Оториноларингологія. Практичні заняття

VI. ОСНАЩЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1. Інструментарій для виконання ендоскопічного дослідження ЛОР-органів.
2. Інструментарій для хірургічного втручання на носовій перегородці та носових раковинах.
3. Схеми, таблиці, слайди, кодограми, муляжі.
4. Питання для самопідготовки та опитування.
5. Ситуаційні задачі для визначення підсумкового рівня знань.

VII. ПЛАН ЗАНЯТТЯ

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

Організаційні питання (5 хв) :

1. перевірка присутності студентів;
2. інформація про тему і структуру заняття.

ОСНОВНИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

1. Опитування для визначення початкового рівня знань за такими питаннями для самопідготовки та опитування студентів (4О хв) :
2. викривлення носової перегородки: причини виникнення, види викривлення носової перегородки, які визначають як захворювання;
3. клінічна картина викривлення носової перегородки, діагностика, можлива патологія інших органів і систем; показання до операції, види оперативних втручань: підслизова резекція носової перегородки, септопластика, крістотомія;
4. фурункул носа: етіологія, патогенез, патологічна анатомія, клініка, діагностика та лікування;
5. можливі ускладнення фурункула носа, зв'язок з особливостями венозного відтоку з носа;
6. гострий риніт: причини виникнення, стадії перебігу, можливі ускладнення, принципи лікування;
7. особливості перебігу гострого риніту у немовлят;
8. класифікація хронічних ринітів;
9. причини хронічних ринітів;
10. хронічний катаральний риніт;
11. хронічний гіпертрофічний риніт;
12. хронічний атрофічний риніт;
13. озсна: ендемічність, етіологія, патогенез, клінічна картина;
14. лікування озени: етіотропне, патогенетичне, хірургічне;
15. вазомоторний риніт: алергічна та нейровегетативна форми;
16. клініка алергічної форми вазомоторного риніту;
17. клініка нейровегетативної форми вазомоторного риніту;
18. лікування алергічної форми вазомоторного риніту;
19. лікування нейровегетативної форми вазомоторного риніту;
20. методи малоінвазійної відеоендосконічної ринохірургії.
21. поняття про моно-, гемі- та пансинуїт, гайморит, етмоїдит, фронтит, сфеноїдит, первинний та вторинний синуїти;
22. гострий синуїт: етіологія, патогенез, класифікація, клініка та діагностика;
23. особливості клінічного перебігу гострих етмоїдитів у немовлят;
24. принципи лікування гострих запалень приносових пазух;
25. класифікація хронічних синуїтів;
26. клініка та діагностика хронічного запалення верхньощелепної, решітчастої, лобної та основної пазух;
27. особливості перебігу одонтогенних гайморитів;
28. консервативне і хірургічне лікування хронічних синуїтів; оперативні втручання на верхньощелепній, решітчастій, лобній та основній пазухах;
29. принципи функціональної відеоендоскопічної хірургії при хронічних синуїтах;
30. анатомічні передумови виникнення риногенних орбітальних і внутрішньочерепних ускладнень;
31. орбітальні ускладнення: реактивний набряк клітковини орбіти та повік, негнійний та гнійний остеоперіостит орбіти, абсцес повік, субперіостальний та ретробульбарний абсцеси, флегмона орбіти; клініка й діагностика цих захворювань;
32. принципи лікування орбітальних ускладнень риногенного походження;
33. шляхи проникнення інфекції з приносових пазух у порожнину черепа;
34. внутрішньочерепні риногенні ускладнення: гнійний менінгіт, тромбоз пазух твердої мозкової оболонки, риногенний сепсис, єпі- та субдуральний абсцеси, абсцес лобової частки мозку; клініка й діагностика цих захворювань;
35. принципи лікування внутрішньочерепних риногенних ускладнень, види оперативних втручань.
36. Курація 3-4 тематичних хворих (45 хв).
37. Самостійна робота студентів, освоєння практичних навичок. Робота в оглядовій кімнаті, перев'язній, операційній, ендоскопічному кабінеті.

ПІДСУМКОВИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

1. Визначення підсумкового рівня знань студентів (40 хв). Розв'язання ситуаційних задач, робота з тестовими завданнями.
2. Підсумок заняття (5 хв).
3. Аналіз досягнення мети практичного заняття. Визначення теми наступного практичного заняття і завдань до нього.

1. Дитяча оториноларингологія / За ред. А. А. Лайка. -К. : Логос. 2013-576с.
2. Оториноларингологія / За ред. Д. І. Заболотного, Ю. В. Мітіна, С. Б. Безшапочного, Ю. В. Дєєвой – К. : ВСВ «Медицина», 2010.
3. Оториноларингология / За ред. Д. И. Заболотного, Ю. В. Митина, С. Б. Безшапочного, Ю. В. Деевой – К. : ВСВ «Медицина», 2011.
4. Мітін Ю. В. Оториноларингологія (лекції). – К. : Фарм Арт, 2000. – С. 4-9.
5. Тестові завдання для контролю знань студентів з оториноларингології. – К., 1996.

 

І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ.

 Гострі захворювання глотки (фарингіти, ангіни) часто трапляються в практичній діяльності лікарів. Хронічний фарингіт – поширене захворювання; понад 30% пацієнтів, які звертаються в ЛОР-кабінети поліклінік, страждають на різні форми хронічного фарингіту. Серед гострих тонзилітів найчастіше трапляються катаральна, лакунарна та фолікулярна ангіни. Вони становлять 50-60 випадків на 1000 населення за рік, особливо часто хворіють діти. Ангіни зумовлюють такі ускладнення, як паратонзиліт, паратонзилярний абсцес, флегмона шиї, набряк гортані, тонзилогенний сепсис, ревмокардит, неспецифічний інфекційний поліартрит, гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит. Лікар будь-якої спеціальності повинен уміти призначити необхідне лікування і не допустити розвитку можливих ускладнень.

Тяжкою патологією у дітей віком до 3 років є заглотковий абсцес, який у разі несвоєчасної діагностики та лікування може призвести до гострого стенозу гортані, асфіксії, аспіраційної пневмонії, медіастиніту, сепсису, прогноз при яких дуже серйозний.

Дифтерія – проблема загальномедична та соціальна. В умовах теперішнього напруженого епідемічного стану з дифтерії суттєва роль належить своєчасному виявленню хворих, призначенню адекватного лікування, проведенню протиепідемічних заходів в осередку інфекції. Тому знання клініки, діагностики та принципів лікування цих захворювань є необхідними в роботі лікарів різного профілю – отоларингологів, терапевтів, педіатрів, інфекціоністів тощо.

У теперішній час хронічний тонзиліт серед дорослого населення трапляється у 4-10%, а серед дитячого – у 12-15%. Гіпертрофія глоткового мигдалика у дітей віком 3-9 років діагностується у 10- 30% обстежених.

Хронічний тонзиліт може спричинити тяжкі ускладнення: ревматизм, інфекційний неспецифічний поліартрит, ендокардит, гострий та хронічний нефрит, холецистит, тиреотоксикоз та інші. Гіпертрофія глоткового мигдалика у дітей веде не тільки до порушення носового дихання та мовлення, але і до розвитку гострих та хронічних гнійних середніх отитів, порушення прикусу, формування лицевого скелета. Тому знання клініки, діагностики, диференціальної діагностики, методів лікування цих захворювань у дітей та дорослих необхідно не