Практична імунологія

Предмет:

Медицина

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

231

Мова:

Українська

Оцінка:

постійно проліферувати. Теломераза відноситься до низки ферментів - зворотніх транскриптаз, які знаходяться в РНК-вірусах (наприклад, ВІЛ). Цей факт вносить певні уточнення щодо вірусної теорії онкогенезу і дає шанси сподіватися на ефективність лікування певних типів пухлин такими препаратами як інгібітори зворотної транскриптази, які успішно використовують при лікуванні ВІЛ-інфекції/СНІДу. Таким чином, вирішальну роль в онкогенезі відіграє апоптоз, механізми якого при цій патології порушені. У процесах апоптозу центральна роль належить цитокінам – фактору некрозу пухлин (TNF-α), інтерлейкінам, Fas-структурам (білки смерті), сигнал від яких передається на систему протеаз-каспаз з наступною активацією фосфоліпази і транслокази – ферменти, які запускають перебудову клітинної мембрани.

На пухлинну клітину діє багато чинників з боку ураженого нею організму – алогенне гальмування нормальними клітинами росту атипових клітин; кейлонове інгібування; канцероліз, індукований ліпопротеїдами крові; гормони. Але основним фактором впливу є імунна система. Протипухлинний ефект досягається за рахунок безпосередніх контактів клітин імунної системи з пухлинними антигенами, які експресовані на пухлинній клітині, а також опосередковано – через розчинні цитокіни та гормони.

Доведено, що в організмі людини щохвилини утворюється кілька сотень клітин-мутантів, які формують пухлину. Однак, ці клітини знищуються факторами імунної системи. У тих випадках, коли на організм одночасно діють різні шкідливі фактори, імунна система невзмозі виконати свою антибласну функцію, що й сприяє росту пухлинної маси.

Фактори, які вказують на роль імунної системи в розвитку пухлин:

•спонтанна ремісія пухлини чи тривала відсутність росту пухлини;

•у дітей з вродженими імунодефіцитом частота формування пухлин збільшується 100-1000 разів;

•інфільтрація пухлини лімфоцитами і макрофагами;

•після оперативного видалення пухлини, атипові клітини в крові виявляються в кожного хворого, однак метастази формуються не у всіх;

•виявлення специфічних антитіл до пухлинних антигенів;

•зниження активності імунної системи в онкохворих;

•висока частота формування пухлини на тлі зниженої активності імунної системи, наприклад у хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД – саркома Капоші, лімфоми ШКК і нервової системи; на системні хвороби сполучної тканини – лімфоми, рак легень і бронхів, поліцитемія, хронічний мієлолейкоз, мієлома.

Критичні вікові періоди розвитку пухлин:

1)дитячий вік (період становлення імунної системи);

2)юнацький вік (перебудова гормональної регуляції імунної системи);

3)похилий вік (період зниження активності імунної системи).

За даними ВООЗ 60%-70% пухлин виникають власне в ці періоди життя. На формування пухлин впливають шкідливих факторів довкілля, соціально-економічна ситуація в країні та генетична схильність щодо формування пухлин.

Пухлинні антигени – це патологічно змінені (під впливом фізичних, хімічних, вірусних та інших факторів) автоантигени організму людини, які поділяться на наступні групи:

1)антигени, які присутні і на пухлинних, і на нормальних незмінених клітинах (наприклад, антиген, який кодується геном CAMEL і презентується молекулами HLA-A2, має епітоп MLMAQEALAFL, присутній на пухлинних клітинах меланоми та нормальних клітинах яєчка, плаценти, серця, скелетної м΄язової тканини, підшлункової залози);

2)диференційовані антигени, які присутні на пухлинних клітинах і на нормальних клітинах, з яких походить пухлина (в основному, це пухлинно-асоційовані антигени-протеїни – меланоцитні антигени, простатичний антиген, тирозиназа тощо);

3)«спільні» антигени, які присутні на пухлинах кількох типів (наприклад, антиген, який кодується геном MAGE-A1 і презентується молекулами HLA-A1, має епітоп EADPTGHSY, присутній на клітинах меланоми, пухлин молочної залози, пухлин легень);

4)онкофетальні або пухлинно-ембріональні антигени - присутні на ембріональних тканинах; в нормі зникають після народження в процесі диференціації клітин (α-фетопротеїн, раково-ембріональний антиген);

5)пухлинно-специфічні трансплантаційні антигени - відіграють значну роль у процесах відторгнення пухлини завдяки формуванню клітинної імунної відповіді; в пухлинах вони є різними, коли виникають під впливом канцерогенів та ідентичні, коли виникають під впливом онковірусів;

6)вірус-специфічні антигени – характерні виключно для вірус-специфічних пухлин (наприклад, онкобілки Е6 і Е7 папіломавірусного раку шийки матки).

7)антигени, які зв‘язані з клональною перебудовою генів імуноглобулінів і асоційовані з індивідуальним імунологічним портретом мієломи, В-клітинної лімфоми;

8)пухлинно-асоційовані антигени - антигени, які специфічні до пухлин і присутні тільки на пухлинних клітинах (як правило, пухлини людини не мають специфічних пухлинних антигенів, але є винятки, наприклад, бета-катенін, змінений через точкові мутації, який презентується молекулами HLA-A24, має епітоп SYLDSGIHF, присутній тільки на клітинах деяких видів меланоми).

До пухлинно-асоційованих антигенів відносяться наступні антигени:

•антигени з мутаціями (мутовані) – епітопи антигенів, які кодуються в результаті пухлинно-специфічних мутацій в онкогенах або в супресорних генах, або з‘являються в результаті збільшення експресії того чи іншого генетичного елементу (мутації генa ras, перебудова в гені bcr/abl, суперекспресія гена Her-2/neu, мутація в гені р53);

•немутовані антигени – антигени, які присутні на пухлинних клітинах різного гістогенезу (MAGE, BAGE, RAGE i NY-ESO).

Найбільш імуногенними є пухлини, які формуються під впливом УФО і вірусів. Найменш імуногенними виявились пухлини, які формуються під впливом хімічних речовин.

Як було вказано вище, існують специфічні антигени, присутні в новоутворах, в патогенезі яких задіяні віруси:

ВірусиПухлина

Вірус гепатиту ВРак печінки

Вірус Епштейн-Барра Лімфома Беркіта, В-лімфоцитарні лімфоми (у хворих на імунодефіцит, хворих на СНІД, в осіб після трансплантації), рак ротовоїпорожнини

Віруси папіломи людини:

HPV-16, HPV-18, рідше HPV-33, HPV-52, HPV-5, HPV-6Рак шийки матки, піхви

Рак шкіри Epidermodуsplasia verucciformis

Людський Т-лімфоцитотропний ретровірус (HTLV-1)Гострий