Практична імунологія

4.Формування імунної пам΄яті як клітинного, так і гуморального типу на даний антиген. 

Тривалість та напруженість імунітету залежать від антигенних та імуногенних властивостей мікроорганізму, а також від стану імунної відповіді пацієнта.

 

Класифікація протиінфекційного імунітету

За походженням:

1) природній пасивний – набувається пасивно: антитіла під час внутрішньоутробного розвитку плода мігрують через плаценту від матері до дитини, яка додатково отримує захисні антитіла, в т.ч. секреторний IgA з молозивом і грудним молоком; 2) природний активний – набувається в результаті перенесеної хвороби, проявляється через 1-2 тижні після початку хвороби, залишається на місяці, роки чи на все життя; 3) штучний пасивний – набувається при введенні в організм готових антитіл, виникає відразу, триває від 2-3 до 4-5 тижнів; 4) штучний активний – формується при введенні вакцин.

За зв’язком із збудником: 

1) стерильний (постінфекційний), який зберігається після елімінації збудника з організму (наприклад, кір, дифтерія); 2) нестерильний (інфекційний), який існує до тих пір, доки в організмі циркулює збудник (наприклад, туберкульоз, сифіліс).

За масштабом розвитку: 

1) загальний, коли в розвиток імунітету втягнутий весь організм з усіма основними системами; 2) місцевий, коли в процес залучений один певний орган. Основна роль в цьому випадку належить секреторному IgA, який зв’язує антигени, попереджує колонізацію мікроорганізмів, блокуючи їх рецептори.

За механізмом формування: 

1) гуморальний; 2) клітинний; 3) змішаний.

За скерованістю: 

1) антитоксичний; 

2) антибактеріальний;

3) противірусний; 

4) протигрибковий; 

5) антипаразитарний (антипротозойний антигельмінтний).

Розвиток специфічних гуморальних та клітинних імунних реакцій на різні збудники інфекційних хвороб (віруси, бактерії, грибки, простіші, гельмінти) має свої особливості.

І. Антитоксичний імунітет скерований проти ендо- та екзотоксинів мікроорганізмів. У його основі лежить формування гуморальної імунної відповіді. Елімінація токсинів здійснюється специфічними антитілами за рахунок модифікації їх рецепторів, за допомогою яких токсин контактує з клітиною-мішенню. 

 

ІІ. Антибактеріальний імунітет. Бактерії здатні до розмноження позаклітинно. Це, так звані, піогенні бактерії, які знищуються антитілами. Окрім цього, антитіла  виступають у ролі опсонінів, посилюючи функції фагоцитів (моноцитів/макрофагів, нейтрофілів). Союз нейтрофіл-комплемент-антитіло визначає стійкість організму до піогенних інфекційних збудників. Моноцити, макрофаги, інші антигенпрезентуючі клітини через Т-хелпери 2 типу (Th2) стимулюють формування гуморального імунітету з продукцією специфічних антитіл.

Внутрішньоклітинні інфекційні агенти (наприклад, хламідії, борелії, легіонери, рикетсії, токсоплазма тощо), інфікуючи імунокомпетентні чи інші клітини, не призводять до ушкодження їх структури. Знаходячись у клітині, ці патогени не контактують з факторами імунної системи (антитілами, NК, нейтрофілами, макрофагами, компонентами комплементу). В основі імунної відповіді при інфікуванні внутрішньоклітинними збудниками лежить формування гранульоматозного запалення. Після процесінгу в моноцитах/макрофагах мікропептиди антигену в асоціації з молекулами HLA І і ІІ класу презентуються Т-хеплерам 1 типу (Th1), які через цитокіни (в першу чергу, ІFN-γ) посилюють функціональну активність макрофагів і стимулюють формування клітинної імунної відповіді з утворенням клону специфічних Т-цитотоксичних лімфоцитів. При цьому активуються фібробласти, які продукують колаген, сприяють утворенню колагенових волокон, що призводить до  формування гранульоми, локалізації інфекційного процесу та смерті збудника.В-лімфоцити, перетворившись у плазмоцити синтезують специфічні антитіла. Однак,  це антитіла-«свідки», які не можуть знищити збудник, що знаходиться всередині клітини. Коли інфекційний агент залишається життєздатним, формуються умови для його розмноження, гранульома розпадається, в результаті чого велика кількість збудників виходить в позаклітинний простір. Окрім цього, інфіковані моноцити/макрофаги, які мають довгий період життя і циркулюють по всьому організму, проникають через гемато-енцефалічний бар’єр, сприяючи генералізації інфекційного процесу з ушкодженням ЦНС.

Бактерії, окрім стимуляції гуморального і меншою мірою клітинного імунітету, сприяють формуванню імуносупресії та автоагресії. Основні види імунітету, які забезпечують захист організму людини від бактерій вказані в таблиці 4. 

Таблиця 4

Основні види антибактеріального імунітету

 

Вид імунітетуФакториМеханізмиДія

Місцевий (гуморальний та клітинний)Шкіра та слизові оболонкиСекреторний IgА

Запобігає приляганню бактерій до клітин епітелію

Мастоцити, на яких присутні рецептори до IgЕДегрануляція мастоцитів, виділення медіаторів запалення

Природжений системнийКлітинна ланка

 

Нейтрофільні та еозинофільні гранулоцитиФагоцитоз

 

 

Гуморальна 

ланка

 

Система комплементу

 

Стимуляція В-лімфоцитів, удосконалення презентації антигенів

 

Цитокіни:

хемокіни, ІL- 8, ІL-12, ІFN-γ

 

 

Притягування гранулоцитів, активація макрофагів, дендритних клітин, лімфоцитів

γ -і δ-Т-лімфоцити 

Спорідненість з бактеріальними антигенами, цитотоксична та цитокінпродукуюча дія

Набутий системнийКлітинна ланка

 

 

 

 

 

Т-лімфоцити-хелпери

 

Тh1 синтезують IFN-γ, IL 2, активація макрофагів та цитотоксичних клітин

Т-лімфоцити-цитотоксичніАнтитілозалежна цитотоксичність 

Гуморальна ланкаСпецифічні антитілаЗв΄язування антигенів бактерій, гальмування розмноження, стимуляція фагоцитозу, нейтралізація бактеріальних токсинів, зупинка інвазії бактерій

 

ІІІ. Противірусний імунітет

 Віруси - облігатні внутрішньоклітинні паразити, які розмножуються тільки в живих клітинах і мають два варіанти розвитку: 1) вірусна ДНК чи РНК, потрапляючи в клітину, проходить етапи реплікації, транскрипції, трансляції з наступним утворенням віріонів, виходом їх з клітини та інфікуванням інших клітин; 2) персистенція - з клінічними стадіями ремісії та загострення.

Відомі наступні мішені противірусного імунітету:

 1) вільні віріони, які вперше потрапили в організм або вивільнилися з інфікованих клітин та знаходяться в сироватці крові;