Практична імунологія

Відомі наступні противірусні фактори захисту організму: кілерні клітини (в першу чергу натуральні кілерні клітини), моноцити/макрофаги, нейтрофіли, Т-цитотоксичні лімфоцити, антитіла в асоціації з комплементом, інтерферони, цитокіни.

Специфічні антитіла в комплексі з компонентами комплементу - ефективні у випадку довготривалої вірусемії (натуральна віспа, вітряна віспа, вірусний гепатит, кір, поліомієліт). У цих випадках після перенесеної інфекції формується стійкий імунітет, а профілактичні щеплення сприяють розвитку інтенсивного поствакцинального імунітету. У випадку реплікації вірусу, інфекційний процес набуває деструктивного характеру, а утворені нові віріони здатні нейтралізувати антитіла. При короткому інкубаційному періоді (наприклад, грип, ГРВІ) утворення специфічних антитіл не встигає за реплікацією вірусів. У цьому випадку велике захисне значення мають місцеві фактори захисту, в т.ч. sIgA.  

При формуванні противірусного захисту активно використовується цитотоксичний потенціал таких клітин-ефекторів як моноцити/макрофаги і натуральні кілерні клітини. Після презентації вірусних антигенів Т-хелперам 1 типу посилюється синтез прозапальних цитокінів, в першу чергу TNF-α, IFN-α і -β, які знищують вірус і підвищують стійкість сусідніх клітин до вірусного інфікування. NК розпізнають неепітопні структури глікопротеїнів, які експресуються на мембрані вірусінфікованих клітин. Ці клітини здійснюють цитотоксичну реакцію завдяки перфорину і лімфотоксину, які містяться в гранулах NК клітин; продукують інтерферони та інші цитокіни. Більшість вірусів використовують моноцити/макрофаги як резервуар, в якому вони персистують і розмножуються.

З метою попередження реплікації вірусу і генералізації інфекції активно використовуються різні механізми апоптозу, скеровані на смерть вірусінфікованої клітини.

Т-цитотоксичні лімфоцити знищують вірусінфіковані клітини шляхом цитолізу або ініціації процесів апоптозу. Руйнування власних, хоча й вірусінфікованих клітин - це не ідеальний варіант захисту. Організм-господар часто страждає не так від самого вірусу, як від деструктивних реакцій, які пов’язані з агресивною дією Т-клітин ефекторів, що може призвести до маніфестації автоімунних та алергічних хвороб. 

Більш раціональна елімінація внутрішньоклітинного вірусу можлива при участі інтерферонів. Так, IFN-γ гальмують вірусну реплікацію, посилюють цитотоксичність моноцитів/макрофагів та NК, посилюють експресію молекул HLA ІІ класу на інфікованих клітинах, які стають мішенями для Т-хелперів. Однак, його синтез відбувається з запізненням і починається вже тоді, коли інфіковані клітини експресують на своїй поверхні вірусні антигени, які можуть розпізнаватися Т-цитотоксичними лімфоцитами. Натомість, α- і β-ІFN утворюються швидко (до 24 години після попадання вірусу в організм) і служать фактором експрес-захисту від вірусної інфекції. Ці інтерферони секретуються багатьма клітинами, в т.ч. вірус інфікованими.ІFN-α- і ІFN-β через синтез  ферментів ендонуклеази та протеїнкінази пригнічують синтез вірусних білків, сприяють деградації вірусної ДНК/РНК. Окрім цього, ці інтерферони стимулюють експресію молекул HLA І класу на вірусінфікованих клітинах, посилюючи активність Т-цитотоксичних лімфоцитів. 

Існують наступні механізми уникнення вірусів від впливу факторів імунної системи: 

1) антигенна мінливість вірусів у вигляді антигенного дрейфу – незначні структурні зміни антигенної структури, викликані точковими мутаціями (наприклад, якщо це стосується вірусу грипу, виникають незначні епідемії, частіше взимку) та у вигляді антигенного шифту – значні структурні зміни антигенів вірусу (виникають пандемії); 

2) персистенція вірусу – перебування вірусу в клітині  у латентному стані (вірус простого герпесу – в чутливих нервових гангліях, вірус герпесу 3-го типу – в гангліях дорзального кореня, вірус гепатиту В – в гепатоцитах, вірус гепатиту С – в лімфоцитах).

 

Пошкодження, які виникають у результаті розвитку імунної відповіді на вірус. 

Імунна відповідь на віруси може стати причиною пошкодження тканин людського організму:

•наприклад, вірус Епштейна-Барр, який відноситься до поліклональних активаторів В-лімфоцитів, стимулює підвищену продукцію автоантитіл;

•віруси, кооперуючись з власними клітинами, перетворюються в нові антигенні структури, які також стимулюють утворення автоантитіл; 

•віруси пригнічують активність факторів імунної системи, що призводить до формування імунодефіцитних порушень та онкопатології;

•віруси можуть сприяти гіперпродукції ЦІК з наступним розвитком імунокомплексної патології (гломерулонефрит, васкуліт тощо);

•віруси можуть сприяти підвищеній продукції IgЕ з наступним формуванням алергопатології. 

 

Основні види противірусного імунітету, які забезпечують захист організму людини від вірусів вказані в таблиці 5.

 

Таблиця 5

Основні види противірусного імунітету

 

Вид імунітетуФакториМеханізмиДія

МісцевийСлизові оболонкиsIg А

 

Головний механізм захисту від вірусів, які розмножуються на слизових

Природжений

СистемнийКлітинна ланка

 

NК-клітинипряма цитотоксичність 

Макрофаги

безпосередня цитотоксичність проти вірус -інфікованих клітин 

 

 

 

Гуморальна 

ланка

 

 

 

Система комплементуАктивація альтернативного шляху

 

Цитокіни:

ІFN-α,-β,-γ

Гальмують реплікацію вірусів, захищають сусідні клітини, активують противірусні механізми, Т- цитотоксичні лімфоцити, макрофаги, стимуляція експресії молекул HLA I та II класів, посилення елімінації вірусу з інфікованих клітин

Набутий системнийКлітинна ланка

 

 

 

 

 

Т-хелпери (CD4)Сприяють синтезу специфічнтих антитіл

Т- цитоток-сичні лімфоцити 

(CD8)

Цитотоксичність здійснюється двома шляхами: цитолізом (перфорини, гранзими) та через індукцію апоптозу (Fas/FasL)

Гуморальна ланкаСпецифічні антитілаНейтралізаці віріонів

 

 

ІV. Протигрибковий імунітет

За останні роки поширення інвазивних грибкових інфекцій набуло загрозливих масштабів. Інвазивні грибкові інфекції спостерігаються переважно в хворих з тривалою нейтропенією, онкогематологічними хворобами, у реципієнтів алогенного трансплантата стовбурових гемопоетичних клітин, у осіб із реакцією