Оториноларингологія. Практичні заняття

Отоскопію проводять за допомогою лобного рефлектора та вушних лійок різних розмірів. Початковий відділ зовнішнього слухового ходу можна оглянути без вушної лійки. Вушну лійку потрібного розміру вводять у зовнішній слуховий хід до перешийка, утримуючи великим, вказівним і середнім пальцями руки за обідок. Зовнішній слуховий хід випрямляють шляхом відтягування вушної раковини у дорослих і дітей старшого віку догори, назад і назовні, а у дітей молодшого віку – донизу та назад.

У нормі зовнішній слуховий хід вільний, шкіра його блідо-рожевого кольору. Барабанна перетинка сірого кольору, блискуча, з перламутровим відтінком. На ній розрізняють обов'язкові утворення – пізнавальні ознаки, або пункти: ручка молоточка, його бічний відросток, передня та задня молоточкові складки, світловий рефлекс, пупок. У нормі барабанна перетинка рухома, що визначається за допомогою пневматичної вушної лійки Зіглє.

Мікроотоскопію здійснюють за допомогою операційного мікроскопа, що дозволяє визначити деталі будови барабанної перетинки та патологічні зміни на ній. При цьому чіткіше видно характер перфорації, грануляції, поліпи, стан слизової оболонки медіальної стінки барабанної порожнини.

Самостійна робота студентів, засвоєння практичних навичок. Робота в оглядовій кімнаті та ендоскопічному кабінеті, опанування практичних навичок. Робота в аудіометричному кабінеті.

Дослідження вестибулярного аналізатора (20 хв).

Викладач демонструє методику дослідження вестибулярного апарату. Після цього студенти самостійно один на одному проводять вестибулометрію.

ПІДСУМКОВИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

1. Визначення підсумкового рівня знань студентів (30 хв). Розв'язання ситуаційних задач, робота з тестовими завданнями.
2. Підсумок заняття (5 хв).
3. Аналіз досягнення мсти практичного заняття. Визначення теми наступного практичного заняття і завдань до нього.

1. Дитяча оториноларингологія / За ред. А. А. Лайка. -К. : Логос. 2013-576с.
2. Оториноларингологія / За ред. Д. І. Заболотного, Ю. В. Мітіна, С. Б. Безшапочного, Ю. В. Дєєвой – К. : ВСВ «Медицина», 2010.
3. Оториноларингология / За ред. Д. И. Заболотного, Ю. В. Митина, С. Б. Безшапочного, Ю. В. Деевой – К. : ВСВ «Медицина», 2011.
4. Мітін Ю. В. Оториноларингологія (лекції). – К. : Фарм Арт, 2000. – С. 4-9.
5. Тестові завдання для контролю знань студентів з оториноларингології. – К., 1996.

 

I. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ.

В останні роки спостерігається значне зростання кількості хворих на гострі та хронічні захворювання носа, підвищується їх питома вага в структурі загальної ЛОР-патології. Викривлення носової перегородки виявляють майже у 30% людей, воно спричинює не тільки постійне утруднення носового дихання, але й розвиток хронічних запальних процесів порожнини носа та приносових пазух, розлад функції багатьох органів і систем організму.

Фурункул носа є небезпечним захворюванням, оскільки може призводити до тяжких орбітальних та внутрішньочерепних ускладнень, що загрожують життю людини. Тому знання клініки, діагностики та принципів лікування цих захворювань с необхідним у роботі лікарів різного профілю: оториноларингологів, педіатрів, терапевтів, нейрохірургів, невропатологів, окулістів тощо.

Також нині спостерігається стрімке зростання захворюваності на гострі та хронічні синуїти, за останнє десятиріччя кількість випадків синуїту на 1000 населення зросла з 4, 6 до 12, 4. Запальні процеси приносових пазух нерідко призводять до розвитку хронічного бронхіту, бронхіальної астми, пневмонії. Синуїти можуть стати причиною виникнення тяжких орбітальних і внутрішньочерепних ускладнень, що загрожують життю людини. Тому знання клініки, діагностики та принципів лікування цих захворювань є необхідним у клінічній практиці лікарів різного профілю – оториноларингологів, нейрохірургів, невропатологів, офтальмологів, інфекціоністів, терапевтів, педіатрів, лікарів швидкої медичної допомоги тощо.

II. ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ

4 академічні години.

ІІІ. МЕТА ЗАНЯТТЯ:

навчитися діагностувати викривлення носової перегородки, фурункул носа, гострий та хронічні риніти, гострі та хронічні форми синуїтів, проводити диференціальну діагностику та визначати раціональну лікувальну тактику.

IV. СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ

1. Етіологію та патогенез викривлення носової перегородки, фурункула носа, гострого й хронічних ринітів.
2. Клініку та методи діагностики цих захворювань.
3. Види викривлення носової перегородки, показання та принципи хірургічного втручання при цьому захворюванні.
4. Класифікацію хронічних ринітів.
5. Принципи лікування фурункула носа, гострих і хронічних ринітів.
6. Ускладнення фурункула носа та його профілактику.
7. Особливості використання відеосндоскопічної техніки під час дослідження та хірургічних втручань у носовій порожнині.
8. Етіологію та патогенез гострих і хронічних синуїтів, орбітальних і внутрішньочерепних ускладнень риногенного походження.
9. Клінічну класифікацію сииуїтів.
10. Клінічний перебіг і діагностику цих захворювань.
11. Особливості перебігу гострих синуїтів у немовлят.
12. Анатомічні передумови розвитку орбітальних і внутрішньочерепних ускладнень.
13. Види орбітальних і внутрішньочерепних риногенних ускладнень.
14. Принципи лікування гострих і хронічних синуїтів, орбітальних і внутрішньочерепних ускладнень риногенного. походження.
15. Види оперативних втручань на верхньощелепній, решітчастій, лобній та основній пазухах.
16. Особливості використання відеоендоскопічної техніки для діагностики та лікування захворювань приносових пазух.
17. Наслідки синуїтів, орбітальних і внутрішньочерепних риногенних ускладнень.

V. СТУДЕНТ ПОВИНЕН УМІТИ

1. Серед скарг та даних анамнезу хворого вибрати симптоми, що свідчать про наявність викривлення носової перегородки, фурункула носа, гострого та хронічних ринітів, гострого aбо хронічного синуїту, риногенного орбітального та внутрішньочерепного ускладнення.
2. Провести обстеження зовнішнього носа, його присінку, виконати пальпаторне обстеження ділянок приносових пазух виконати передню та задню риноскопію. Оцінити стан зовнішнього носа, присінку, носової перегородки, нижніх та середніх носових раковин. Співставити суб'єктивні та об'єктивні дані, що підтверджують у хворого діагноз викривлення носової перегородки, фурункула носа, гострого й хронічних ринітів.
3. Виконати дослідження стану носового дихання