Оториноларингологія. Практичні заняття

І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. 

Визначення початкового рівня знань студентів є обов'язковим компонентом першого практичного заняття з оториноларингології. Необхідність проведення цього заходу зумовлена вимогами педагогіки вищої школи про інтеграцію навчального процесу та послідовність у вивченні базових теоретичних і клінічних дисциплін.

Клінічну анатомію, фізіологію і методи дослідження носа та приносових пазух повинні знати не тільки оториноларингологи, а й лікарі інших спеціальностей – терапевти, педіатри, окулісти, інфекціоністи, невропатологи, нейрохірурги, хірурги. Лікарі різного фаху в своїй повсякденній роботі часто мають справи з такими захворюваннями, як риніти, риногенні орбітальні, внутрішньочерепні ускладнення. Для розуміння механізму розвитку того чи іншого захворювання необхідні знання з клінічної ЛОР-анатомії. Крім того, знання фізіології верхніх дихальних шляхів допомагає лікарям чіткіше розуміти патогенез захворювань та їх ускладнень, які виникають у разі порушення функції цих анатомічних структур.

Знання методики і техніки обстеження оториноларингологічного хворого та уміння провести ендоскопічне дослідження ЛОР-органів має важливе значення для виявлення патології вуха, носа, глотки та гортані і встановлення діагнозу. Студент, який вільно володіє цією методикою, здатен ефективно працювати на кожному занятті (обстежуючи хворих у стаціонарі або поліклініці), а отже спроможний у повному обсязі засвоїти цикл оториноларингології. Ці знання особливо необхідні майбутнім сімейним лікарям, оскільки 1/3 всіх хворих потребують консультативної та лікувальної допомоги оториноларинголога.

II. ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ – 3 академічні години.

III. МЕТА ЗАНЯТТЯ: вивчити клінічну анатомію, фізіологію та методи дослідження носа, приносових пазух, оволодіти технікою користування лобним рефлектором; засвоїти методику та відпрацювати техніку ендоскопічного обстеження оториноларингологічного хворого (передня і задня риноскопія).

IV. СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ

1. Порядок, методику і техніку обстеження оториноларингологічного хворого.
2. Клінічну анатомію і фізіологію носа, приносових пазух а також їх взаємозв'язки.
3. Нормальну ендоскопічну картину порожнини носа, а також можливі типові патологічні відхилення при її огляді.

V. СТУДЕНТ ПОВИНЕН УМІТИ

1. Користуватися лобним рефлектором.
2. Провести передню риноскопію, оцінити стан порожнини носа в нормі та при відхиленнях від норми.
3. Виконати задню риноскопію, оцінити стан задніх відділів носа і носової частини глотки в нормі та при відхиленнях від норми.
4. Провести аналіз рентгенограм носа і приносових пазух.
5. Провести дослідження носового дихання (проба з ватою) та нюху за методикою В. Г. Воячека (за допомогою пахучих речовин).
6. Виконувати маніпуляції: уводити в порожнину носа тампони; провести поверхневу анестезію слизової оболонки порожнини носа; приготувати ватні тампони на зондах.

VI. ОСНАЩЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1. Інструментарій для виконання ендоскопічного дослідження ЛОР-органів: носові дзеркала, дзеркало для задньої риноскопії.
2. Схеми, таблиці, слайди, муляжі.
3. Негатоскоп, комп’ютер, набір рентгенограм
4. Тести для визначення початкового рівня знань.
5. Ситуаційні задачі для підсумкового контролю рівня знань студентів.

VII. ПЛАН ЗАНЯТТЯ

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

Організаційні питання (5 хв) :

1. перевірка присутності студентів;
2. інформація про тему і структуру заняття.

ОСНОВНИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

1. Визначення початкового рівня знань студентів з анатомії та фізіології ЛОР-органів (30 хв).
2. контрольні запитання для визначення початкового рівня знань студентів з анатомії та фізіології ЛОР-органів наведено після методичної розробки до першого заняття.
3. клінічна анатомія носа та приносових пазух;
4. фізіологія носа та приносових пазух;
5. методи дослідження носа, приносових пазух
6. Ознайомлення студентів з клінікою (10 хв).
7. Студенти повинні знати основні підрозділи клініки і вимоги до зовнішнього вигляду і поведінки студентів у клініці.
8. Освоєння методики і техніки ендоскопічного дослідження ЛОР-органів (30 хв).
9. Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з детального з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хвороби та життя. Проводиться зовнішній огляд ЛОР-органів, за необхідності виконується пальпація та перкусія. Після цього проводиться ендоскопічне дослідження ЛОР-органів.

Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеження пацієнтів з захворюваннями вуха, горла і носа необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цього потрібно мати джерело світла, відповідні інструменти та лобний рефлектор. Джерело світла (електричну лампу) потрібно розташовувати праворуч від хворого на рівні вушної раковини, на відстані 10-20 см від неї. На інструментальному столику розміщують інструменти, медикаменти, перев'язний матеріал. При цьому пацієнт знаходиться відносно лікаря праворуч, а джерело світла – ліворуч. Лобний рефлектор складається з увігнутого дзеркала з фокусною відстанню 25-ЗО см, яке прикріплюється за допомогою шарнірного пристосування до ременя, що дозволяє міцно закріпити лобний рефлектор на голові в ділянці лоба над лівим оком. У центрі дзеркало має отвір, крізь який здійснюється огляд лівим оком. Шарнірне пристосування дозволяє змінювати напрямок і кут освітлення під час огляду досліджуваного органа.

Після закріплення лобного рефлектора в ділянці лоба його Дзеркало розташовують навпроти лівого ока так, щоб задня поверхня дзеркала була розміщена біля щоки та бокової поверхні носа лікаря, а зіниця ока – на рівні отвору дзеркала.

Уміння користуватися лобним рефлектором потребує дотримання таких правил: необхідно забезпечити достатнє освітлення досліджуваного органа; промінь світла наводити, закриваючи долонею праве око; дзеркало лобного рефлектора повернути таким чином, щоб «зайчик» світла було видно на кінчику носа, потім праве око звільнити і огляд здійснювати обома очима (лівим через отвір у дзеркалі), що забезпечить бінокуляриість дослідження.

Оториноларингологічний огляд здійснюють у такому порядку: передня риноскопія, орофарингоскопія, задня риноскопія, непряма