Оториноларингологія. Практичні заняття

VI. ОСНАЩЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1. Інструментарій для виконання ендоскопічного дослідження глотки, гортані, трахеї, бронхів і стравоходу.
2. Негатоскоп, комп’ютер, набір рентгенограм, трахеоканюлі.
3. Таблиці, слайди, муляжі.
4. Питання для самопідготовки та опитування.
5. Ситуаційні задачі для визначення підсумкового рівня знань.

VII. ПЛАН ЗАНЯТТЯ

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

Організаційні питання (5хв) :

1. перевірка присутності студентів;
2. інформація про тему і структуру заняття.

ОСНОВНИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

1. Опитування для визначення початкового рівня знань за такими питаннями для самопідготовки та опитування студентів (40 хв) :
2. клінічна анатомія та фізіологія глотки;
3. анатомія та фізіологія лімфаденоїдного глоткового кільця;
4. клінічна анатомія та фізіологія гортані;
5. клінічна анатомія та фізіологія трахеї і бронхів;
6. клінічна анатомія та фізіологія стравоходу;
7. методи дослідження глотки, гортані, трахеї і стравоходу.
8. Оволодіння методиками огляду глотки і гортані (30 хв). Під керівництвом викладача самостійно один одному студенти оглядають глотку і гортань, ознайомлюються з ларингоскопами, бронхо- і езофагоскопами. Робота в оглядовій і кімнаті.

Обстеження глотки починається з огляду шиї та пальпації рсгіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на стан слизової оболонки губ, щік, ясен, стан зубів та язика. Під час огляду ротоглотки пацієнт повинен дихати ротом, не висовуючи язика. Шпатель кладуть на передні 2/3 язика і притискують його донизу і дещо на себе. Слід пам'ятати, що натискування на корінь язика може спричинити блювотний рефлекс. Звертають увагу на стан слизової оболонки піднебінних дужок, м'якого піднебіння, задньої стінки глотки. У нормі слизова оболонка цих ділянок рожева, не має потовщень. Стан піднебінних мигдаликів визначають під час ротації їх шляхом натискування іншим шпателем на передню піднебінну дужку. При цьому виявляють наявність вмісту в лакунах піднебінних мигдаликів. Оглядаючи задню стінку глотки, можна виявити як окремі гранули лімфаденоїдної тканини, так і значні накопичення її. особливо на задньобічних стінках глотки за піднебінними дужками – бічні валики глотки.

Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанної дзеркала, яке перед цим підігрівають на спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветки. Гортанне дзеркало вводять через порожнину (рота, дзеркальною поверхнею донизу. Не торкаючись кореня язика та задньої стінки глотки, м'яке піднебіння з язичком відтискують догори й назад. У дзеркалі добре видно надгортанник, валекули, черпакувато-надгортанні складки, черпакуваті хрящі, вестибулярні та голосові складки, підскладковий простір, голосову щілину. Звертають увагу на колір слизової оболонки, а також рухомість голосових складок під час дихання та фонації, вимови голосних звуків «е» або «і».

Одночасно з ларингоскопією проводять огляд гортапоглотки, гіпофарингоскопію. При цьому оглядають корінь язика, язиковий мигдалик, валекули, грушоподібні закутки.

Пряму ларингоскопію здійснюють за допомогою ларингоскопа. Хворий лежить на спині з відкинутою назад головою. Ларингоскоп проводять через порожнину рота, відтискують корінь язика догори й одночасно інструмент проводять до гортаноглотки. Дзьобом клинка ларингоскопа захоплюють і відтискують надгортанник і корінь язика. Таке розташування інструмента забезпечує прямий огляд усіх відділів гортанної частини глотки, гортані та верхнього відділу трахеї.

Самостійна робота студентів (25 хв).

Студенти самостійно засвоюють методику роботи з лобним рефлектором, проводять орофарингоскопію, непряму ларингоскопію, оглядають та виконують пальпацію гортані, реґіонарних глоткових та гортаних лімфовузлів. Проводять змащування слизової оболонки глотки лікарськими речовинами, ротацію піднебінних мигдаликів та ознайомлюються з методом інтрагортанного введення розчинів.

ПІДСУМКОВИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

1. Визначення підсумкового рівня знань студентів (30 хв).
2. Розв'язання ситуаційних задач, робота з тестовими завданнями.
3. Підсумок заняття (5 хв).
4. Аналіз досягнення мети практичного заняття. Визначення теми наступного заняття і завдань до нього.

1. Дитяча оториноларингологія / За ред. А. А. Лайка. -К. : Логос. 2013-576с.
2. Оториноларингологія / За ред. Д. І. Заболотного, Ю. В. Мітіна, С. Б. Безшапочного, Ю. В. Дєєвой – К. : ВСВ «Медицина», 2010.
3. Оториноларингология / За ред. Д. И. Заболотного, Ю. В. Митина, С. Б. Безшапочного, Ю. В. Деевой – К. : ВСВ «Медицина», 2011.
4. Мітін Ю. В. Оториноларингологія (лекції). – К. : Фарм Арт, 2000. – С. 4-9.
5. Тестові завдання для контролю знань студентів з оториноларингології. – К., 1996.

 

(зовнішнє та середнє вухо, завитка, переддвір’я, напівкругові канали у дорослих та дітей).

 

І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. 

Захворювання вуха та порушення слухової функції є однією з найчастіших патологій людини. Встановлення діагнозу, вибір раціональної лікувальної тактики, яка включає виконання різних досліджень і складних хірургічних втручань, неможливі без глибокого знання клінічної анатомії та фізіології слухового аналізатора.

Порушення слухової функції с частою патологією, що призводить до приглухуватості людини. До 6% населення земної кулі страждас від приглухуватості, яка ускладнює спілкування. Виникнення приглухуватості пов'язане з порушенням функції як звукопровідного, так і звукосприймального апаратів і найчастіше може бути спричинене запальними та інфекційними захворюваннями зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха, дією ототоксичних препаратів, травмами, судинними розладами, професійними шкідливостями, віковими та спадковими особливостями. Тому знання методів дослідження слухового аналізатора с необхідним у роботі лікарів різного профілю – отоларингологів, педіатрів, невропатологів, терапевтів, інфекціоністів – - для раннього виявлення приглухуватості і вибору раціональної лікувальної тактики. За останні роки кількість хворих