Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку

У галузі зовнішньої політики лейбористи залишалися на позиції союзу зі США і повністю поділяли небезпеку радянської загрози, У 1949 р. Англія стала членом НАТО. Найскладнішою проблемою для післявоєнної Велико! Британії була доля колоніальної імперії. Надання незалежності Індії було неминучим кроком, і з цим довелося змиритися. Незалежність було надано Палестині та Йорданії, але на більше вона не бажала йти. У колоніях почав розгортатися національно-визвольний рух, який став набирати збройного характеру (Малайя, Кенія та ін.),

Реформи лейбористів призвели до непомірного зростання державних витрат, різкого збільшення дефіциту державного бюджету, падіння рівня життя.

2. 2. Розпад Британської колоніальної імперії. Прем'єрство В. Черчілля..

Фінансові труднощі сприяли перемозі на президентських виборах в 1951 р. партії консерваторів, очолюваної В. Черчіллем. Головне

завдання свого правління він сформулював у фразі: «Я не хочу бути присутнім на похоронах Британської імперії». Основні заходи уряду В, Черчілля.

Збереження статусу великої держави. Створення власної ядерної зброї.

Збереження якомога більшої частини Британської імперії. Стримування розпаду імперії.

Тісний союз зі США. Координація зовнішньої політики.

Зміцнення фінансової системи, повернення довіри до національної грошової одиниці (фунта стерлінга).

Здійснення часткової денаціоналізації, скорочення соціальних програм.

У 1952 р. помер король Георг IV, на престол вступила його донька Єлизавета II. У цьому ж році Велика Британія, прагнучи залишитись наддержавою, з допомогою США створила ядерну зброю.

У 1950-ті рр. Англія, як й інші західні держави, вступила в смугу економічного піднесення. Але темпи розвитку були надто низькими. Це пояснювалося такими обставинами: у попередні роки її економіка розвивалась в умовах відсутності конкуренції на великому ринку імперії; колонії забезпечували її дешевою сировиною і продовольством, отже Англія не мала достатніх стимулів для розвитку.

В. Черчіллю вдалося зупинити розпад імперії, закріпити за Англією статус великої держави, але він не зумів подолати всіх негативних явищ, що накопичились у житті країни.

2. 3. «Хвора людина Європи». Англія у 1960-1970-ті рр.

Деколонізація виявила всі слабкі сторони Англії. Зусилля по збереженню імперії сприяли консервації відсталості. Після поразки Англії, Франції та Ізраїлю в агресії проти Єгипту в 1956 р. (операція «Мушкетер») Велика Британія взагалі відмовилася від спроб зберегти імперію. Останньою спробою збереження впливу в колишніх колоніях стало зміцнення Британської співдружності націй. В Європі консерватори намагалися зміцнити позиції Англії, створивши Європейську асоціацію вільної торгівлі, що було своєрідною противагою ЄЕС. Усі ці поразки, як у внутрішній, так і зовнішній політиці, призвели до «англійської хвороби»: Англія з кожним роком втрачала позиції великої держави.

Складові «англійської хвороби»: постімперський синдром; економічне відставання, утрата колишніх позицій; ольстерська проблема; «егоїзм» профспілок.

Повернення до влади лейбористів не вилікувало Англію. У 1964 р. прем'єр-міністром став Г. Вільсон. Спроба посилити етатистські тенденції (втручання держави в економічне життя) не сприяла економічному піднесенню Англії. Було продовжено націоналізацію, встановлено контроль за квартплатою, цінами, підвищено пенсії і соціальні виплати, створено національне управління по цінах і прибутках. Однак ці заходи мали зворотний результат. Економіка опинилась у глибокій кризі, посиленій енергетичною кризою початку 1970-х рр. Країну охопило масове безробіття. Матеріальне становище англійців погіршилось.

На тлі цих обставин відбулися зрушення в суспільній свідомості та політиці провідних партій. Серед консерваторів посилився вплив прихильників розвитку приватного підприємництва і згортання державного втручання в економіку, а також орієнтації до європейської інтеграції.

Перші спроби Англії вступити в ЄЕС не мали успіху. Президент Франції Ш. де Голль двічі накладав вето на прийняття Великої Британії до ЄЕС, аргументуючи це занадто тісними відносинами Англії зі США. I лише в 1973 р. принижена Англія була «допущена» в Європу. Економічна криза 1970-х рр. не дала змогу проявитися позитивним рисам цього кроку. Економічні труднощі поглибилися, зросли безробіття та інфляція.

Наприкінці 1960-х рр. загострилась ірландська проблема. Велика Британія надала незалежність Ірландії. Але в її складі залишилося шість графств Північної Ірландії, заселених переважно протестантським населенням. Католицька меншість Ольстера в 1968 р. почала боротьбу за громадянські права. У 1969 р. в Ольстер було введено англійські війська. У відповідь на це у Північній Ірландії таємна організація Ірландська республіканська армія (ІРА) розв'язала терор проти англійських солдатів. Жертвами дій терористів все частіше ставало мирне населення. Хвиля насильств перекинулась і на інші райони Великої Британії.

2. 4. Тетчеризм. Прем'єрство М. Тетчер і Дж. Мейджера.

Лейбористські уряди Г. Вільсона та Д. Каллагена не змогли ефективно розв'язати назрілі проблеми. Ситуація змінилась після перемоги на виборах консерваторів. 4 червня 1979 р. був сформований уряд на чолі з Маргарет Тетчер. Новий уряд енергійно вжив заходів, які, на думку М. Тетчер, повинні були оздоровити англійську економіку та фінанси. Політика уряду отримала назву тетчеризм.

Тетчеризм

 

Основні заходи уряду М. ТетчерПозитивні результатиНаслідки

Запровадження жорстких заходів в боротьбі з інфляцією – скорочення державного апарату та витрат на його утримання і