосуванням населення країн-учасниць. Після підписання Маастрихтських домовленостей Європарламент став важливим інститутом ЄС.

Європарламент виконує такі функції: проводить консультації і здійснює контроль за діяльністю інших інститутів ЄС; схвалює або вносить поправки в законодавчі акти, бюджет ЄС, затверджує бюджет ЄС і укладає міждержавні угоди. Кількісний склад Парламенту не повинен перевищувати 732 особи. Число депутатів залежить від кількості населення країни яка делегує своїх представників. Термін повноважень депутатів – п'ять років. Депутати розподілені по 20 комісіях, які відповідають за важливі напрями діяльності ЄС.

Суд європейських спільнот. Суд забезпечує єдине застосування і тлумачення прав ЄС на всій його території. Суд розглядає питання, які виникають при виконанні правових норм Союзу. Рішення Суду не оскаржують ся. Компетенція Суду не поширюється на загальну зовнішню політику країн ЄС, політику безпеки і співробітництво країн-членів у галузі правосуддя і внутрішніх справ. Суд складається з 15 суддів (буде 25) і 9 юридичних радників, які призначаються урядами країн терміном на шість років, незалежні у виконанні своїх обов'язків. У 1989 р. на допомогу Суду створено Суд першої інстанції, який розглядає позови окремих осіб на органи ЄС, тощо.

Крім зазначених структур функціонують: Економічний і соціальний комітет, Комітет регіонів, Палата аудиторів (Рахункова палата). Сьогодні актуальним є питання про обрання Президента ЄС та затвердження Конституції ЄС (2004 р.).

Воєнна інтеграція в Європі. здійснюється у межах Євроатлантичних структур – НАТО, а також ЄЕС та ЄС.

У 1993 р. на конференції у Маастрихті було прийнято рішення про те, що країни ЄС повинні виробити «спільну політику щодо оборони й безпеки». Основою такої політики повинні стати так звані «задачі Петерсберга», прийняті ЄЕС. Цей документ визначав цілі, заради яких європейці можуть об'єднати воєнні зусилля: гуманітарні миротворчі дії, порятунок мирних громадян, розв'язання криз. Після війни в Косово (1999 р.) країни ЄС усвідомили своє відставання у воєнних