Практична імунологія

 

 Таблиця 6

Імунодефіцитні розлади та опортуністичні мікози

Назва хворобиГрибковий агент

ЛейкозAspergillus

ЛімфомаCryptococcus

ДизгамаглобулінеміяCandida

Аплазія тимусуCandida

Синдром Віскотта-ОлдричаCandida

Атаксія-телеангіектазіяCandida

 

Імунітет при грибковій інфекції поділяється на антитоксичний і власне антигрибковий. Елімінація грибів з організму потребує кооперації кількох популяцій імунокомпетентних клітин. 

Найбільшу протигрибкову активність виявляють макрофаги і нейтрофіли. Під впливом ІL-15 та ІL-4 макрофаги розпізнають гриби через маннозозв’язуючий рецептор, а нейтрофіли - через рецептори до Fc-фрагментів імуноглобулінів і рецептори до компонентів комплементу, які виконують роль  опсонінів. У клітинах-фагоцитах гриби знищуються при участі ферментів, які стимулюють виділення кисню, галогенів та азоту. Цитокіни GМ-CSF, ІL-15, ІFN-γ забезпечують синтез активних форм кисню. Система оксиду азоту на сучасному етапі розглядається як основний протигрибковий механізм захисту. Індукція NO-синтази відбувається під впливом TNF-α і ІFN-γ (контролюють Т-хеппери 1 типу), пригнічення - під впливом ІL-4, ІL-10 (контролюються Т-хелперами 2 типу) та трансформуючого фактору росту (ТGF-β). Тому, активація гуморального імунітету через Тh2 сприяє зниженню активності протигрибкового імунітету і, навпаки, активація Тh1 - сприяє посиленню активності цього захисту. 

Вважається, що - і -Т-лімфоцити першими реагують на проникнення патоґену в епітеліальні клітини. Доведено, що - і -Т-лімфоцити стимулюють фагоцитарну активність макрофагів за рахунок активації індуцибельної NO-синтази, гіперекспресію якої зумовлює значний рівень пероксинітриту (ONOO-) - найбільш потужного оксиданту. При грибкових інфекціях спостерігається зниження числа - і -Т-лімфоцити. Що призводить до незавершеного фагоцитозу через недостатньо сильну активацію фагоцитів. У формуванні фунгіцидних механізмів приймають участь: мієлопероксидаза, протеолітичні ферменти лізосом, дефензини, лізоцим, лактоферин, який має здатність зв’язувати залізо, що відноситься до есенціальних мікроелементів грибів. 

На ранніх етапах формування протигрибкового імунітету здійснюється активація системи комплементу за альтернативним (грибкові клітини містять зимозан) і лектиновим (поверхня грибів містить велику кількість залишків маннози) шляхом. Тільки через 4-5 днів реалізується класичний шлях активації системи комплементу завдяки синтезу специфічних антитіл.

 Натуральні кілери можуть безпосередньо знищувати гриби, а також через активацію IFN-, TNF-α, IL-2 стимулювати Th1-клітинну фунгіцидну відповідь. Відомо, що IFN- сприяє переведенню незавершеного фагоцитозу в завершений. Доведено, що в хворих, у яких переважає активна робота Th1-лімфоцитів (тобто активація клітинного імунітету) відбувається регресія клінічних проявів інфекції та елімінація збудника з організму, а в хворих, у яких переважає активна робота Th2-лімфоцитів (тобто активація гуморального імунітету) - хвороба прогресує. Завдяки Th2-лімфоцитів відбувається посилений синтез протигрибкових антитіл з можливою надмірною стимуляцією фагоцитів, що часто стає причиною пошкодження власних клітин.

У зв’язку з тим, що до складу грибів входить значна кількість полісахаридів (манноза) спочатку відбувається інтенсивний синтез IgM, згодом - IgG. Th1-лімфоцити активують Т-цитотоксичні лімфоцити, які реалізують клітинні механізми імунної відповіді. γ- і δ-Т-лімфоцити синтезують IFN-,  стимулюють фагоцитоз та без участі антигенпрезентуючих клітин розпізнають білки теплового шоку (наприклад, кандидозних грибів).

У таблиці 7 вказані основні механізми протигрибкового імунітету. 

 

 

 

Таблиця 7

Основні види протигрибкового імунітету

 

Природжений (неспецифічний) протигрибковий захистНейтрофіли (фагоцитоз)

Макрофаги (рецептори, які зв’язують певні антигени клітинної стінки грибків)

NК-клітини (стимулюють гранулоцити шляхом вивільнення TNF-α)

Цитокіни (IFN- γ, IL-3, GM-CSF, M-CSF ) посилюють антигрибкову активність макрофагів

Набутий (специфічний) протигрибковий захистТ-хелпери - стимулюють синтез специфічних антитіл, сприяють виділенню цитокінів, які активують фагоцити (IFN-γ, GM-CSF)

Специфічні антитіла - стимулюють фагоцитоз; гальмують адгезію міцелію грибів до клітин господаря

 

Особливості протигрибкового імунітету: 1) гриби, проходячи життєвий цикл розвитку, постійно змінюють свій антигенний склад; 2) при грибковій інфекції затруднений фагоцитоз, в т.ч. завершений, через наявність довгих ниток міцелію; 3) до найбільш ефективних протигрибкових факторів захисту відноситься клітинний імунітет (природжений і адаптивний); 4) гриби продукують супресивні фактори, які пригнічують активність імунної системи, сприяючи формуванню імунодефіцитних порушень; 5) гриби стимулюють синтез TNF-α, IL-2, завдяки яким формується запальний процес; 6) гриби стимулюють синтез значної кількості IgE, що стає причиною формування алергічних реакцій; 7) імунобіологічне пошкодження тканин формується завдяки розвитку реакцій біологічного пошкодження тканин І- та/або IV-го типів.

 

V. Антипаразитарний імунітет 

(антипротозойний та антигельмінтний імунітет) 

До паразитів відносяться організми, які на певному етапі свого існування та розвитку є залежними від іншого організму. До паразитів відносяться найпростіші і гельмінти. Паразити характеризуються складним та багатоетапним життєвим циклом. Характер імунної відповіді проти цих організмів залежить від місця їх проживання в організмі та від стадії їх розвитку. Інфекційний процес, який формується в результаті інфікування паразитами носить, як правило, хронічний перебіг.

У боротьбі з паразитами важливу роль відіграють фактори природженого імунітету. Наприклад, під час зараження найпростішими роду Plasmodium, ініціація імунологічної відповіді за участю факторів природженого імунітету відбувається завдяки розпізнаванню похідних глікозилофосфатидилінозитолу та гемозоїну - це молекули PAMP (молекулярні структури мікроорганізмів - патоген-асоційовані молекулярні патерни – pathogen-associatedmolecular patterns), які є